ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 листопада 2019 року м. Київ №640/19089/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Костенко Д.А., ознайомившись із позовною заявою Державної служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - Держлікслужба) до Державної регуляторної служби України (далі - ДРС України) про визнання протиправним та скасування розпорядження,
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви (у тому числі її примірників для інших учасників справи), в якій навести обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів конкретно позивача, а також вказати норму закону, на підставі якої позивач звертається до суду з цим позовом;
- документа на підтвердження сплати позивачем судового збору у сумі 1921 грн. (одна тисяча дев"ятсот двадцять одна грн.) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва.
На виконання даної ухвали від представника позивача до суду надійшли:
- виписка за 24.10.2019 Державного казначейства України про сплату судового збору на суму 1921 грн.;
- два примірники заяви про усунення недоліків позовної заяви.
У вказаній заяві представником позивача зазначено, що згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №647 (далі - Положення №647), Держлікслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів (далі - лікарські засоби), медичної техніки і виробів медичного призначення (далі - медичні вироби), та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу.
Також зауважено, що Держлікслужба є органом ліцензування згідно з Переліком органів ліцензування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609.
Крім цього, представник заявника звертає увагу суду, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" Держлікслужба як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, в межах своїх повноважень забезпечує виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Отже, наведені норми процесуального закону обмежують випадки, за яких суб'єкт владних повноважень може звернутися до адміністративного суду, виключно, якщо такі встановлені Конституцією та законами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 №12-рп/98 у справі у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") зазначено про те, що термін "закон" є значно вужчим від терміну "законо-давство" та, відповідно, не включає в себе також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Даний позов подано позивачем як суб'єктом владних повноважень, що вбачається зі змісту позовної заяви. При цьому наведені вище нормативні обґрунтування представника позивача підтверджують повноваження Держлікслужби у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Натомість на усунення недоліків позовної заяви представником позивача все ж не вказано суду конкретної норми Конституції або закону України, яка передбачає можливість звернення Держлікслужби до адміністративного суду з даним позовом, а судом таких випадків не встановлено.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що даний позов подано суб'єктом владних повноважень з непередбачених Конституцією та законами України підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання про те, які процесуальні наслідки застосувати у даній справі, суд враховує постанову Верховного Суду від 06.06.2019 №814/2764/16, в якій він зробив такий висновок: "Суб'єкт владних повноважень, який звертається до суду, повинен обґрунтувати підстави звернення та зазначити їх у позовній заяві. Відсутність цих відомостей свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
У разі встановлення судом відповідних правових підстав для звернення до суду, прямо визначених у Конституції або законах, суд може відкрити провадження в адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень і вирішувати її по суті.
Судовий розгляд у справі за позовом суб'єкта владних повноважень, який подано до суду за відсутності необхідних передумов, не може призвести до виконання завдання адмінсудочинства захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно, якщо суб'єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з'ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адмінсудочинства. Якщо ці обставини були з'ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адмініс-тративної юрисдикції адмінсудів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду.".
Також, суд враховує постанову Верховного Суду від 15.03.2018 №800/414/17, в якій він зробив такий висновок: "У компетенційних спорах позивачем є суб'єкт владних повнова-жень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Водночас, у цьому випадку позивач фактично оскаржує рішення ВРП, які не сто-суються інтересів та не порушують прав Мін'юсту, а мають безпосередній вплив лише на суддів, стосовно яких вони ухвалені, тобто є актами індивідуальної дії.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
З огляду на зазначене та правовідносини, які виникли між сторонами у з'язку зі зверненням Мін'юсту до ВРП із заявами про звільнення деяких суддів з посад у зв'язку з порушенням ними вимог несумісності, стверджувані позивачем порушення Закону № 1682-VII під час прийняття оскаржуваних рішень ВРП не можна вважати обґрунтованими, оскільки ці рішення та діяльність органів ВРП щодо їх постановлення не підлягають оскарженню в судах за зверненням Мін'юсту.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому суд першої інстанції правильно не вказав суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржника, належати розгляд цієї справи.
З огляду на зміст та юридичну природу обставин, зазначених у позовній заяві, Каса-ційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі від 25 січня 2018 року дійшов правильного висновку про те, що цю адміністративну справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.".
Хоча, позивачами у вказаних справах є інші особи, однак зроблені Верховним Судом висновки стосується норм КАС України і процесуальних аспектів розгляду позовної заяви суб'єкта владних повноважень, яка подана без передбачених Конституцією та законами України підстав, тому підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
При цьому суд позбавлений можливості роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи, адже, як зазначив Верховний Суд, такі спори не належать до юрисдикції жодного іншого суду.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя
Відмовити Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку, визначеному ст.ст. 293, 295-297 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом 15-ти днів з дня отримання її копії.
Суддя Д.А. Костенко