Справа № 120/1877/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
25 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Вересюка Максима Вікторовича
представника відповідача: Довбенко Марії Павлівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в червні 2019 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого судового рішення.
Так, апелянт вказує на те, що Законом № 580-VIII, а також Порядком № 4 не встановлено обмеження щодо реалізації поліцейським права на отримання одноразової грошової допомоги в залежності від дати чи підстави звільнення зі служби в Національній поліції. Крім того, зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у поліцейського відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII з дати встановлення втрати працездатності, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії і не залежить від дати чи причини звільнення зі служби в поліції, у зв'язку з чим вважає, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною та підлягає скасуванню.
03 жовтня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача щодо вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 в період з 15.05.2014 року по 06.11.2015 року перебував на службі в органах МВС України, а з 07.11.2015 року по 19.12.2017 року перебував на службі в підрозділах Національної поліції України.
Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 19.12.2017 року №216 о/с, капрала поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, звільнено зі служби в поліції з 19.12.2017 року за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення).
08.01.2019 року медико-соціальною експертною комісією було прийнято рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності III групи, причиною якої визначено травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії НОМЕР_1 від 08.01.2019 року.
В зв'язку із встановленням інвалідності, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, право на отримання якої передбачене ст. 62, п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
11.03.2019 року відповідачем складено висновок, яким позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, в зв'язку з тим, що інвалідність йому встановлена більше ніж протягом шести місяців після звільнення з поліції.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується особам у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті, тобто через хворобу, а не у випадку звільнення у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, як це мало місце за даних обставин справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 цього Закону одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
При цьому, положеннями п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, прийнято Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).
Таким чином, із аналізу наведеного вище слідує, що зазначені положення Закону №580-VIII застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) інвалідність повинна наступити внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII) чи/або внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції (п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII);
2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції (п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII) чи/або пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня 2018 року у справі №373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі №296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №822/3788/17, від 23 листопада 2018 року у справі №822/962/18, та має застосовуватись до спірних правовідносин, в силу положень ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.
Даючи оцінку доводам апелянта стосовно протиправності відмови відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» №580 - VIII від 02.07.2015, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
З аналізу викладених норм слідує, що для отримання одноразової грошової допомоги особа має відповідати наступним критеріям: однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» є дотримання строку встановлення інвалідності, а саме - не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції.
Разом тим, передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи,що ОСОБА_1 отримав втрату працездатності внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ, яка була встановлена пізніше 6 місяців з дати звільнення з поліції, причина звільнення - " у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення".
Таким чином, встановивши, що у позивача відсутні дві з обов'язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме, причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути хвороба, що зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, а також те, що інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, суди правомірно дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 2340/2663/18.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, що суд першої інстанції протиправно надав оцінку обставинам звільнення позивача з органів національної поліції, а саме, що звільнення відбулось у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, оскільки дослідження судом даних обставин є необхідним для встановлення наявності чи/або відсутності у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги.
Крім того, суд також критично оцінює посилання апелянта на те, що позивач здобув право на призначення грошової допомоги саме відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII, а не відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII, оскільки на переконання колегії суддів обмеження щодо шестимісячного терміну між моментом звільнення та встановлення інвалідності, а також необхідність звільнення особи саме через хворобу, поширюються як щодо підстави передбаченої п. 3, так і до підстави передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 листопада 2019 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Курко О. П.