ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 листопада 2019 року № 756/4612/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особи: про Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
03.04.2019 ОСОБА_3 в інтересах новонародженої дитини ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просить суд:
- скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.03.2019 про відмову у проведенні реєстрації місця проживання малолітньої новонародженої дитини ОСОБА_1 за місцем проживання її матері - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання малолітньої новонародженої дитини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач відмовив ОСОБА_3 у реєстрації місця проживання її новонародженої дитини ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю письмової згоди батька дитини на виконання вказаних дій, з посиланням на пункт 18 Правил реєстрації місця проживання. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає його протиправним. Крім того позивач зазначила, що між нею та батьком дитини відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини. При цьому, стверджує, що батько дитини проживає окремо, з позивачем не спілкується та відмовляється від будь-яких дій щодо реєстрації місця проживання новонародженої дитини. У свою чергу, відсутність реєстрації місця проживання неповнолітньої новонародженої дитини за місцем фактичного проживання суперечить інтересам та суттєво обмежує реалізацію прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на охорону здоров'я та соціальний захист.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2019 адміністративний позов ОСОБА_3 в інтересах новонародженої дитини ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
08.05.2019 адміністративна справа № 756/4612/19 надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою суду від 15.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 756/4612/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
10.06.2019 до суду від представника відповідача Кохан Ю.О. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позову. Пояснила, що відповідно до пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, які затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, передбачено надання обов'язкової згоди другого законного представника для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіку та піклування. Оскільки позивачем не було надано згоди батька, реєстратором правомірно відмовлено у проведенні реєстрації дитини.
18.06.2019 до суду від Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява, у якій остання просить суд задовольнити позовні вимоги з метою відновлення порушеного права малолітньої дитини. Звернуто увагу і на те, що відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" батьки або інші законні представники дитини протягом 90 календарних днів з дня державної реєстрації народження дитини, зобов'язані зареєструвати місце проживання дитини вперше.
18.06.2019 до суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо позову, за змістом яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та призначити судово-генетичну експертизу з метою встановлення факту батьківства.
Суд не вбачає підстав для розгляду заявленого клопотання, позаяк останнє не відповідає вимогам статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 , батьком дитини є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 14).
На час вирішення даної справи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі.
З копії паспорта позивача вбачається, що з 09.12.2016 місце реєстрації останньої: АДРЕСА_2 .
28.03.2019 позивач звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16).
28.03.2019 відповідачем було відмовлено у реєстрації місця проживання дитини, оскільки відсутня згода батька дитини (а.с. 16 (зворотній бік).
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Згідно з частиною першою статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Таким чином законними представниками ОСОБА_1 є її матір ОСОБА_3 та батько ОСОБА_2 .
Так, механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів визначено Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 N 207 (далі - Правила N 207).
Відповідно до пункту 11 Правил N 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
особа не подала необхідних документів або інформації;
у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Згідно з пунктом 18 Правил N 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків / одного з батьків або законного представника/представників);
право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для реєстрації місця проживання дитини відповідний перелік документів подається її законним представником - одним з батьків, за обов'язкової наявності згоди інших законних представників - письмової згоди другого з батьків, яка надається у присутності особи, яка приймає заяву, або засвідченої в установленому порядку такої згоди.
У той же час, відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, при реєстрації місця проживання дитини надання письмової згоди другого з батьків не вимагається у випадку наявності відповідного рішення суду або органу опіки та піклування, яким визначено місце проживання дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини позивачем не було надано до відповідача необхідних документів та інформації, а саме, письмову згоду батька дитини - ОСОБА_2 , а також не надано відповідного рішення суду або органу опіки та піклування, якими б було визначено місце проживання дитини - ОСОБА_1 .
Встановлені обставини свідчать про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини, оскільки позивачем не було подано для реєстрації необхідних документів та інформації, відтак підстави для скасування спірного рішення відсутні.
При цьому, посилання позивача не те, що батько дитини ОСОБА_2 мешкає окремо та не спілкується з останньою, в жодному разі не свідчить про неправомірність прийнятого відповідачем рішення, натомість наведене є підставою для звернення до органу опіки та піклування або до суду з метою встановлення, з ким буде проживати малолітня дитина, у порядку, визначеному статтею 161 Сімейного кодексу України, на підставі рішення яких може бути здійснена реєстрація місця проживання такої дитини та які, у даному випадку при вирішенні зазначеного питання і мають керуватися, в тому числі, Конвенцією "Про права дитини", на яку посилається позивач.
Враховуючи, що судом не встановлено підстав для скасування рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.03.2019 про відмову у проведенні реєстрації місця проживання малолітньої новонародженої дитини ОСОБА_1 , а вимога про зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання дитини є похідною, відповідно остання задоволенню також не підлягає.
Згідно з частинами першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах новонародженої дитини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко