Справа № 0240/3235/18-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.
26 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (місце постановлення ухвали - м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час її перерахунку з 89% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 89% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому пенсії в розмірі 89 % від відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 набрало законної сили 21.11.2018. На виконання вказаного судового рішення, судом 03.12.2018 видано виконавчі листи.
13.09.2019 ОСОБА_1 подав заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 у справі №0240/3532/18-а за його адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме щодо невиплати йому різниці між нарахованою та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якою почнеться виплата перерахованої йому пенсії у розмірі 89% від відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що 31.07.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головною територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською Ольгою Миколаївною прийнято постанову про закінчення виконавчою провадження №57897877 з примусового виконання виконавчого листа №0240/3235/18-а про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому пенсії в розмірі 89 % від відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років. Зазначав, що із вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження зрозумів, що нарахована йому боржником за рішенням суду пенсійна заборгованість не виплачена та невідомо коли буде виплачена.
Невиплата боржником заборгованості, на переконання ОСОБА_1 , вказує на протиправну бездіяльність боржника. Також зазначав, що відповідачем не доведено та наданими доказами не підтверджено виконання судового рішення та вжиття належних заходів для його виконання. Вважає, що порушення боржником строків виплати йому заборгованості за рішенням суду у зв'язку із дією Порядку № 649 не є поважною причиною для невиконання рішення суду.
Відтак, позивач звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії - залишено без задоволення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду повинне бути виконане в розумний строк. Постановою про відкриття виконавчого провадження відповідачу надано десятиденний строк для добровільного виконання судового рішення, однак останній в зазначений термін рішення суду не виконав.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не застосував закон, який підлягає застосуванню та принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а тому судове рішення є незаконним та необґрунтованим.
До суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній посилаючись на відсутність фінансової можливості виконати судового рішення по справі 0240/3235/18-а, просить суд залишити в силі ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції посилався на безпідставність вимог заявника та дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відсутня вина відповідача, оскільки виконання рішення від 06.08.2018 по даній справі має здійснюватись відповідно до постанови КМУ від 22.08.2018 №649.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
За приписами частини першою статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань.
Таким чином, нарахована позивачу сума різниці пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницької області, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, згідно п. 4-5 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління № 28-2 від 22.12.2014 Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду.
Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із п. 20 та п. 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Вказана постанова набула чинності 28.08.2018, тоді як рішення у цій справі набрало законної сили 21.11.2018. Отже, положення згаданої постанови застосовуються до спірних відносин.
Згідно із пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 4 Порядку №649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Відповідно до пункту 5 Порядку №649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Згідно з пунктом 6 Порядку №649, перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Як видно із постанови про закінчення виконавчого провадження №57897877 від 31.07.2019, що міститься у матеріалах справи (а.с. 50-51), на виконання приписів зазначеного Порядку, листом від 29.12.2018 №2863/09-44/03 боржник звернувся до Пенсійного фонду України з проханням посприяти у вирішенні питання щодо формування Реєстру судових рішень ухвалених у 2018 році, за якими наявна сума невиплачених коштів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Листом Пенсійного фонду України від 12.04.2019 №11358/04-21 повідомлено ГУ ПФУ у Вінницькій області, що на даний час завершується робота щодо доповнення реєстру Рішеннями, прийнятими у 2018 році.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з врахуванням вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Колегія суддів зазначає, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.
Підстави для невиконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.18 №649 у відповідача відсутні, оскільки така постанова є чинною, не змінена та не скасована.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду.
За відсутності обставин бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для постановлення окремої ухвали.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 26 листопада 2019 року.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.