25 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/6661/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 р. (суддя Бондар М.В., повне судове рішення складено 02.09.2019 р.) в справі № 160/6661/19 за позовом ОСОБА_1 до управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УДКСУ) про визнання протиправними дій у відношенні ОСОБА_1 щодо прийняття, оформлення рішення у формі заяви про роз'яснення рішення суду без підпису, дати та реєстраційного індексу; невиконання (неналежного виконання) рішення суду; скасування рішення у формі заяви про роз'яснення рішення суду без підпису, дати та реєстраційного індексу; зобов'язання негайно виконати рішення суду на його користь на підставі виконавчого документу (виконавчого листа по справі №804/14894/15), виданого 03.05.2019 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлена сутність спору, оскільки ним оскаржується не право відповідача на звернення із заявою про роз'яснення судового рішення, а повідомлення про відмову у виконанні судового рішення, оформлене заявою про роз'яснення судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 р. в справі № 804/14894/15 визнано протиправними дії військової частини польова пошта НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 року, нарахування та виплати грошової компенсації за 13 невикористаних днів щорічної основної відпустки, перерахування за ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року; стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 року в сумі 2123,55 грн., грошову компенсацію за 13 невикористаних днів щорічної основної відпустки у сумі 3042 грн.; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 перерахувати до Пенсійного фонду України за ОСОБА_2 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом 03.05.2019 року видано виконавчий лист по справі №804/14894/15 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 року.
05.06.2019 року УДКСУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про роз'яснення судового рішення по справі №804/14894/15, копію якої відповідачем направлено поштою ОСОБА_2 .
Встановивши, по дії УДКСУ зі звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення вчинені на реалізацію прав учасника справи, відповідачем дотримано нормативні акти, які регулюють порядок ведення діловодства, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо прийняття, оформлення рішення у формі заяви про роз'яснення рішення суду без підпису, дати та реєстраційного індексу, а також скасування рішення у формі заяви про роз'яснення рішення суду без підпису, дати та реєстраційного індексу.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача негайно виконати судове рішення суд першої інстанції вказав про відсутність правових підстав в межах цієї справи зобов'язувати особу виконувати рішення в іншій справі.
Суд доходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині віднесення цієї справи до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим рішення має бути скасоване із закриттям провадження у справі.
Судом встановлено, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом 03.05.2019 р. видано виконавчий лист на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 р. в справі № 804/14894/15, якою визнано протиправними дії військової частини польова пошта НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 року, нарахування та виплати грошової компенсації за 13 невикористаних днів щорічної основної відпустки, перерахування за ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року; стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, за постановою Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 року в сумі 2123,55 грн., грошову компенсацію за 13 невикористаних днів щорічної основної відпустки у сумі 3042 грн.; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 перерахувати до Пенсійного фонду України за ОСОБА_2 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року.
05.06.2019 р. УДКСУ направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про роз'яснення судового рішення по справі №804/14894/15, копію якої відповідачем направлено поштою ОСОБА_2 .
Тобто, предметом позову є дії УДКСУ зі звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, а також власне заява про роз'яснення судового рішення, яку позивач вважає рішенням суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
За змістом пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Заява про роз'яснення судового рішення не може вважатися рішенням суб'єкта владних повноважень, а є засобом реалізації процесуальних прав учасника справи, не створює будь-яких правових наслідків для позивача.
Так, порядок роз'яснення судового рішення встановлений статтею 254 КАС України, за приписами частини 1 якої за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
За правилами цієї процесуальної норми позивач має право брати участь у розгляді такої заяви (якщо суд визнає за необхідне розглянути заяву в судовому засіданні), подавати відповідні відзиви, заяви, заперечення, а також оскаржувати процесуальне рішення, прийняте судом за результатами розгляду заяви.
Таким чином, у разі подання УДКСУ заяви про роз'яснення судового рішення з певними процесуальними недоліками, позивач мав право звернутися до суду, що розглядав таку заяву, повідомивши свої заперечення.
Через те, що заява про роз'яснення судового рішення не є індивідуальним актом у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, тобто не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому така заява не може бути предметом спору.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 р. в справі № 803/3/18 викладено наступний правовий висновок.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Оскільки вимоги про визнання протиправними дій УДКСУ з прийняття, оформлення рішення у формі заяви про роз'яснення рішення суду без підпису, дати та реєстраційного індексу та скасування рішення у формі заяви про роз'яснення рішення суду без підпису, дати та реєстраційного індексу не можуть розглядатися як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не можуть бути предметом судового оскарження, суд доходить до висновку, що такі вимоги не належать розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій УДКСУ щодо невиконання (неналежного виконання) рішення суду, зобов'язання негайно виконати рішення суду на його користь на підставі виконавчого документу (виконавчого листа по справі №804/14894/15), виданого 03.05.2019 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом, суд вказує наступне.
Порядок виконання судових рішень встановлений спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження», а процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, врегульоване розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, статтею 382 КАС України встановлено порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, відповідно до частини 1 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюються в процесуальному порядку.
Аналогічно, в межах іншої справи суд не може розглядати питання негайного виконання рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно, питання належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили та звернуто до виконання, не може бути предметом окремого позову, відповідно, це питання також не може розглядатися як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не може бути предметом судового оскарження, тобто такі позовні вимоги також не належать розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У пункту 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України у чинній редакції суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Оскільки цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд доходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, відповідно, наявні підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.
Суд визнає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції неправильно встановлена сутність спору, оскільки ним оскаржується не право відповідача на звернення із заявою про роз'яснення судового рішення, а повідомлення про відмову у виконанні судового рішення, оформлене заявою про роз'яснення судового рішення.
Предметом спору, як сформульовано особисто позивачем в позовній заяві, є саме протиправність заяви про роз'яснення судового рішення, а позивачем безпідставно заява про роз'яснення рішення розцінена як повідомлення про відмову у виконанні рішення. При цьому в будь-якому випадку питання неналежного виконання судового рішення не може бути предметом окремого позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 238, 242, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 р. в справі № 160/6661/19 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 р. в справі № 160/6661/19 за позовом ОСОБА_1 до управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Закрити провадження у справі № 160/6661/19 за позовом ОСОБА_1 до управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 25.11.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.11.2019 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко