ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 листопада 2019 року № 640/8924/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
24.04.2019 Приватне акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» (ПрАТ «НВК «Гірничі машини») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2019 №0008031404 та №0008021404.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 29.01.2019 №104/26-15-14-04-04/34046713 щодо встановлених в ході перевірки порушень ПрАТ «НВК «Гірничі машини» вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час здійснення господарських операцій з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Агро ЛТД» (ТОВ «Деметра Агро ЛТД»).
Позивач зазначив, що задокументовані господарські відносини із ТОВ «Деметра Агро ЛТД» є реальними, підтверджені належними та достатніми первинними документами, пов'язані із господарською діяльністю позивача та принесли йому економічний ефект. Придбаний у ТОВ «Деметра Агро ЛТД» товар позивач реалізував на експорт, що підтверджує фактичну наявність такого товару.
При цьому, доводи відповідача про неможливість здійснення вказаних відносин у зв'язку із відсутністю у ТОВ «Деметра Агро ЛТД» ресурсів необхідних для здійснення задокументованої діяльності є помилковими та необґрунтованими.
Щодо посилань відповідача на негативну інформацію щодо ТОВ «Деметра Агро ЛТД» та його контрагентів, яка міститься в податковій інформації щодо вказаних контрагентів з аналізу якої відповідач робить висновок про відсутність у ланцюгу постачання вказаних контрагентів товарів, в подальшому поставлених для ПрАТ «НВК «Гірничі машини», то позивач звертає увагу на необхідність дотримання принципу індивідуальної відповідальності, зміст якого у спірних правовідносинах полягає в тому, що право позивача на віднесення до податкового кредиту наступного звітного періоду сплачених сум податку на додану вартість (ПДВ) не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (іншими суб'єктами господарювання).
Також позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ПрАТ «НВК «Гірничі машини» посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 29.01.2019 №104/26-15-14-04-04/34046713, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Деметра Агро ЛТД». Зазначив про:
- відсутність факту (джерела) законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва придбаного позивачем товару, що свідчить про оформлення господарських операцій з ТОВ «Деметра Агро ЛТД» для введення в обіг (легалізацію) товару невідомого походження, виготовленого в результаті не облікованого виробництва;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних ресурсів у ТОВ «Деметра Агро ЛТД» та його контрагентів;
- відсутність сертифікатів якості на товар;
- згідно умов договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ покупець здійснює огляд і попереднє приймання товару у місцях зберігання товару де й підписується видаткова накладна, приймання-передача товару здійснюється в місцях фактичного знаходження товару. Однак, згідно видаткових накладних приймання-передача товару здійснювалась у м. Кіровоград, в той час як акти приймання-передачі матеріальних цінностей на зберігання складені та підписані у м. Кропивницький;
- у товарно-транспортних накладних (ТТН) відсутні РНОКПП автомобільних перевізників, що не дає можливості ідентифікувати такі суб'єкти господарювання. Згідно ТТН від 17.04.2018 перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який протягом 2018 року не подавав податкової звітності, що вказує на відсутність факту здійснення господарської діяльності.
В судовому засіданні представники сторін викладені позиції підтримали та зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні й потреби заслухати свідка чи експерта, неявку представника відповідача належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, суд за клопотанням представника позивача, на підставі частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
На підставі направлення від 16.01.2019 №43/26-15-14-04-04 та наказу від 15.01.2019 №365 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «НВК «Гірничі машини» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Деметра Агро ЛТД» (код 37867416) за березень 2018 року.
За результатами перевірки складено акт від 29.01.2019 №104/26-15-14-04-04/34046713.
В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ПрАТ «НВК «Гірничі машини» вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму грошового зобов'язання з ПДВ за березень 2018 року на загальну суму 519 132 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в березні 2018 року на загальну суму 2 596 627 грн.
На підставі висновків акту від 29.01.2019 №104/26-15-14-04-04/34046713 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.02.2019:
- №0008031404, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ «НВК «Гірничі машини» з ПДВ на 519 132,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 129 783,00 грн;
- №0008021404, яким встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 2 596 627 грн.
Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 22.02.2019 та оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України, однак, рішенням ДФС України від 26.04.2019 №19942/6/19.19-11.04.02.25 в задоволені скарги позивача відмовлено.
Не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 22.02.2019 та вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Встановлено, що 09.03.2018 між ПрАТ «НВК «Гірничі машини» (Покупець) та ТОВ «Деметра Агро ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки №09/03ФЛ на умовах якого ТОВ «Деметра Агро ЛТД» зобов'язалось поставити товар. Найменування, якість, асортимент, кількість товару, що підлягає передачі за цим договором, терміни поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару, ціна за одиницю товару визначаються у специфікаціях на товар, підписаних Сторонами, які є невід'ємною частиною цього Договору.
У Специфікації №1 до договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ з урахуванням додаткової угоди до цієї Специфікації, сторони вказаного договору погодили:
- поставку сої врожаю 2017 року в кількості 1500 (+/- 10%) метричних тон, вартістю 12 900 грн з ПДВ за 1 тону. Вартість товару включає: транспортування на умовах СРТ Миколаївський морський порт, зерновий термінал ТОВ «Грінтур-Екс», Україна та/або СРТ Україна, м. Миколаїв вул. Айвазовского, буд. 15, термінал «Лентакс Юг» та/або СРТ Україна м. Миколаїв, вул. Айвазовского, буд. 23-Б, ТОВ «Зерновий термінал Ніка Тера» та/або DAT TOB «ІЗТ» в порту Чорноморськ міста Чорноморськ, Україна, відповідно до інструкцій Покупця, а також вартість зберігання Товару Продавцем з моменту його передачі у власність Покупця до дати доставки, але не більше ніж 2 місяці з моменту передачі права власності;
- місце доставки Товару: Термінал;
- вантажоодержувач: ТОВ «Грінтур-Екс» та/або термінал «Лентакс Юг» та/або ТОВ «Зерновий термінал Ніка Тера» та/або TOB «ІЗТ» для AT «НВК «Гірничі машини»;
- місце передачі Товару: зазначається в актах прийому-передачі та/або у видаткових накладних;
- перехід права власності: з дати прийняття Товару Покупцем, оформлення видаткової накладної на Товар та підписання її Сторонами;
- зберігання Товару на вимогу Покупця здійснюється Продавцем з моменту його передачі у власність Покупця у місці його передачі. Передача Товару оформлюється актом на передачу Товару на відповідальне зберігання;
- вимоги до якості товару: Постачальник зобов'язаний передати Товар, а саме сою врожаю 2017 року, фізико-хімічні показники якого повинні відповідати ДСТУ 4964:2008. Кожна партія Товару повинна бути підтверджена посвідченням якості, яке надає Постачальник;
- терміни поставки: з 09.03.2018 до 30.06.2018;
- документи на Товар: Постачальник зобов'язується передати документи, супроводжуючі товар: видаткову накладну завірену підписом уповноваженої особи та печаткою Постачальника, копії ТТН з календарним штемпелем Терміналу/Порту про дату вивантаження Товару в Місці доставки, посвідчення якості для кожної партії Товару та/або ТТН з якісними показниками Товару.
Також 09.03.2018 між ТОВ «ГУД ЕНД СЕРВІС» (Комісіонер) та ПрАТ «НВК «Гірничі машини» (Комітент) укладено договір комісії №0903К, відповідно до якого Комісіонер зобов'язується на умовах визначених цим Договором, за дорученням Комітента, за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу сільськогосподарської продукції Комітента на експорт (надалі іменується - «Товари»), в асортименті та за ціною, не нижче узгодженої Сторонами, а також вчинити інші дії пов'язані з відправкою Товарів на експорт.
Належним виконанням Комісіонером своїх обов'язків за цим Договором вважається вчинення Комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із третіми особами-нерезидентами) щодо продажу Товарів та фактична передача Товарів третім особам. Виконання Комісіонером своїх зобов'язань підтверджується Звітом Комісіонера.
Мінімальна вартість та кількість Товару, місце передачі, строки розрахунків та інші додаткові умови визначаються Сторонами в Специфікаціях до Договору. Умови Специфікації можуть відрізнятися від умов цього Договору та застосовуватися до окремої партії Товару; Специфікація є невід'ємною частиною Договору.
Під Товарами в цьому Договорі розуміються Товари передані Комітентом Комісіонерові для реалізації на експорт. Під третіми особами в цьому Договорі розуміються покупці- нерезиденти із якими Комісіонер укладає договори, контракти чи інші правочини для поставки сільськогосподарської продукції, яка передана на комісію.
Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для Комітента, і відповідно до звичаїв ділового обороту. Якщо Комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені Комітентом, додатково одержана вигода належить Комісіонерові.
Сторони попередньо погоджують асортимент Товару, мінімальну ціну та інші умови у Специфікаціях. Сторони остаточно погоджують асортимент Товару, мінімальну ціну в Акті прийому-передачі товарів для продажу на умовах комісії, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Укладений між Комісіонером і третіми особами договір купівлі-продажу повинен містити умову, що право власності на Товар переходить до третіх осіб в момент перетину Товаром митного кордону України.
Відповідно до Специфікації від 09.03.2018 №1 Комітент передає Комісіонеру сою врожаю 2017 року ДСТУ 4964:2008, в кількості 1500 (+/-10%) т. Мінімальна ціна реалізації 1 метричної тони - 412 дол. США, мінімальна вартість реалізації партії Товару - 618 000 дол. США. Також згідно даної Специфікації з урахуванням додаткової угоди до Специфікації від 15.05.2018 №1:
- Фактична кількість продукції, що передається Комісіонеру на реалізацію, вказується в актах прийому-передачі.
- Базис передачі товару на комісію: СРТ Миколаївський морський порт, зерновий термінал ТОВ «Грінтур-Екс», Україна та/або СРТ Україна, м. Миколаїв вул. Айвазовського, буд. 15, термінал «Лентакс Юг» та/або СРТ Україна м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 23-Б, ТОВ «Зерновий термінал Ніка Тера» або DAT TOB «ІЗТ» в порту Чорноморськ міста Чорноморськ, Україна.
- Умови експорту продукції: СРТ Миколаївський морський порт, зерновий термінал ТОВ «Грінтур-Екс», Україна та/або СРТ Україна, м.Миколаїв вул. Айвазовського, буд. 15, термінал «Лентакс Юг» та/або СРТ Україна м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 23-Б, ТОВ «Зерновий термінал Ніка Тера».
- Розмір комісійної винагороди не перевищує 3,0% від вартості реалізованого Товару (в т.ч. ПДВ) та вказується в звіті комісіонера.
На виконання умов договору від 09.03.2018 №09/03ФЛ ТОВ «Деметра Агро ЛТД» поставлено ПрАТ «НВК «Гірничі машини» сою врожаю 2017 року в кількості 1449,19 т загальною вартістю 18 694 551 грн, в тому числі ПДВ - 3 115 759 грн.
Факт поставки товару підтверджено видатковими накладними, зберігання придбаного товару - актами передачі-приймання на відповідальне зберігання та актами повернення з відповідального зберігання.
Перевезення Товару здійснювалось на замовлення вантажовідправника ТОВ «Деметра Агро ЛТД» (пункт навантаження - м. Кропивницький, вул. 40 років Перемоги. 2019), що підтверджується ТТН, в яких в графі вантажоодержувач зазначено назви Терміналів з відміткою про експортера ТОВ «ГУД ЕНД СЕРВІС» за договором комісії з ПрАТ «НВК «Гірничі машини» та назви нерезидентів, в графі пункт розвантаження - адреси Терміналів.
Відповідність поставленого ТОВ «Деметра Агро ЛТД» Товару якісним та кількісним характеристикам, яким має відповідати Товар підтверджується, виданими лабораторіями терміналів, талонами на розвантаження відповідних партій товару. В акті перевірки зазначено, що до перевірки надано результати аналізу сої, надані власнику зерна ТОВ «Гуд Енд Сервіс», зазначені на зворотних сторонах товарно-транспортних накладних.
Станом на 01.03.2018, кредиторська/дебіторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку №631 по розрахункам із ТОВ «Деметра-Агро ЛТД» - відсутня. Станом на 31.03.2018, кредиторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку №631 по розрахункам із ТОВ «Деметра-Агро ЛТД» становила 18 694 551 грн.
За фактом здійснення поставок Товару, ТОВ «Деметра-Агро ЛТД» у березні 2018 року виписано податкові накладні на загальну суму 18 694 551 грн, в тому числі ПДВ - 3 115 759 грн.
ПДВ в сумі 3 115 759 грн включено ПрАТ «НВК «Гірничі машини» до складу податкового кредиту за березень 2018 року.
Згідно звітів Комісіонера від 27.04.2018 №1, від 31.05.2018 №2, від 27.06.2018 №3 від 12.06.2018 №4, від 20.08.2018 №5, актів надання послуг, ТОВ «ГУД ЕНД СЕРВІС» на підставі договору від 09.03.2018 №0903К реалізовано на експорт сою в кількості 1 483,98 т за ціною 412 дол. США за тону, довідками про навантаження товару на морські судна та списання товару у експортера.
Факт митного оформлення та продажу вказаного Товару на експорт підтверджується вантажними митними деклараціями UA504060/2018/002076 від 12.06.2018, UA500110/2018/004897 від 31.05.2018, UA504120/2018/105305 від 14.06.2018, UA500110/2018/007399 від 09.08.2018, UA504120/2018/104206 від 03.05.2018.
В обґрунтування власних висновків про нереальність вказаних господарських операцій між ПрАТ «НВК «Гірничі машини» та ТОВ «Деметра-Агро ЛТД», відповідач зазначає про:
- відсутність факту (джерела) законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва придбаного позивачем товару, що свідчить про оформлення господарських операцій з ТОВ «Деметра Агро ЛТД» для введення в обіг (легалізацію) товару невідомого походження, виготовленого в результаті не облікованого виробництва;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних ресурсів у ТОВ «Деметра Агро ЛТД» та його контрагентів;
- відсутність сертифікатів якості на товар;
- згідно умов договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ покупець здійснює огляд і попереднє приймання товару у місцях зберігання товару де й підписується видаткова накладна, приймання-передача товару здійснюється в місцях фактичного знаходження товару. Однак, згідно видаткових накладних приймання-передача товару здійснювалась у м. Кіровоград, в той час як акти приймання-передачі матеріальних цінностей на зберігання складені та підписані у м. Кропивницький;
- у ТТН відсутні РНОКПП автомобільних перевізників, що не дає можливості ідентифікувати такі суб'єкти господарювання. Згідно ТТН від 17.04.2018 перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який протягом 2018 року не подавав податкової звітності, що вказує на відсутність факту здійснення господарської діяльності.
Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд виходить з наступного.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
У постанові від 16.07.2019 у справі №802/2618/14-а Верховний Суд зазначив, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування податкового кредиту з ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про реальність господарської операції.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Необхідно звернути увагу й на те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Відтак, на підтвердження правомірності формування ПрАТ «НВК «Гірничі машини» податкового кредиту з ПДВ у березні 2018 року за результатом господарських відносин із ТОВ «Деметра-Агро ЛТД», позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про рух коштів та активів в ході таких відносин, наявність податкової правосуб'єктності учасників, господарську мету та економічний зміст таких операцій тощо.
Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи для підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ «Деметра-Агро ЛТД» не містять дефектів форми та змісту, та в повній мірі відображають господарські операції ПрАТ «НВК «Гірничі машини» з ТОВ «Деметра-Агро ЛТД». Разом з цим, контролюючим органом не надано доказів того, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у березні 2018 року за результатом господарських відносин із ТОВ «Деметра-Агро ЛТД», містять інформацію, що не відповідає дійсності.
Суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що згідно умов договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ покупець здійснює огляд і попереднє приймання товару у місцях зберігання товару де й підписується видаткова накладна, приймання-передача товару здійснюється в місцях фактичного знаходження товару. Однак, згідно видаткових накладних приймання-передача товару здійснювалась у м. Кіровоград, в той час як акти приймання-передачі матеріальних цінностей на зберігання складені та підписані у м. Кропивницький.
Суд звертає увагу на те, що згідно актів приймання-передачі матеріальних цінностей на зберігання попереднє приймання Товару позивачем здійснено в м. Кропивницький, а згідно видаткових накладних зазначено про приймання-передачу в м. Кіровоград. При цьому, суд зазначає, що станом на укладення договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ та до відправлення у Термінали для продажу на експорт Товар фактично знаходився у м. Кропивницький, отже акти приймання-передачі матеріальних цінностей на зберігання та видаткові накладні повинні бути складені у одному місці - м. Кропивницький. Суд зауважує, що Кіровоград це стара назви міста Кропивницький, а тому вказані доводи відповідача не викликають сумнівів у достовірності вказаних первинних документів.
Щодо доводів відповідача про відсутність сертифікатів якості на товар, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.
Сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.
Тобто, самі по собі сертифікати якості не є первинними документами в розумінні Закону №996-XIV та ПК України, не приймають участі у формуванні даних бухгалтерського та податкового обліку, а відтак і не можуть слугувати підставами для висновків щодо реальності господарських операцій.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, судами обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності або інші документів, які б підтверджували технічні характеристики придбаного товару (трансформатор), оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.
При цьому, суд враховує, що у Специфікації №1 до договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ з урахуванням додаткової угоди до цієї Специфікації, сторони вказаного договору зокрема погодили, що Постачальник зобов'язаний передати Товар, а саме сою врожаю 2017 року, фізико-хімічні показники якого повинні відповідати ДСТУ 4964:2008. Кожна партія Товару повинна бути підтверджена посвідченням якості, яке надає Постачальник. В переліку документів, супроводжуючих товар, вказано посвідчення якості для кожної партії Товару та/або ТТН з якісними показниками Товару.
З матеріалів справи встановлено, що відповідність Товару якісним та кількісним характеристикам, яким має відповідати Товар підтверджується, виданими лабораторіями терміналів, талонами на розвантаження відповідних партій товару. В акті перевірки зазначено, що до перевірки надано результати аналізу сої, надані власнику зерна ТОВ «Гуд Енд Сервіс», зазначені на зворотних сторонах товарно-транспортних накладних. Відповідно до вказаних у цих документах показників здійснено митне оформлення товару та підтверджено його належність до відповідної категорії товарів по УКТЗЕД.
Враховуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем первинні документи підтверджують те, що Товар відповідає якісним та кількісним характеристикам, обумовленим у Специфікації №1 до договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ. Разом з цим, форма підтвердження якості не відповідає такій згідно Специфікації №1 до договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ.
На думку суду, дана обставина свідчить виключно про не повне дотримання ТОВ «Деметра-Агро ЛТД» умов договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ та не може беззаперечно свідчить про нереальність поставки.
Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №826/1453/14 підтримує дану правову позицію та зазначає, що цілком необґрунтовано ставити під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, посилаючись на недотримання сторонами умов договору, оскільки вказані обставини є лише підставою для врегулювання можливих спірних правовідносин між суб'єктами господарювання у спосіб, передбачений Цивільним або Господарським кодексами України і не тягне наслідків неукладеного правочину.
Надаючи юридичну оцінку посиланням відповідача про наявність недоліків у товарно-транспортних накладних як факт, що свідчить про відсутність реальних господарських операцій, суд виходить із правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як ТТН, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.
Вказаний висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №818/118/15, згідно якої відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача ТТН не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
Разом з цим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні ТТН, які в повній мірі підтверджують факт перевезення Товару від ТОВ «Деметра-Агро ЛТД» до Терміналів на виконання умов договору поставки від 09.03.2018 №09/03ФЛ.
Відсутність у наявних ТТН РНОКПП автомобільних перевізників, дійсно не дає можливості ідентифікувати такі суб'єкти господарювання, однак не може слугувати самостійним доказом відсутності руху Товару.
Аналогічним чином суд оцінює й доводи відповідача про те, що неподання одним із перевізників (ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ТТН від 17.04.2018) протягом 2018 року не податкової звітності вказує на відсутність факту здійснення господарської діяльності. При цьому, суд зазначає, що невиконання ФОП ОСОБА_1 законодавчих вимог щодо подання податкової звітності не може спричиняти негативні наслідки для позивача, який взагалі не був безпосереднім учасником відносин з перевезення Товару.
З урахуванням інших обставин справи наявна у ТТН деталізація опису операції з перевезення Товару на думку суду є достатньою для підтвердження реальності перевезення Товару.
Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань.
Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товару для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.
Послуги, які в подальшому надані позивачу також могли отримуватись його постачальниками незаконним шляхом про, що може свідчити вказаний відповідачем розрив ланцюга постачання. При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.
Щодо висновків відповідача про відсутність факту (джерела) законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва придбаного позивачем товару, а також
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних ресурсів у ТОВ «Деметра Агро ЛТД» та його контрагентів, суд зазначає наступне.
Встановлено, що джерелом інформації, з якої відповідач зробив вказані висновки слугували:
- отриманий в ході зустрічної звірки лист ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.12.2018 №4745/7/11-28-14-04-10 в якому узагальнено податкову інформацію про ТОВ «Деметра Агро ЛТД»;
- дані Єдиного реєстру податкових накладних, які вказують про відсутність у ланцюгу придбання ТОВ «Деметра Агро ЛТД» сої врожаю 2017 року;
- дані інформаційних баз даних ДФС, зокрема ІС «Податковий блок».
Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі №811/2154/13 зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні КАС України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.
Згідно постанови Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі (постанова Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а).
Тому, суд не може вважати обґрунтованими вказані висновки відповідача, адже вони базуються виключно на даних автоматизованих систем ДФС.
У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.
Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Разом з цим, зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі №811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 у справі №810/302/15).
Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.
Отже, висновки відповідача в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях. Фактично відповідач, заявивши про те, що податковий кредит по вказаних операціях сформовано по товару не власного виробництва та невідомого походження, поклав на позивача обов'язок спростовувати ці висновки.
Однак, констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).
Зазначене є порушенням пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, згідно якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд зазначає, що однією із форм реалізації повноважень податкового органу, передбаченою статтею 73 ПК України, є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 у справі № 813/1757/18.
Тому, для перевірки зазначених припущень відповідач міг надіслати відповідні запити до контрагентів позивача та їх постачальників для перевірки інформації про вчинення позивачем правопорушення. Однак, податковим органом не надано доказів направлення запитів до таких підприємств щодо підтвердження операцій.
Разом з цим, суд враховує, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені в ході судового розгляду даної справи обставини свідчать про необґрунтованість вказаних припущень відповідача та в повній мірі підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатом досліджуваних операцій.
З урахуванням наведених обставин у сукупності суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення ПрАТ «НВК «Гірничі машини» вимог податкового законодавства під час відображення в податковому обліку результатів господарських взаємовідносин із ТОВ «Деметра Агро ЛТД».
Відтак, позивач має право на формування податкового кредиту за результатом господарських взаємовідносин із ТОВ «Деметра Агро ЛТД» та його врахування при визначенні від'ємного значення ПДВ.
Враховуючи наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 29.01.2019 №104/26-15-14-04-04/34046713, щодо порушення ПрАТ «НВК «Гірничі машини» вимог податкового законодавства під час відображення в податковому обліку результатів господарських взаємовідносин із ТОВ «Деметра Агро ЛТД». Тому, прийняті на підставі таких висновків що спірні податкові повідомлення-рішення від 22.02.2019 №0008031404 та №0008021404 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 17.05.2019 №117, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 28 943,73 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини», - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.02.2019 №0008031404 та №0008021404.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 943,73 грн (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок три гривні сімдесят три копійки).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Спортнивна, будинок 3-В; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 34046713).
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).
Суддя О.М. Чудак