ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
22 листопада 2019 року м. Київ № 640/22808/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання незаконним та скасування наказу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу від 29.10.2019 №505 «Про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків».
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії з моменту підписання (з 29.10.2019) пункту 2 наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 29.10.2019 №505 «Про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків», згідно з яким наказано відсторонити від виконання посадових обов'язків начальника Управління менеджменту активів Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_1 на час дисциплінарного провадження.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Однак, для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Згідно роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Враховуючи наведене, за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що, перебуваючи на посаді начальника Управління менеджменту активів Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оскаржуваним наказом порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 з 29.10.2019 та відсторонено його від виконання посадових обов'язків.
Заявник вважає, що до нього безпідставно, незаконно і протиправно застосоване спірним наказом відсторонення, що призвело до порушення конституційних прав та гарантій останнього на працю і своєчасне одержання винагороди за нею. У зв'язку з видачою спірного наказу ОСОБА_1 наразі не виплачується заробітна плата, чим позбавляє його утримувати себе та свою сім'ю.
Відповідно до приписів статті 43 Конституції України: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша); право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома).
Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу законів про працю України і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
На думку заявника, видача оскаржуваного наказу є незаконне переслідування його та незаконне намагання притягнути до дисциплінарної відповідальності. При цьому, вважає, що відсторонення є похідною, допоміжною, на його думку, незаконною дією від рішення щодо порушення дисциплінарного провадження. Дисциплінарне провадження може тривати без відсторонення від виконання посадових обов'язків.
Крім того, заявник посилається на те, що у спірному наказі зазначено, що підставою для його складання є доповідна записка, яка містить повідомлення про виявлення факту відсутності оригіналів документів в номенклатурних справах. В той час, заявник зазначив, що начальник Управління менеджменту активів Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не відповідає, зокрема, за зберігання документів номенклатурних справ.
Таким чином, на переконання заявника, оскаржуваний наказ в частині пункту 2, прийнятий незаконно, а тому є всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Надавши оцінку обґрунтованості доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог, за наявності належних та достатніх доказів, суд вважає, що незалежно від результатів вирішення цього спору, вжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову не може завдати істотної шкоди, тоді як відсторонення заявника від виконання службових обов'язків, безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Відсторонення заявника від виконання обов'язків начальника Управління менеджменту активів Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів буде мати наслідком створення перешкод у захисті власних прав та ускладнення подальшого виконання обов'язків на посаді, у тому числі, щодо питання персональної відповідальності за організацію та результати діяльності Управління.
Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Підсумовуючи викладені у заяві про забезпечення позову обставини, з метою запобігти ускладненню виконання рішення суду, настанню для заявника негативних наслідків, суд вважає достатнім та співмірним для захисту прав заявника від можливих порушень задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 2 наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 29.10.2019 №505, згідно з яким вирішено відсторонити від виконання посадових обов'язків начальника Управління менеджменту активів Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_1 на час дисциплінарного провадження.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову, які запроваджують певні обмеження не є постійними, а мають тимчасовий характер, при цьому сторони не позбавлені права звертатися до суду з клопотання про зміну заходів забезпечення позову або їх скасування.
Заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить заявник, відповідають предмету визначеного позову та, в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про достатність вказаних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на що заява ОСОБА_1 є такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 156, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію пункту 2 наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 29.10.2019 №505 «Про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків» на час дисциплінарного провадження.
Ухвала набирає чинності з 22.11.2019 і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 КАС України.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання до « 22» листопада 2022 року.
Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Боржник: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 41037901).
Ухвалу суду відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Шулежко