ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2019 року № 826/17099/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особиДержавного реєстратора Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекаря Андрія Львовича Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 6» (третя особа-1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 7» (третя особа-2)
провизнання протиправними рішень, скасування записів,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекаря Андрія Львовича, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7», в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40266230 від 22.03.2018 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 85,8 кв.м., приміщення АДРЕСА_1 за ТОВ «Рада 6» (код ЄДРПОУ 32590026), винесене державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем Андрієм Львовичем;
- скасувати запис про право власності за номером 25381122 на об'єкт нежитлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) за ТОВ «Рада 6» (код ЄДРПОУ 32590026), внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем Андрієм Львовичем на підставі рішення про державну реєстрацію;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40846708 від 26.04.2018 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 111,7 кв. м., в будинку АДРЕСА_4 за ТОВ « Рада 7», винесене державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем Андрієм Львовичем;
- скасувати запис про право власності за номером 25917666 на об'єкт нежитлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 1540996280000 ) за ТОВ «Рада 7» (код ЄДРПОУ 33443614), внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем Андрієм Львовичем на підставі рішення про державну реєстрацію.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем Андрієм Львовичем безпідставно прийнято оскаржувані рішення та вчинено оскаржувані записи, оскільки бухгалтерські довідки, які слугували підставою для останніх, не є документами, які можуть посвідчувати набуття права власності на відповідний об'єкт. Крім того, за твердженням позивача, спірні приміщення становлять собою частину цілісного майнового комплексу багатоквартирних будинків і перебувають у спільній власності власників квартир, відповідно до ст.ст. 1, 4 та 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». В якості наявного порушеного права позивачем зазначено, що ОСОБА_1 з 17.01.2006 зареєстрований та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2, а також є власником квартири АДРЕСА_3 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення, а також пояснень третіх осіб.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
29.11.2018 від представників третіх осіб через канцелярію суду надійшли письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких останніми наголошено на безпідставності останніх, оскільки, за твердженням останніх, на підтвердження заявлених позовних вимог не надано жодних технічних документів, викопіювань з поетажних планів будинку, креслень тощо, які б свідчили про належність спірних нежитлових приміщень до місць загального користування. Крім того, представниками третіх осіб наголошено, що законодавчою підставою набуття ТОВ «Рада 6» та ТОВ «Рада 7» права власності на спірні нежитлові приміщення виступили договори, укладені між вказаними товариствами та забудовником - ЗАТ «Позняки-Жил-Буд», - від 27.12.2008 №б/н та від 22.03.2007 №б/н, згідно з якими, забудовник передав останнім майнові права на нежитлові приміщення площею 85,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення площею 111,7 кв.м. в будинку АДРЕСА_4 .
04.12.2018 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на пояснення третіх осіб, згідно з якою, останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог. Так, позивачем, зокрема, зазначено, що наданий представником ТОВ «Рада 7» договір не містить положень про передачу учасником власнику майнових прав на нежитлове приміщення 41, однак у додаткових положеннях договору (п. 6.1) зазначено, що за цим договором учасник передає, а власник приймає майнові права на приміщення 41, площею 111,7 кв.м., передбачене проектом як окреме нежитлове приміщення. Крім того, ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» являється лише замовником будівництва житлового будинку, відтак, останньому не належали будь-які майнові права і законодавчих підстав для передачі останніх у ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» третім особам також не було.
Відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що, суд, у силу ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив здійснювати подальший розгляд справи за наявними матеріалами.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, пояснення третіх осіб та відповідь на такі пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем Андрієм Львовичем винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.03.2018 №40266230, на підставі якого останнім до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 22.03.2018 №25381122 про право приватної власності ТОВ «Рада 6» на нежитлове приміщення загальною площею 85,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекарем Андрієм Львовичем винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2018 №40846708, на підставі якого останнім до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 26.04.2018 №25917666 про право приватної власності ТОВ «Рада 7» на нежитлове приміщення загальною площею 111,7 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4.
Вважаючи вказані рішення та записи протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Щодо належності розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства слід зазначити, що ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 19.09.2018 у справі №757/45742/18-ц, копія якої наявна у матеріалах справи, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекаря Андрія Львовича, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі України 7Б», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 6», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 7» про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора. У мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що виходячи із змісту позовних вимог, їх суті, суб'єктного складу, оскільки у даному спорі відсутній предмет спору щодо майна або майнових прав, вимога щодо скасування реєстраційної дії є основною, а не похідною від спору стосовно такого майна або майнових справ, що по своїй правовій природі не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, за результатами звернення позивача до того самого відповідача з позовними вимогами, аналогічними тим, які є предметом розгляду у даній адміністративній справі, до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства, відповідним судом відмовлено у відкритті провадження.
З приводу вказаного слід зазначити, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Відтак, з урахуванням змісту вказаної ухвали Печерського районного суду м. Києві від 19.09.2018 у справі №757/45742/18-ц, яка, у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, не оскаржена і не скасована у встановленому для цього порядку станом на момент розгляду даної справи, суд вказує про належність її розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Так, за твердженням представників третіх осіб, законодавчою підставою набуття ТОВ «Рада 6» та ТОВ «Рада 7» права власності на спірні нежитлові приміщення виступили договори, укладені між вказаними товариствами та забудовником - ЗАТ «Позняки-Жил-Буд», - від 27.12.2008 №б/н та від 22.03.2007 №б/н, згідно з якими забудовник передав останнім майнові права на нежитлові приміщення площею 85,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення площею 111,7 кв.м. в будинку АДРЕСА_4 .
Згідно з п. 1.3 договору від 27.12.2008 №б/н, сторони домовились про те, що після введення будинку в експлуатацію учасник (ЗАТ «Позняки-Жил-Буд») передасть власнику: за окремим договором будинок (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1) для належного утримання та експлуатаційного обслуговування житлового будинку і прибудинкової території; нежитлове приміщення 41. При цьому, п. 6.1 вказаного договору визначено, що учасник передає, а власник приймає майнові права на приміщення 219, площею 85,8 м.кв., передбачене проектом як окреме нежитлове приміщення; власник набуває майнові права на приміщення 219, а після вводу будинку в експлуатацію та підписання договору про передачу на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового будинку і прибудинкової території - право власності на нього (після проведення державної реєстрації відповідно до норм чинного законодавства).
Також, умовами договору про передачу на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового будинку і прибудинкової території від 27.12.2008, укладеного між ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» (замовник) та ТОВ «Рада 6» (виконавець), передбачено, що замовник передає, а виконавець приймає житловий будинок по АДРЕСА_1 (будівельна адреса: АДРЕСА_1) з вбудовано-прибудинковими приміщеннями громадського обслуговування та прибудинковою територією, з метою забезпечення кваліфікованого утримання, ремонту та експлуатаційного обслуговування жилих та нежилих приміщень, інженерного обладнання, належного санітарного стану будинку та прибудинкової території, надання власникам, співвласникам, наймачам, орендарям окремих житлових і нежитлових приміщень послуг за відповідну оплату.
У відповідності до наявної у матеріалах справи копії акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 27.12.2008, на виконання договору від 27.12.2008 №б/н та договору про передачу на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового будинку і прибудинкової території від 27.12.2008, ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» передав, а ТОВ «Рада 6» прийняло нежитлове приміщення, а саме: приміщення АДРЕСА_1, та технічний паспорт на нього.
У свою чергу, умовами п. 1.3 договору від 22.03.2007 №б/н, укладеного між ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» (учасник) та ТОВ «Рада 7» (власник) визначено, що сторони домовились про те, що після введення будинку в експлуатацію учасник передасть власнику: за окремим договором будинок для належного утримання та експлуатаційного обслуговування житлового будинку і прибудинкової території; нежитлове приміщення 41. При цьому, п. 6.1 даного договору передбачено, що за цим договором учасник передає, а власник приймає майнові права на приміщення 41, площею 111,7 м.кв., передбачене проектом як окреме нежитлове приміщення; власник набуває майнові права на приміщення 41, а після вводу будинку в експлуатацію та підписання договору про передачу на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового будинку і прибудинкової території - право власності на нього (після проведення державної реєстрації відповідно до норм чинного законодавства).
Згідно з п. 1.1 договору про передачу на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового будинку і прибудинкової території від 22.03.2007, укладеного між ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» (замовник) та ТОВ «Рада 7» (виконавець), замовник передає, а виконавець приймає житловий будинок по АДРЕСА_4 (будівельна адреса: АДРЕСА_4 ) з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та прибудинковою територією з метою забезпечення кваліфікованого утримання, ремонту та експлуатаційного обслуговування жилих та нежилих приміщень, інженерного обладнання, належного санітарного стану будинку та прибудинкової території, надання власникам, співвласникам, наймачам, орендарям окремих житлових і нежитлових приміщень послуг за відповідну плату.
На виконання договору від 22.03.2007 №б/н та договору про передачі на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового будинку і прибудинкової території від 22.03.2007, ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» передав, а ТОВ «Рада 7» прийняло нежитлове приміщення, а саме: приміщення АДРЕСА_4, та технічний паспорт на нього.
З огляду на письмові пояснення представників третіх осіб, а також з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, що не заперечувалось відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду даної справи, державна реєстрація права власності на спірні об'єкти за ТОВ «Рада 6» та ТОВ «Рада 7» відбулась на підставі договорів від 27.12.2008 №б/н та від 22.03.2007 №б/н, що відповідає приписам п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в якості законодавчої підстави для здійснення державної реєстрації права власності. На підставі викладеного, слід одразу зазначити, що твердження позивача про здійснення спірної державної реєстрації на підставі бухгалтерських довідок не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та ґрунтуються виключно на припущеннях позивача.
У той же час, висловлювання позивача щодо неточностей у змісті наведеного договору, укладеного між ТОВ «Рада 7» та ЗАТ «Позняки-Жил-Буд», а, відтак, і питання дійсності вказаного договору, як і твердження позивача про те, що спірні приміщення становлять собою частину цілісного майнового комплексу багатоквартирних будинків і перебувають у спільній власності власників квартир, відповідно до ст.ст. 1, 4 та 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, з урахуванням того, що вказані питання предметно не відносяться до адміністративної юрисдикції, а тому такі доводи не підлягають оцінці судом у межах даної адміністративної справи.
На підставі викладеного, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про відсутність законодавчо мотивованих підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень та записів.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Крім того, суд звертає увагу, що з огляду на відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, підстави для задоволення клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат також відсутні.
Також, щодо заяви позивача про постановлення судом окремої ухвали слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Між тим, позивачем не доведено, а судом не виявлено під час розгляду даної справи порушень закону з боку відповідача та третіх осіб в частині, що стосується заявлених позовних вимог, а тому підстави для винесення окремої ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) до державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Пекаря Андрія Львовича (код ЄДРПОУ 41625970, адреса: 02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 4), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» (код ЄДРПОУ 32590026, адреса: 02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової, 3) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» (код ЄДРПОУ 33443614, адреса: 02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової, 3) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок