Справа № 712/9170/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пересунько Я.В.
26 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про порушення митних правил
10.07.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 7482/20500/18 від 19 грудня 2018 року, винесену заступником начальника Волинської митниці ДФС України Герман В.М. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 470 МК України, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ним всі необхідні митні платежі за розмитнення його автомобілю сплачено, тому його звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 470 МК України, а відтак постанова Волинської митниці ДФС України підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 р. скасовано постанову Волинської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 7482/20500/18 від 19 грудня 2018 року за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 8 500,00 грн., і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем виконано всі умови передбачені у абзаці першому п. 93 розділу XXI Прикінцеві та перехідних положеннях МК України, то він правомірно розраховував на звільнення від сплати штрафу за ст.470 МК України, як це передбачено у абзаці другому п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Апеляційну скаргу скаргу обгрунтовано тим, що відповідач діяв у межах чинного законодавства, а сплата позивачем платежів за розмитнення автомобіля та сплата платежу у розмірі 8 500 грн відповідно до Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 8 листопада 2018 року - не звільняє позивача від адміністративної відповідальності.
Сторони в судове засідання не з'явилися про час, дату та місце слухання справи Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 липня 2018 року о 10 год. 22 хв. на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 в митному режимі «транзит» по смузі руху «зелений коридор» було ввезено автомобіль «HYUNDAI Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 . Транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України, відповідно до ч.1 ст.381 МК України.
Позивачем автомобіль не було вивезено за межі митної території України у строки, встановлені МК України.
Листами Волинської митниці ДФС України від 2 жовтня 2018 року та 3 грудня 2018 року ОСОБА_1 було викликано на митний пост «Ягодин» для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Старшим державним інспектором ВМО № 1 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС Шум М.П. складено протокол про адміністративне правопорушення № 7482/20500/18 від 3 грудня 2018 року, відповідно до якого під час митних формальностей відповідно до бази даних «Інспектор» та ЄАІС ДФС України встановлено, що термін вивезення ОСОБА_1 автомобіля «HYUNDAI Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , сплив 30 липня 2019 року. Таким чином ОСОБА_1 , перевищено встановлений ст. 95 МК України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту - 10 діб, що є порушенням ч. 3 ст. 470 МК України.
Постановою № 7482/20500/18 від 19 грудня 2018 року, винесеною заступником начальника Волинської митниці ДФС України Германом В.М., за вказане порушення ч. 3 ст. 470 МК України ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.
Судом першої інстанції поновлено строк звернення до суду з позовом, оскільки матеріали справи не містять відомостей про вручення ОСОБА_1 вказаної постанови, а про існування постанови позивач дізнався після ознайомлення 8 липня 2019 року адвокатом із матеріалами виконавчого провадження № 59007599.
Також судами встановлено, що 14.12.2018 року ОСОБА_1 завершив митне оформлення транспортного засобу «HYUNDAI Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 , за правилами визначеними у п.93 Розділу ХХІ Прикінцевих та перехідних положень МК України і розраховував на звільнення від сплати штрафу.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Митним кодексом України (далі - МК України), Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 р. № 2612-VIII, що набув чинності 25.11.2018 р. (далі - Закон № 2612-VIII).
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 4 МК України митний режим - це комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 90 МК України визначено поняття транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 МК України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.
За ч. 1, п. 2 «в» ч. 2 ст. 91 МК України вбачається, що переміщення товару у митному режимі транзиту здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж.
Митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України.
Згідно зі ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб.
Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У ч. 1 ст. 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу ), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Частиною 1 статті 467 МК України передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
У ст.ст. 486, 488, 497, 498 МК України закріплено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
У провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь: 1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; 2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи); 3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення); 4) захисники; 5) представники органів доходів і зборів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті.
Особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Законом № 2612-VIII внесені зміни до Митного кодексу України, а саме пункт 13 Закону № 2612-VIII вносив зміни до розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, який було доповнено пунктом 9-2 та 9-3 такого змісту: «Тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
До набрання чинності тимчасовим порядком, визначеним абзацом першим цього пункту, митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.
Пунктом 9-3 установлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством визначено граничний строк транзитного вивезення імпортованого транспортного засобу за межі України, порушення якого є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
08.11.2018 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України».
Відповідно до п.1 розділу ІІ Закону № 2612-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу І та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Закон України № 2612-VIII від 08.11.2018 року опубліковано в газеті Голос України 24.11.2018 року, відтак він набрав чинності 25.11.2018 року.
Статтею 494 Митного кодексу України передбачено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У протоколі про порушення митних правил зазначається дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є; відомості щодо товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; інші необхідні для вирішення справи відомості.
Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.
Якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування).
Відповідно до ч.1 ст. 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Відповідно до ч.2 ст. 495 Митного кодексу України, посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність (ст.458 Митного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Відповідно до ст. 460 Митного кодексу України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 КУпАП - питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснював митне оформлення транспортного засобу 14.12.2018 року, сплатив добровільний внесок у період чинності п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України, який звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.
Таким чином, позивачем виконано всі умови передбачені у абзаці першому п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України, тому він правомірно розраховував на звільнення від сплати штрафу за ст.470 МК України, як це передбачено у абзаці другому п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України визначено: за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
З огляду на наведені вимоги закону, постанова Волинської митниці ДФС № 7482/20500/18 від 19 грудня 2018 року про визнання винним ОСОБА_1 у чиненні правопорушення передбаченого ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 8 500,00 грн., винесена неправомірно, так як ОСОБА_1 звільнений від адміністративної відповідальності за ст.470 МК України на підставі абзацу другого п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України та приписів ст.8 КУпАП.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог.
При цьому доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, всі наведені аргументи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Повне судове рішення складено 26.11.2019 року.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про порушення митних правил- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
А.Г. Степанюк