справа № 756/13928/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Яценко Н.О.
провадження № 22-ц/824/9406/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
20 листопада 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,
при секретарі Бондаренко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 16 квітня 2019 року у складі судді Яценко Н.О. у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2016 року позивач АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту та процентами за Договором про надання споживчого кредиту № 11065943000 від 27.10.2006 року в розмірі 36 838 доларів США 57 центів та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 13 767 грн. 46 коп., а також судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27 жовтня 2006 року між ним та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту (Кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 60 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 27 жовтня 2027 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи від дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 10,30% річних.
По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці. Також сторони домовилися, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених Договором.
Зазначав, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки від 27 жовтня 2006 року, відповідно до умов якого остання зобов'язалася відповідати у повному обсязі за виконання відповідачем ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність відповідачів є солідарною.
Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за Кредитним договором не виконував належним чином, не здійснював платежів в рахунок погашення сум кредитів та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 26.10.2016 року становила 36 838,57 доларів США. Також у позичальника утворилася заборгованість з пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 13 767 грн. 46 коп.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 16 квітня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 н а користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за тілом кредиту та процентами за Договором про надання споживчого кредиту № 11065943000 від 27.10.2006 року в розмірі 36 838 доларів США 57 центів та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 13 767 грн. 46 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 7 174 грн. 97 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 7 174 грн. 97 коп.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу у повному об'ємі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 554, 610 ЦК України.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що 27 жовтня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11065943000, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 60 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 27 жовтня 2027 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 10,30% річних.
По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці. Також, сторони домовились, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених Договором (а.с.6-14).
Крім того, встановлено, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 27 жовтня 2006 року, відповідно до умов якого остання зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання відповідачем ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність відповідачів є солідарною.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як убачається з виписки за кредитним договором, що не спростована відповідачами, відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого перед позивачем у нього станом на 26.10.2016 року утворилася заборгованість, яка становила 36 838,57 доларів США, що складається з: 33 810,10 доларів США (кредитна заборгованість) та 3 028,47 доларів США (заборгованість за процентами). Також у позичальника утворилася заборгованість з пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 13 767 грн. 46 коп.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача зазначеної вище заборгованості.
Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що договір поруки не підписаний позичальником і позивач не може вимагати виконання обов'язків по кредитному договору, оскільки він діє та інше, то колегія суддів не може погодитися з такими доводами виходячи з наступного.
Так, як було зазначено вище, 27 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11065943000.
Згідно з умовами Кредитного договору АТ «УкрСиббанк» надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 60 000 доларів США (шістдесят тисяч доларів США 00 центів), а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 27 жовтня 2027 року.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №54113 від 27 жовтня 2006 року.
Відповідно до умов Договорів поруки ОСОБА_1 зобов'язалася відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 ем усіх зобов'язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 є солідарною.
За ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Пунктом 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, відповідачі не заперечують укладання вищезазначених договорів, в тому числі договору поруки №54113 від 27 жовтня 2006 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а посилаються тільки на нібито не підписання договору позичальником ОСОБА_2 , що спростовується наданою копією договору поруки.
Також з моменту укладання Договору поруки №54113 від 27 жовтня 2006 року вже пройшло більше дванадцяти років і поручитель ОСОБА_1 весь цей час жодного разу не оспорювала укладання нею правочину.
Крім того, згідно з п.5.1 Договору поруки №54113 від 27 жовтня 2006 року сторони погодили, що підписанням даного договору поручитель підтверджує:
що даний договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для поручителя, іншим документам;
що відсутні будь-які перешкоди для виконання даного договору на день його підписання;
що на день підписання відсутні будь-які судові розслідування (спори), розслідування з боку державних контролюючих органів, що можуть істотно та/або негативно впливати на фінансовий стан та кредитоспроможність Поручителя;
що надані поручителем у Банк документи не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством;
що поручитель повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними.
Поручитель ОСОБА_1 своїм підписом на договорі поруки засвідчила, що вона ознайомлена з умовами договору поруки та кредитного договору, відповідно до якого поручитель повинен виконувати зобов'язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника, усвідомлює наслідки та обсяг відповідальності позичальника, а тому посилання позивача на норми ч.5 ст.203 ЦК України як на підставу визнання договору поруки недійсним є необгрунтованими.
Згідно зі ст.547 ІТК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Стаття 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах. Відповідно до п.5.6 договору поруки, він укладений в письмовій формі в трьох примірниках, що має рівну юридичну силу іпідписаний сторонами.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Пунктом першим статті 627 ЦК України встановлено свободу договору з посиланням на статтю 6 зазначеного Кодексу із зазначенням того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згода позичальника на встановлення поруки не є істотною умовою договору поруки (хоч і може мати такі положення, підпис позичальника). Оскільки за суб'єктним складом порука це зобов'язання тільки між кредитором і поручителем та її змістом є створення прав та обов'язків тільки кредитора та поручителя.
Крім того, під час укладення кредитного договору №11065943000 від 27 жовтня 2006 року Банк дотримався умов Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, п.9.13 Кредитного договору сторонами констатовано, що перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».
Підписанням договору позичальник засвідчив, що ознайомлений з умовами кредитування, а також письмовим повідомленням останнього про умови кредиту.
Також, відповідно до пункту 9.13 Кредитного договору підписання договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.
Отже, в даному випадку не порушене жодне право позичальника, оскільки він мав змогу ознайомитись зі всіма умовами оформлення кредитного договору попередньо, до підписання цього договору.
Якщо позичальник належним чином не ознайомився зізмістом інформаційного листа чи кредитного договору, то в його діях вбачається власна недбалість. Помилка внаслідок власного недбальства позивача не є підставою для зміни Договору в односторонньому порядку чи визнання його недійсним.
Пунктом 9.13 Кредитного договору визначено, що:
- підписання кредитного договору позичальником свідчить про те, що всі умови кредитного договору позичальнику цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню донього;
- перед підписанням кредитного договору Позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
В інформаційному листі АТ «УкрСиббанк», перед укладенням кредитного договору позичальнику було доведено інформацію про особу кредитора, всі основні умови укладення кредитного договору та кредитування, забезпечення, процентні ставки по різних програмах кредитування та валюти кредиту, витрати позичальника на оформлення договору застави, переваги та недоліки програм кредитування, зокрема, дострокове стягнення банком кредиту у разі порушення строків його повернення, обмеження правом розпорядження заставним майном, звернення стягнення на заставне майно у разі неналежного виконання позичальником кредитного договору, попередження позичальника про існування валютних ризиків, які покладаються на позичальника під час виконання зобов'язань за кредитним договором, якщо позичальником обрано кредитування в іноземній валюті, порядок сплати кредиту в іноземній валюті, права позичальника на податковий кредит, права на відшкодування державою частини сплачених процентів у молодої сім'ї, попередження про можливу зміну процентної ставки по кредиту, місце знаходження Банку та відділення банку, до якого звернувся позичальник, дані про дозволи та ліцензії банку з надання банківських послуг.
Також, відповідно до п.8.2. підписанням даного договору позичальник підтверджує:
свою здатність виконувати умови даного договору;
що даний договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позичальника;
що він володіє всіма необхідними документами, що необхідні для оформлення даного договору;
що відсутні будь-які перешкоди для виконання даного договору на день його підписання;
що на день підписання відсутні будь-які судові розслідування (спори), розслідування з боку державних контролюючих органів, що можуть істотно та/або негативно впливати на фінансовий стан та кредитоспроможність Позичальника;
що надані позичальником у Банк документи для розгляду питання про кредитування та інші документи, пов'язані з обслуговуванням кредиту не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством;
що Позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними.
- що він не обмежений в дієздатності та укладання цього договору не потребує узгодження з третіми особами.
Отже, позичальник підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень Закону України «Про захист прав споживачів». Ніяких застережень або зауважень з боку позичальника щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання не надано. Споживач мав право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин, перебіг даного строку розпочинається з моменту вручення споживачеві примірника укладеного договору, однак цього Позивачем зроблено не було.
Також безпідставними є посилання апелянта стосовно неможливості дострокового повного виконання обов'язків по кредитному договору №11065943000 від 27.10.2006 року поки він діє, оскільки розділом 11 кредитного договору передбачено «порядок дострокового повернення кредиту».
За п.11.1. Кредитного договору, відповідно до ст.ст.525, 611 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у п.п.2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. цього Договору та направлення Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 (тридцять одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни Позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення(вимоги) Банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредити від Банку.
Відповідно до матеріалів справи 23 серпня 2016 року відповідачам направлено вимоги про погашення заборгованості, але станом на 26.10.2016 року вимоги банку залишені без задоволення.
Порушення відповідачами умов Кредитного договору та не усунення даних порушень після надісланих вимог Кредитором є правом Банка на дострокове повне повернення кредитних коштів та зверненням до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Щодо поданих відповідачами заяв про закриття провадження у справі із-за порушення суб'єктної та територіальної підсудності і справу, на їхню думку, мав розглядати не Оболонський районний суд міста Києва, а Подільський, то вони не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.
Згідно з ч.8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до п.9.15 договору про надання споживчого кредиту №11065943000 від 27.10.2006 року місцем виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором є Місцем виконання Сторонами (Банком) зобов'язань за Договором є відділення №593 АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, що розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Героїв Сталінграду, 22.
Таким чином, позивач скористався правом альтернативної підсудності, а Оболонський районний суд міста Києва, відкриваючи провадження у справі не порушив вимоги ЦПК України.
Як було зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За ч.5 ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2019 року відповідає вищезазначеним вимогам.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 16 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: