Справа № 620/1891/19 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
20 листопада 2019 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Ганечко О. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.06.2019 № 00001901400 та № 00001891400.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт № 425/14/30481568 від 29.05.2019.
Під час перевірки були встановлені, зокрема, порушення:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації в період, що перевірявся, на загальну суму 1030516 грн., в тому числі за січень 2016 року на суму 1997 грн., за лютий 2016 року на суму 669 грн., за березень 2016 року на суму 2472 грн., за квітень 2016 року на суму 1534 грн., за травень 2016 року на суму 1188 грн., за червень 2016 року на суму 1100 грн., за липень 2016 року на суму 2053 грн., за серпень 2016 року на суму 1281 грн., за вересень 2016 року на суму 1092 грн., за жовтень 2016 року на суму 1221 грн., за листопад 2016 року на суму 403 грн., за грудень 2016 року на суму 1716 грн., за січень 2017 року на суму 81 грн., за лютий 2017 року на суму 1077 грн., за березень 2017 року на суму 919806 грн., за грудень 2017 року на суму 21281 грн., за листопад 2018 року на суму 71545 грн.;
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме не зареєстровано податкові накладні.
Позивачем були подані заперечення на акт перевірки № 425/14/30481568 від 29.05.2019, які згідно відповіді відповідача від 20.06.2019 № 8630/10/25-01-14-01-06 були частково враховані та зазначені порушення викладено наступним чином:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації в період, що перевірявся, на загальну суму 510677 грн., в тому числі за січень 2016 року на суму 1997 грн., за лютий 2016 року на суму 669 грн., за березень 2016 року на суму 2472 грн., за квітень 2016 року на суму 1534 грн., за травень 2016 року на суму 1188 грн., за червень 2016 року на суму 1100 грн., за липень 2016 року на суму 2053 грн., за серпень 2016 року на суму 1281 грн., за вересень 2016 року на суму 1092 грн., за жовтень 2016 року на суму 1221 грн., за листопад 2016 року на суму 403 грн., за грудень 2016 року на суму 1716 грн., за січень 2017 року на суму 81 грн., за лютий 2017 року на суму 1077 грн., за березень 2017 року на суму 441202 грн., за грудень 2017 року на суму 21281 грн., за листопад 2018 року на суму 30310 грн.;
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме не зареєстровано податкові накладні.
На підставі вказаного акту відповідачем було винесено:
- податкове повідомлення - рішення від 20.06.2019 № 00001901400, яким у зв'язку з встановленням відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/ розрахунків коригування на суму ПДВ 495667,25 грн., застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 247833,63 грн.
- податкове повідомлення - рішення від 20.06.2019 № 00001891400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 630006,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 504005,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 126001,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Мена-Авангард»
Також товариством не було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні, що мали бути виписані, зокрема, на операції з ліквідації основних засобів приєднаного колективного сільськогосподарського підприємства, відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019 № 00001901400 прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Апелянт, в свою чергу, посилається на те, що
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено, відповідно до статуту ТОВ «Мена-Авангард» товариство є правонаступником сільськогосподарського кооперативу «Авангард», перетвореного з колективного сільськогосподарського підприємства «Авангард» та є правонаступником Сільськогосподарського кооперативу «Лан» в зв'язку з реорганізацією сільськогосподарського підприємства «Лан» шляхом приєднання.
Майно, в тому числі основні засоби, СК «Лан» за передавальним актом були передані до ТОВ «Мена-Авангард», та станом на 01.01.2016 обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби», а станом на 31.12.2018 основні засоби приєднаного підприємства на 103, 105, 106 рахунках відсутні, на 104 рахунку залишились основні засоби лише з двох дільниць.
Контролюючим органом в акті перевірки заначено, що позивачем на запит перевіряючих було надано копії актів на списання основних засобів за формою ОЗ-3, накази на списання основних засобів, перелік основних засобів станом на 01.01.2016 та 31.12.2018.
Товариство вказує, що при проведенні інвентаризації, було з'ясовано, що на його балансі в якості власних основних засобів безпідставно перебуває майно пайового фонду КСП «Іскра», яке товариство, як правонаступник, має зберігати та видавати на вимогу власників майнових сертифікатів.
Згідно з абзацу другого частини четвертої, частини шостої статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Частиною сьомою статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Отже, пайові внески членів реорганізованого КСП мають залишатися на балансі як основні засоби правонаступника до часу, поки їх власники не визначаться, а будь-яке виведення таких основних засобів, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повинно бути оформлено відповідними первинними документами.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (абз. 8 п. 4 ПСБО 7 «Основні засоби», затвердженим Наказом міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92).
Згідно з пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України, балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.
Положеннями п. 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Наведені приписи п. 189.9 ст. 189 ПК України свідчать про те, що для можливості застосування саме положень ч. 2 п. 189.9 ст. 189 ПК України, платником податку повинен подаватися документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. За відсутності факту подання такого документу, основні виробничі або невиробничі засоби вважаються такими, що ліквідовані за самостійним рішенням платника податку.
Згідно пункту 40 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.
Визнаючи ліквідацію основних засобів за ініціативою платника податків підставою для виникнення податкового зобов'язання з обсягу їх умовного постачання, законодавець мав на меті виключити можливість виведення основних засобів з активів платника податків (їх відчуження) в обхід установленому правилу щодо оподатковування операцій з поставки.
Перевіркою встановлено, що станом на 31.03.2017 року по рахунку 10 «Основні засоби» основні засоби (по яким складено акти на списання основних засобів) відсутні.
Таким чином, у 2017 році ТОВ «Мена-Авангард» було списано основні засоби приєднаного підприємства. Податкові зобов'язання при здійсненні даних операцій не відображалися.
В свою чергу, в апеляційній скарзі зазначено, що листом № 292 від 20.05.2019 р. надано пояснення, що «основні засоби приєднаного підприємства з рахунку 10 «Основні засоби» були переведені на забалансовий рахунок 041 та 042. Причинами переведення послугувало те, що на баланс підприємства було оприбутковано основні засоби без урахування їх зносу та визначення їх справедливої вартості. Щодо приєднання до ТОВ «Мена-Авангард» КСП «Лан» (Ліски) підставою постановки на баланс ОЗ цього підприємства був передавальний акт без виділення в натурі з пайового фонду колишнього КСП. Таким чином даний правочин не є правомірним».
Дані пояснення враховані та відображені в матеріалах перевірки та не спростовують порушення.
Так, згідно картки рахунка 00 «позабалансовий рахунок» сальдо на початок та кінець періоду 2017 року дорівнює 0, що також свідчить про те, що ліквідовані основні засоби на даному рахунку не значаться.
Надані позивачем копії актів на списання основних засобів за формою ОЗ-3, накази на списання основних засобів, як вказує позивач, були складені помилково, проте, документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, позивачем не надано.
Таким чином, даними бухгалтерського обліку не підтверджено наявність основних засобів приєднаного підприємства.
Пайові внески членів реорганізованого КСП мають залишатися на балансі як основні засоби правонаступника до їх витребування членами колективного сільськогосподарського підприємства.
Вказане свідчить про те, що підприємством порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України в частині не нарахування податкових зобов'язань по ПДВ на балансову вартість первинних основних засобів, оскільки така ліквідація проведена за волевиявленням позивача.
В порушення п. 188.1 ст.188, п. 189.9 ст.189 Податкового кодексу України ТОВ «Мена-Авангард» занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 426418 грн., в тому числі за березень 2017 року на суму 426418 грн., у зв'язку з чим оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019 № 00001891400 скасуванню не підлягає.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. ( абз. 1 та 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
ТОВ «Мена-Авангард» не було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні, що повинні бути виписані, зокрема, на операції з ліквідації основних засобів приєднаного колективного сільськогосподарського підприємства, за рішенням власника на суму балансової вартості цих основних засобів.
Відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Враховуючи наведене вище та доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 25.11.2019