Справа № 580/2242/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Паламар П.Г., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
19 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Беспалова О.О., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області) у якому просила:
- визнати відмову ГУ ПФУ в Черкаській області в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, визначеної законом станом на 1 січня 2019 року протиправною;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Черкаській області провести, починаючи з 14.05.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , обчисленої у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня 2019 року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії серії НОМЕР_1 від 25.04.2019 року, категорія 1.
Позивач є особою з ІІ групою інвалідності по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до довідки МСЕ серії 218АЗ № 174876 * .
Згідно військового білету серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є військовозобов'язаною особою, яка в період з 04.07.1986 по 24.07.1986 роки брала участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС на посаді клінічного лаборанта від Черкаської дитячої міської лікарні №2. Зазначене підтверджується довідкою Черкаського обласного відділу охорони здоров'я від 11.07.1991 № 261 (довідка Черкаської дитячої міської лікарні).
Також, в матеріалах справи міститься наказ Міністерства охорони здоров'я УРСР від 30.05.1986 року № 44с, згідно якого до відділу охорони здоров'я Київського обласного виконкому необхідно відкомандирувати лікарські бригади, зокрема з Черкаської області в кількості п'яти.
14.05.2019 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою щодо перерахунку пенсії як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом № 216/П-10 від 28.05.2019 року ГУ ПФУ в Черкаській області надано відповідь на звернення позивача від 14.05.2019 року, та вказано, що вичерпна відповідь була надана позивачу листом № 176/П-10 від 04.07.2018 року. Крім того, відповідач зазначив, що позивач отримує пенсію у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому права на проведення перерахунку пенсії, згідно постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 - позивач не має.
Вважаючи зазначену відмову пенсійного органу протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що положення ч. 3 ст.59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року поширюються на всі категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі по тексту - Закон № 796-XII) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Приміткою до ст. 10 Закону № 796-XII визначено, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані призвані на військові збори, військовослужбовці -жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
З викладеного вбачається, що законодавством визначено декілька окремих категорій лише серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ (далі - Закон № 2148-VІІІ) частину 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою: «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Так, Законом № 2148-VІІІ розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, зокрема, на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Проте, умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону № 796-ХІІ залишилась незмінною.
З огляду на вказане, право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою передбаченою частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до 3 третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається.
З вищевикладеного слідує, що обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказана норма регулює правовідносини лише серед військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Зазначене встановлено законодавцем, адже навіть назва правової норми - ст. 59 у Законі № 796-XII викладена так: Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, правовими положеннями ст. 59 у Законі № 796-XII врегульовано питання порядку обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб - військовослужбовців.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Відповідно до вказаного рішення, словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII , зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.
Положеннями статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (ділі - Закон № 2136-VIII) визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказане відповідає положенням Конституції України: «Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення» (частина друга статті 152).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, Конституційним Судом України ухвалене рішення, в якому суд запобігаючи всім формам дискримінації, надав право - усім військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, обирати порядок обчислення пенсії, відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовозобов'язаною особою.
Проте, на позивача не поширюється дія Примітки до ст. 10 Закону № 796-XII, що до військовослужбовців належать: військовозобов'язані призвані на військові збори, адже належних доказів, про які суд першої інстанції помилково вказує в спірному рішенні, а саме: призову ОСОБА_1 , як військовозобов'язаної на військові збори, в матеріалах справи не міститься, а позивачем не надано.
Разом з тим, апелянтом у відзиві на позовну заяву зазначено, що ОСОБА_1 військову службу не проходила, на військові збори, як військовозобов'язана, не призивалася, а в період з 04.07.1986 року по 24.07.1986 року працювала згідно трудового договору на посаді лаборанта дитячої поліклініки, а тому не є військовозобов'язаною особою в розумінні Закону № 796-XII.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на ОСОБА_1 не розповсюджується дія ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Лічевецький