19 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
законного представника
засудженого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, потерпілої ОСОБА_7 , представника потерпілої ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва 18 лютого 2008 року,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2008 року
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України, та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком суду ОСОБА_10 визнаний винуватим в тому, що березні місяці 2007 року він позичив у ОСОБА_11 1000 гривень. Пізніше, в березні місяці 2007 року між підсудним та ОСОБА_11 відбувся конфлікт, в результаті якого ОСОБА_11 наніс підсудному ОСОБА_10 один удар в ніс. ОСОБА_10 , вважаючи, що незаконними діями ОСОБА_11 спричинено йому моральну шкоду, відмовився повертати зазначений борг в сумі 1000 гривень, про що повідомив ОСОБА_11
7 квітня 2007 року приблизно о 19 годині ОСОБА_10 перебував у салоні свого автомобіля «Субару Легасі» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований поблизу будинку № 9 по вул. Тарасівській в м. Києві. В цей же час до нього в салон автомобіля на місце пасажира сів ОСОБА_11 , який в категоричній формі вимагав повернути грошові кошти в сумі 1 000 гривень. Співрозмовники вели бесіду на підвищених тонах і результатом була відмова ОСОБА_10 у задоволенні вимог ОСОБА_11 . Як наслідок, останній ліктем лівої руки наніс підсудному ОСОБА_10 один удар в груди і висловив вимогу вийти із салону автомобіля на вулицю для продовження розмови.
Підсудний ОСОБА_10 , розуміючи, що дії ОСОБА_11 з приводу примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, поєднане з насильством, є незаконними, розуміючи, що ОСОБА_11 вимагає від нього вийти з автомобіля для продовження злочинних дій, спрямованих на отримання бажаного результату по примушуванню до повернення боргу, має перевагу у фізичній силі, він, для самозахисту, виходячи із салону свого автомобіля, взяв кухонний ніж, який лежав там з часу пікніка. При цьому підсудний ОСОБА_10 усвідомлював, що ОСОБА_11 не має будь-якої зброї чи спеціально пристосованих знарядь для нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень або смерті. ОСОБА_11 також не висловлював про це погрозу.
З метою захисту та намагаючись не підпустити до себе ОСОБА_11 , ОСОБА_10 тримав ніж у правій руці, демонстративно ним розмахуючи. Натомість ОСОБА_11 дана обставина не зупинила, і він продовжив рух у бік ОСОБА_10 з погрозами на адресу останнього, висловлюючи явний намір продовжити його побиття. При цьому вхопив підсудного за одяг. Будучи вже притиснутим до автомобіля тілом ОСОБА_11 , проте розуміючи, що характер небезпеки з боку ОСОБА_11 , явно перевищуватиме межі захисту, ОСОБА_10 , не маючи наміру позбавляти життя, наніс один удар ножем по тілу ОСОБА_11 в область поясниці з лівої сторони тулуба.
Після удару ножем ОСОБА_11 став присідати, а ОСОБА_10 сів до свого автомобіля та поїхав з місця скоєння злочину. В результаті злочинних дій ОСОБА_10 умисно заподіяв ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани в поперековій області ліворуч: раневий канал, що відходить від неї, з ушкодженням по його ходу підшкірно-жирової клітковини поперекової області ліворуч; лівого поперекового м'яза, зачеревної клітковини лівого сечоводу, черевного відділу аорти, пристінкової очеревини, низхідного відділу товстої кишки, брижі і петель тонкої кишки в декілької місцях, великого сальника, пристінкової очеревини прямих м'язів живота і підшкірно-жирової клітковини передньої черевної стінки, які мають ознаки тяжкого тілесного, як небезпечні для життя, та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 . Смерть ОСОБА_11 настала від проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_10 ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі.
В апеляції представник потерпілої просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України, призначити максимальне покарання у межах санкції даної статті.
В апеляції потерпіла просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання 10 років позбавлення волі, посилаючись на суттєві порушення кримінально- цесуального законодавства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону та м'якість призначеного покарання.
В апеляції захисник ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на те, що дії засудженого не вийшли за перевищення меж необхідної оборони, тому в його діях відсутній склад злочину.
Засуджений ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, зі слів законного представника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 перебуває на лікування у Київський психоневрологічній лікарня № 3.
З огляду на повідомлення законного представника засудженого про стан здоров'я останнього, враховуючи наявні у справі відомості про психічний стан здоров'я ОСОБА_10 , виникла необхідність призначення засудженому ОСОБА_10 судової психолого-психіатричної експертизи.
Вислухавши думку прокурора, який вважав необхідним призначення такої експертизи щодо ОСОБА_10 , захисника та законного представника, які не заперечували проти призначення такої експертизи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що по справі потрібно призначити амбулаторну психолог-психіатричну експертизу з таких підстав.
Так, відповідно до матеріалів справи при провадженні досудового слідства по даній кримінальній справі ОСОБА_10 була призначена амбулаторна судово-психіатрична експертиза, згідно з актом якої № 623 від 29 травня 2007 року ОСОБА_10 ознак будь-якого психічного розладу не виявляв, виявляв акцентуацію особистих рис характеру; в період інкримінованого йому злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також усвідомлював свої дії та міг керувати ними (ас. 126-133 т.2).
Одночасно матеріали кримінальної справи містять копію акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 188 від 20 травня 2008 року, проведеної щодо ОСОБА_10 в іншій кримінальній справі, відповідно до акту якої в період часу, до якого відноситься інкримінуєме йому діяння (7 квітня 2008 року), ОСОБА_10 виявляв ознаки шизофренії параноідної (шифр F20.00 по МКБ-10), та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дій та керувати ними.
На даний час ОСОБА_10 виявляє ознаки шизофренії параноїчної, та за своїм психічним станом не усвідомлює значення своїх дій та не може ними керувати, потребує примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом (ас. 152-158 т.4).
Згідно з копією постанови Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2008 року ОСОБА_10 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 115 КК України, та до нього застосовано примусові заходи медичного характеру, госпіталізовано ОСОБА_10 до психіатричного закладу з посиленим наглядом (ас. 238-239 т.4).
Відповідно до Акту стаціонарної судово-психоло-психіатричної експертизи № 9 від 19 січня 2009 року в період часу з 7 квітня 2007 року до 18 лютого 2008 року у ОСОБА_10 на фоні тривалої психотравмуючої ситуації відмічались порушення психічного стану у вигляді розладів адаптації у незрілої особистості з акцентуацією рис характеру, тривожно-фобічними реакціями, які в подальшому ускладнились рекурентним депресивним розладом помірної важкості, що не досягало на той час рівня хронічного душевного захворювання.
ОСОБА_10 в період часу з 7 квітня 2007 року по 18 лютого 2008 року міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
В період час з 7 квітня 2007 року по 18 лютого 2008 року ОСОБА_10 з урахуванням його психічного стану міг правильно реагувати на обставини, що мають значення по справі, та давати показання.
В теперішній час ОСОБА_10 страждає на хронічне душевне захворювання у вигляді шизофренії, параноїчної форми. В теперішній час ОСОБА_10 не може брати участь у судових засіданнях та давати показання при розгляді цієї кримінальної справи (ас. 287-296 т.4).
Також згідно з показаннями батька засудженого ОСОБА_6 протягом 2007 року у сина відбувались розлади психіки.
Окрім того, відповідно до матеріалів кримінальної справи засуджений ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - інвалід П групи, недієздатний, з 25 червня 2008 року по 19 грудня 2018 року перебував на примусовому лікуванні в КМНПЛ № 3 за скоєння суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2018 року ОСОБА_10 визнаний недієздатним. Опікуном недієздатного ОСОБА_10 визнаний його батько - ОСОБА_6 (ас. 47, 52-56 т.6).
З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи положення ст. 420 КПК України (1960 року), а також стан засудженого на даний час, колегія суддів доходить висновку про призначення у кримінальній справі щодо ОСОБА_10 амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи для визначення його психічного стану в період з 7 квітня 2007 року по 18 лютого 2008 року, а також його психічного стану на даний час, проведення якої доручити Київському міському центру судово-психіатричної експертизи, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
Керуючись ст.ст. 75, 76, 310 КПК України (1960 року), п. 15 розділу Х1 Перехідних положень КПК України, колегія суддів -
Призначити по даній кримінальній справі амбулаторну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу відносно засудженого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої доручити Київському міському центру судово-психіатричної експертизи.
На вирішення експертів поставити наступні питання:
1. Чи страждав засуджений ОСОБА_10 в період з 7 квітня 2007 року по 18 лютого 2008 року будь-якими психічними хворобами?
2. Чи знаходився ОСОБА_10 у вищезазначений період у іншому хворобливому стані психіки, що за своїми психосоматичними порушеннями можуть бути прирівняні до психічного захворювання?
3. Чи міг ОСОБА_10 з 7 квітня 2007 року по 18 лютого 2008 року усвідомлювати свої дії або керувати ними?
4. Чи міг ОСОБА_10 у вищезазначений період з урахуванням його стану правильно реагувати на обставини, що мають значення по справі та давати об'єктивні показання?
5. Чи страждає ОСОБА_10 на даний час будь-якими психічними хворобами, та чи може в даний час брати участь в судових засіданнях та давати показання при розгляді цієї кримінальної справи?
6. Чи потребує ОСОБА_10 на даний час примусових заходів медичного характеру? Якщо слід, то які саме?
Для проведення експертизи направити матеріали кримінальної справи в 6 томах та медичну документацію (2 медичні картки стаціонарного хворого № 477 за 2018 рік на 564 арк., № 87 за 2019 рік на 34 арк.)
Попередити експертів про відповідальність за ст. 384, 385 КК України.
Провадження по справі призупинити до отримання висновків експертизи.
Судді:
______________________ __________________________ ____________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3