21 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2778/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Чоботар А.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача Мазко Ю.С., Хайтова П.В.,
відповідача Данилюка А.І.,
представника третьої особи Дрогана С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника відділу інженерного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підполковника Данилюка А.І., третя особа на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Заступника начальника відділу інженерного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підполковника Данилюка А.І., в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо надання позивачу щорічної основної відпустки терміном 35 діб за 2019 рік з 21.08.2019;
- скасувати рішення в.о. заступника начальника загону з озброєння і техніки ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підполковника ОСОБА_2 від 08.08.2019, про відмову в наданні водію групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно-технічного відділу 105 прикордонного загону старшому солдату ОСОБА_1 щорічної основної відпустки терміном 35 діб за 2019 рік з 21.08.2019;
- винести окрему ухвалу відносно відповідача щодо вжиття до нього заходів дисциплінарного впливу, за грубі порушення вимог закону і неналежного виконання професійних обов'язків та направити її до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), встановивши строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача проставлена у вигляді резолюції 08.08.2019 про не надання щорічної основної відпустки з підстав поновлення на посаді та необхідністю внесення доповнення до графіку відпусток та вибуття на стаціонарне лікування після погодження такої відпустки резолюцією 05.08.2019 є необґрунтованою та протиправною.
Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.
В судовому засіданні за клопотанням ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) останнього залучено у якості третьої особи на стороні відповідача.
Так, позивач та його представники в судовому засіданні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, з наданням додаткових пояснень, та просили їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні з вимоги не визнав, протягом встановленого судом строку подав відзив на позов, в якому зазначив, що керівництво та посадові особи Чернігівського прикордонного загону діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник третьої особи надав свої письмові пояснення, згідно з якими наказом начальника 105 прикордонного загону від 30.10.2019 №547-ос «Про особовий склад» позивач був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення. Згідно витягу з даного наказу, ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за 2019 рік не використав. Даним наказом, у відповідності до ч.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наказано виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік за 29 календарних днів. У відповідності до довідки, щодо виплати компенсації за невикористану відпустку від 06.11.2019 №382, ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку за 29 календарних днів нарахована 30.10.2019 (відомість №212 від 30.10.2019) в сумі 6 001,70 грн та виплачена позивачу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Наказом начальника 105 прикордонного загону від 29.05.2018 №226-ос «По особовому складу» старший солдат ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) був звільнений з військової служби за пунктом «и» (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) ч.6 ст.26 із застосуванням ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом начальника 105 прикордонного загону від 04.06.2018 №240-ос «По особовому складу» був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення.
Відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2019, ОСОБА_1 був поновлений на посаді відповідно до наказу Чернігівського прикордонного загону від 25.07.2019 №994-АГ «Про поновлення на посаді» та йому було виплачено грошове забезпечення за один місяць, що підлягало негайному виконанню.
Наказом начальника 105 прикордонного загону від 30.07.2019 №376-ОС «Про особовий склад» старшого солдата ОСОБА_1 поновлено на військовій службі та призначено водієм групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно - технічного відділу, зараховано у списки особового складу, на всі види забезпечення з 30.07.2019.
05.08.2019 позивач звернувся з рапортом до свого безпосереднього начальника, а саме заступника начальника інженерно - технічного відділу - начальника відділення інженерного забезпечення підполковника ОСОБА_2 про надання щорічної відпустки терміном 35 діб за 2019 рік з 21.08.2019.
Даний рапорт підполковником ОСОБА_2 був підписаний.
Разом з тим, на даному рапорті 08.08.2019 підполковником ОСОБА_2 накладено резолюцію стосовно клопотання по суті рапорту «вважати не дійсним». У зв'язку з поновленням ла посаді ст.солдата ОСОБА_1 та необхідністю внесення доповнення до графіку відпусток відділення інженерного забезпечення ІТВ та вибуттям на стаціонарне лікування до ЦКГ Державної прикордонної служби України з 08.08.2019 по суті рапорту відмовити.
Водночас, підполковником ОСОБА_2 , 07.08.2019 було відпрацьовано рапорт на ім'я начальника Чернігівського прикордонного загону полковника ОСОБА_3 (вх. №Р-4843 від 07.08.2019) щодо надання ним вказівки начальнику відділу кадрів прикордонного загону у зв'язку з поновленням на службі включити до графіку відпусток на 2019 рік водія групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 з 21.11.2019 терміном на 35 діб.
У відповідності до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 09.08.2019 №182-ВВ «Службові переміщення», старшого солдата ОСОБА_4 направлено на стаціонарне лікування до Головного військово - медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України м. Київ та вважати таким, що вибув з 08.08.2019. Підстава: направлення начальника ВОЗ від 07.08.2019 №334, припис №30/49.
Наказом начальника 105 прикордонного загону від 29.10.2019 №546-ос «Про особовий склад» старший солдат ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за пунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника 105 прикордонного загону від 30.10.2019 №547-ос «Про особовий склад» позивач був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення. Згідно витягу з даного наказу, ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за 2019 рік не використав. Даним наказом, у відповідності до ч.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наказано виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік за 29 календарних днів. У відповідності до довідки, щодо виплати компенсації за невикористану відпустку від 06.11.2019 №382, ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку за 29 календарних днів нарахована 30.10.2019 (відомість №212 від 30.10.2019) в сумі 6 001,70 грн та виплачена позивачу.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні щорічної відпустки за рапортом від 05.08.2019 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232«Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною 1 ст.19 цього Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
В судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що позивач проходив військову службу за контрактом в органах Державної прикордонної служби України з 15.10.2005.
Так, згідно ст.10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Таким чином, позивач має право на отримання відпустки тривалістю 35 календарних днів, надання якої здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з особливостями, визначеними Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009.
Так, відповідно до п. 212 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, черговість надання військовослужбовцям щорічних основної та додаткових відпусток визначається графіками, які затверджуються начальниками органів Держприкордонслужби, в яких проходять службу військовослужбовці, і доводиться до відома кожного з них у частині, що його стосується, під підпис.
При складанні графіків ураховуються інтереси військової служби (забезпечення виконання покладених на орган Держприкордонслужби чи його підрозділи завдань), особисті інтереси військовослужбовців, наявність у військовослужбовця переваг щодо використання відпустки у зручний час.
Графік відпусток на наступний рік затверджується щороку до 1 грудня».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 26.02.2015 серії НОМЕР_3 .
Згідно п.12 ст.12 Закону України від 22.10.1993 №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У ст.19 Конституції України зазначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, <…> від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом, 05.08.2019 позивач звернувся з рапортом до свого безпосереднього начальника про надання щорічної відпустки терміном 35 діб за 2019 рік з 21.08.2019. Даний рапорт підполковником ОСОБА_2 був підписаний. Разом з тим, на даному рапорті 08.08.2019 підполковником ОСОБА_2 накладено резолюцію стосовно клопотання по суті рапорту «вважати не дійсним».
Підставою для визнання клопотання по суті рапорту «вважати не дійсним» стало поновлення на посаді ст. солдата ОСОБА_1 та необхідність внесення доповнення до графіку відпусток відділення інженерного забезпечення ІТВ та вибуттям на стаціонарне лікування до ЦКГ Державної прикордонної служби України з 08.08.2019, в результаті чого по суті рапорту відмовлено.
На думку суду, такі дії відповідача є порушенням наданих п.12 ст.12 Закону України від 22.10.1993 №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільг позивачу, оскільки позивач має право на використання чергової щорічної відпустки у зручний для нього час, яке захищено законодавством. При цьому, останнє пов'язується саме з його інтересами та волевиявленням, але з урахуванням інтересів військової служби (забезпечення виконання покладених на орган Держприкордонслужби чи його підрозділи завдань), і не може бути обмежене шляхом необхідністі внесення доповнення до графіку відпусток відділення інженерного забезпечення або інших підстав, які не передбачені законодавством.
Надані в судовому засіданні пояснення відповідача, про те, що він «автоматично» та «помилково» 05.08.2019 поставив підпис на рапорті позивача, надавши згоду - «по суті рапорту старшого солдата ОСОБА_1 клопочу» (а.с.19), а потім 08.08.2019 на цьому ж рапорті виніс резолюцію: «клопотання по суті рапорту «вважати не дійсним», у звязку із необхідністю внесення доповнення до графіку відпусток не грунтується на жодній правовій нормі.
Вказані відповідачем у рапорті підстави для відмови не можуть бути визнані такими, які підтверджують дії відповідача в межах правового поля, позаяк вказують на його непослідовність та порушення прав позивача, захищуваних законом.
З огляду на вказане, суд вважає протиправними дії Заступника начальника відділу інженерного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підполковника Данилюка А.І. щодо відмови у наданні ОСОБА_1 щорічної основної відпустки терміном 35 діб за 2019 рік з 21.08.2019.
Щодо вимоги про скасування рішення в.о. заступника начальника загону з озброєння і техніки ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підполковника ОСОБА_2 від 08.08.2019, про відмову в наданні водію групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно-технічного відділу 105 прикордонного загону старшому солдату ОСОБА_1 щорічної основної відпустки терміном 35 діб за 2019 рік з 21.08.2019, суд зазначає, що вказана вимога не може бути задоволена, оскільки скасування резолюції, яка не є самостійним рішенням суб'єкта владних повноважень, а виступає лише певною дією при виконанні дискреційних повноважень не потребує окремого окреслення судовим рішенням за встановленого факту протиправних дій.
При цьому, судом враховано, що станом на момент розгляду справи в суді наказом начальника 105 прикордонного загону від 30.10.2019 №547-ос «Про особовий склад» позивач був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення. Крім цього, ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку за 29 календарних днів нарахована 30.10.2019 (відомість №212 від 30.10.2019) в сумі 6 001,70 грн та виплачена, що сторонами не заперечується. А отже, вимога про скасування резолюції жодним чином не може захистити порушене право позивача.
Щодо вимоги про винесення окремої ухвали відносно відповідача щодо вжиття до нього заходів дисциплінарного впливу, суд зазначає, що дане питання регулюється ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України та відноситься до дискреційних повноважень суду і не містить в собі імперативного обов'язку, а отже суд вільний у виборі щодо застосування заходів впливу до правопорушника. Враховуючи положення вказаної норми, підстав для винесення окремої ухвали суд не знаходить, з огляду на що, в задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Заступника начальника відділу інженерного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підполковника Данилюка А.І., третя особа на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та скасування рішення належить задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Заступника начальника відділу інженерного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підполковника Данилюка Андрія Ігоровича щодо відмови у наданні ОСОБА_1 щорічної основної відпустки терміном 35 діб за 2019 рік з 21.08.2019.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ).
Відповідач - Заступник начальника відділу інженерного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підполковника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повний текст рішення складено 26.11.2019.
Суддя Л.О. Житняк