Справа № 822/728/16
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
26 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року (повний текст якого складено у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСТ" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
у квітні 2016 року позивач - ТОВ "КЛАСТ" звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №000003/14-11 від 31.03.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму 76895,10 грн, у тому числі 61516,08 грн - за основним платежем, 15379,02 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №000004/14-11 від 31.03.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 28479,66 грн, у тому числі 22783,73 грн - за основним платежем, 5695,93 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при митному оформленні товарів декларант подав митниці достовірні документи щодо вартості імпортованого ним товару, вартість товару митним органом була перевірена, підтверджена і ввезений товар був випущений митним органом у вільний обіг. Позивачем у повній мірі сплачені митні платежі від задекларованої митної вартості товару, що спростовує доводи відповідача щодо заниження товариством податкових зобов'язань.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016, адміністративний позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №822/728/16 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016. Справу №822/728/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Cуд вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку обставинам, які слугували підставою для висновку про заниження позивачем митних платежів при митному оформленні товару у межах спірних правовідносин. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.08.2019, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №000003/14-11 від 31.03.2016 та №000004/14-11 від 31.03.2016. Стягнуто на користь ТОВ "КЛАСТ" судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн 62 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем під час митного оформлення товарів подано інвойс із значно заниженою фактурною вартістю товарів та іншими умовами поставки. Також вказує, що судом першої інстанції не досліджено обставину, яким чином позивачем отриманий лист від продавця із підтвердженням умов поставки та загальної вартості товару.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
З урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, між юридичною особою за законодавством Туреччини CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI. (продавець) та ТОВ "КЛАСТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №1 від 15.12.2014, відповідно до умов якого:
- в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: килими та килимові вироби (пункт 1.1);
- умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають із умов цього Договору (пункт 1.4);
- поставка товару проводиться зі складу Продавця окремими партіями на умовах СІР Хмельницький, Україна, згідно з "Правилами" тлумачення термінів "Інкотермс 2000" в редакції 2000 року (пункт 4.1);
- покупець зобов'язується сплатити продавцеві 100% вартості товару протягом ста вісімдесяти днів, починаючи з дня вказаного на інвойсі, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця, який визначений у цьому договорі (пункт 5.1);
- покупець проводить оплату за кожну поставлену партію товару в доларах США (пункт 5.2);
- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 10.1);
- строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2015 року (пункт 10.2).
Згідно з митною декларацією №400050000/2014/016413 від 24.12.2014 здійснено митне оформлення товару "текстильні килимові покриття та килими для підлоги", імпортованого ТОВ "КЛАСТ". Умови поставки - СІР Хмельницький (графа 20). Валюта та загальна сума за рахунком (графа 22) - 49594,74 доларів США.
Відповідно до Інвойсу фірми CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI. №078763 від 17.12.2014 умови поставки СІР - Хмельницький, ціна товару - 49594,74 дол. США.
Згідно з відомостями, які містяться в платіжному дорученні, ТОВ "КЛАСТ" сплачено за товар 49594,74 дол. США.
Відповідно до листів фірми CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI., оплату за надані послуги по перевезенню по договору купівлі - продажу №1 від 15.12.2014 проводила фірма CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI., вартість товару складає 49594,74 дол. США. Претензій до ТОВ "КЛАСТ" в частині оплати товару у фірми CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI. немає.
Згідно з довідкою ТОВ "КЛАСТ" №684 від 19.05.2016 позивачу фірмою CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI. було поставлено одну партію товару загальною вартістю 49594,74 дол. США відповідно до договору купівлі-продажу №1 від 15.12.2014, який повністю оплачений. Договори на перевезення цього товару ТОВ "КЛАСТ" не укладались і, відповідно, не оплачувались.
Працівниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАСТ" законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при декларуванні товару за митною декларацією від 24.12.2014 №400050000/2014/016413.
Підставою для проведення перевірки слугувало отримання відповідачем матеріалів із листом Хмельницької митниці ДФС від 14.01.2016 №47/7/22-70-00.4-26 "Про надання інформації" стосовно отримання від митних органів Турецької Республіки оригінальних копій документів, які свідчать про не підтвердження автентичності документів, поданих ТОВ "КЛАСТ" Хмельницькій митниці ДФС щодо товару, митне оформлення якого завершено, та недостовірність відомостей, що в них містяться.
За результатами перевірки складено акт №Н/0009/6/22-01-14-11/ 0021345080 від 18.03.2016, відповідно до висновків якого встановлено, що при декларуванні товару за митною декларацією від 24.12.2014 №400050000/2014/016413 ТОВ "КЛАСТ" порушено вимоги законодавства, що спричинило нарахування податків й зборів не в повному обсязі та, відповідно, несвоєчасну їх сплату, а саме:
- пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI щодо заявлення митної вартості в частині подання органу доходів і зборі достовірних відомостей про визначення митної вартості;
- частини 1 статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI в частині декларування точних відомостей про товар, необхідних для здійснення його митного контролю та оформлення;
- пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI в частині правильності визначення бази оподаткування ввізним митом;
- пункту 1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в частині правильності визначення бази оподаткування податком на додану вартість.
Під час перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 84299,81 грн (у тому числі ввізного мита - 22783,73 грн, ПДВ - 61516,08 грн).
На підставі висновків акту №Н/0009/6/22-01-14-11/ 0021345080 від 18.03.2016 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:
- №000003/14-11 від 31.03.2016, яким, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзаців 1, 2 пункту 1 статті 123 Податкового кодексу України, за встановлене порушення пункту 1 статті 190 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму 76895,10 грн, у тому числі 61516,08 грн - за основним платежем, 15379,02 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №000004/14-11 від 31.03.2016, яким, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзаців 1, 2 пункту 1 статті 123 Податкового кодексу України, за встановлене порушення пункту 2 частини 2 статті 52, частини 1 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 28479,66 грн, у тому числі 22783,73 грн - за основним платежем, 5695,93 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся із позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до листів фірми CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI., оплату за надані послуги по перевезенню згідно договору купівлі-продажу №1 від 15.12.2014 проводила фірма CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI., вартість товару складає 49594,74 дол. США. Доказів наявності претензій до ТОВ "КЛАСТ" в частині оплати товару у фірми CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI., а також укладення позивачем договорів перевезення зазначеного товару, суду не надано.
Поставка товару, зазначеного в митній декларації №400050000/2014/016413 від 24.12.2014, здійснена відповідно до договору купівлі-продажу товарів №1 від 15.12.2014. При цьому, доказів внесення сторонами змін та/чи доповнень до вказаного договору щодо умов поставки суду не надано. Також довідкою позивача №684 від 19.05.2016 підтверджено поставлення однієї партії товару за договором купівлі-продажу товарів №1 від 15.12.2014, що виключає збільшення загальної суми вартості товару. Доказів зворотного сторонами не надано. Не здобуто таких доказів і судом.
Крім того, відповідачем не надано доказів обізнаності позивача про наявність фактури від 17.12.2014 серії АО00229.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідач не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість, позивач довів ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до ст. 49 Митного Кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з п. 54.4 ст. 54 ПК України, у наведеній редакції, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
За змістом пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо за результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному ст. 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
У свою чергу, відповідно до положень п. 1 ч. 3, ч.6 ст.345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Відповідно до ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Згідно з п. 5 ч.1 ст. 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами п.п. 1, 2 ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як зазначалось вище, згідно з п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Згідно з п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу II МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Зміст наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
При цьому, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.
В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.
Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З матеріалів справи слідує, що між позивачем (покупець) та юридичною особою CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI. (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №1 від 15.12.2014 щодо поставок килимів та килимових виробів.
На виконання умов цього договору, згідно з довідкою ТОВ "КЛАСТ" №684 від 19.05.2016 фірмою CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI. було поставлено одну партію товару загальною вартістю 49594,74 дол. США відповідно до договору купівлі-продажу №1 від 15.12.2014, який повністю оплачений, згідно до платіжних доручень в іноземній валюті №2570 від 20.01.205, №2694 від 28.01.205, №2856 від 10.02.2015, №2862 від 18.02.2015 (а.с.26-27).
Відповідно до інформаційної довідки (а.с.28) договори на перевезення цього товару ТОВ "КЛАСТ" не укладались і не оплачувались, а дане зобов'язання на себе взяв суб'єкт господарювання "CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI.".
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, доказів наявності претензій до ТОВ "КЛАСТ" в частині оплати товару у фірми "CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI.", а також укладення позивачем договорів перевезення зазначеного товару, суду не надано.
В свою чергу, як вбачається з довідок (листів) від "CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI." в експортній турецькій декларації №14270100ЕХ087170 від 17.12.2014 сума узгоджена та оплачена, умови поставки товару на себе взяті "CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI.".
Згідно з пунктом 5.1 договору купівлі-продажу товарів №1 від 15.12.2014, підставою для оплати слугує інвойс. Так, згідно з інвойсом фірми "CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI." №078763 від 17.12.2014 умови поставки СІР-Хмельницький, ціна товару - 49594,74 дол. США. При цьому, фірма CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI. листом, наявним в матеріалах справи (а.с.29), підтвердила видачу інвойса №078763 від 17.12.2014.
Щодо посилань апелянта на надану митними органами Республіки Туреччина фактуру від 17.12.2014 серії А 019660 (№000229), яка виписана фірмою виробником "BUKUCU TEKSTIL" для сплати за товар фірмі "CAYIRLI" (експортеру) та засвідчена штампом-печаткою Міністерства фінансів Республіки Туреччина, за якою вартість товару без ПДВ складає 157876,59 турецьких лір або 66696,17 дол. США, то колегія суддів в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно з ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 8 ст. 94 КАС України передбачає, що іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Угоди між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майна - компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Угоди або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Угода, тією мірою, якою оподаткування не суперечить цій Угоді, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування статутних положень проти юридичних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна, таким же чином як і інформація, одержана в межах національного законодавства цієї Держави, і буде розкрита тільки особам або органам, включаючи суди і адміністративні органи, зайнятим оцінкою або збором, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляцій стосовно податків, на які поширюється Угода. Такі особи або органи повинні використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію на публічних судових засіданнях або в юридичних рішеннях.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з копії фактури від 17.12.2014 серія А 019660 (№000229), яка виписана фірмою виробником "BUKUCU TEKSTIL", що надійшла від митних органів Республіки Туреччина, наявної в матеріалах справи, неможливо встановити чи відповідає вона вимогам Закону, зокрема, чи вказаний документ належним чином засвідчений, оскільки надана фактура засвідчена лише штампом-печаткою Міністерства фінансів Республіки Туреччина.
В свою чергу, засвідчення рахунку фактури серії А 019660 печаткою фірми "BUKUCU TEKSTIL" не свідчить про проведення операції та відповідність суми зазначеної в рахунку-фактурі серії А №078763. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, зазначена фактура свідчить лише про пропозицію продати товар за вказаною ціною, але не підтверджує факт придбання товару фірмою CAYIRLI IC VE DIS TIC. LTD. STI. за вказаною в ній ціною.
Крім того, на примірнику рахунку-фактури серії А №078763 (069683) відсутні будь-які відбитки штемпелів постачальника товарів (фірми виробника "BUKUCU TEKSTIL") та підписи її уповноважених осіб на відпуск цих товарів (а.с. 67).
Верховний Суд в своїй постанові від 14.05.2019 в справі №820/519/16 зазначає, що рахунок-фактура не є первинним документом. Первинний документ згідно з визначенням статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
У зв'язку з цим колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що рахунок-фактура не є первинним документом, має тільки інформаційний характер, адже передбачає лише виставлення покупцям певних сум до сплати за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) слід підтверджувати видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі лише рахунку-фактури, наявного в матеріалах справи, неможливо встановити чи даний товар був придбаний саме за вказану ціну, а тому його врахування податковим органом є помилковим (а.с.67).
Більше того, як зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 05.03.2019 у справі №820/305/17 підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також, Верховний Суд в даній постанові зазначив, що необхідно враховувати при вирішені спору, чи під час митного контролю, уповноважені органи, з урахуванням поданих декларантом документів, не мали зауважень до заявленої митної вартості.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що рахунок-фактура не є належним підтверджуючим документом щодо заниження вартості товару позивачем, до заявленої митної вартості при поданні декларації зауважень при її поданні не було, інших доказів щодо підтвердження заниження вартості товару відповідачем не надано, а тому вважає, що податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 №000003/14-11 та №000004/14-11 обґрунтовано скасовані судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав, вказану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Колегія суддів наголошує, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно з ст.9 Конституції України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вони правомірно скасовані судом першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.