13 листопада 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2128/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Коутної А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області від 09.11.2018 №Ф-13751-17 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску у сумі 15819,54 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної вимоги з підстав, що він не здійснював підприємницьку діяльність і не отримував прибуток від підприємницької діяльності у 2017 - 2019 роках, звітності не подавав, що свідчить про відсутність підстав для нарахування зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік та 9 місяців 2018 року, оскільки відсутня база для оподаткування (нарахування).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 16.08.2019 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що ОСОБА_1 , згідно з даними інформаційної системи «Податковий блок» зареєстрований управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 07.06.2006 в якості фізичної особи - підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. На обліку в ГУ ДФС у Чернігівській області позивач перебуває з 07.06.2006 та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 проведено 27.05.2019. Таким чином позивач, в розумінні норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до 27.05.2019 був платником єдиного соціального внеску, як фізична особа -підприємець.
Згідно з пунктом 8 статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Отже підприємницька діяльність фізичної особи вважається припиненою з дня внесення до ЄДР запису про її припинення. Водночас відповідач зазначає, що подання заяви платником податків про закриття підприємницької діяльності до органу доходів і зборів не є підставою для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, оскільки орган ДФС не наділений повноваженнями щодо внесення змін до державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Оскільки на дату формування вимоги станом на 31.10.2018 позивач у державного реєстратора не припинив свою підприємницьку діяльність, за даними інформаційної системи органів ДФС в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) станом на 31.10.2018 загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15819,54 грн., яка виникла внаслідок несплати позивачем поточних нарахувань: за 2017 рік - 8448,00 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 році 3200,00 грн. х 22% = 704,00 грн. х 12 міс. = 8448,00 грн.), термін сплати 09.02.2018; за 2018 рік - 7371,54 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 році 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. х 9 міс. = 7371,54 грн.) термін сплати: за І квартал 2018 року - сплата до 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн., за II квартал 2018 року - сплата до 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн., за III квартал 2018 року - сплата до 19.10.2018 у сумі 2457.18 грн.
Отже, зважаючи на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань діяльність позивача як фізичної особи підприємця припинена лише 27.05.2019, а отже і статусу платника єдиного внеску він позбавлений з цієї дати, то ОСОБА_1 до 27.05.2019 був платником єдиного внеску, який повинен був сплачувати незалежно від фінансового стану.
Ухвалою суду від 01.10.2019, зважаючи на необхідність заслуховування усних пояснень учасників справи та з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, вирішено провести розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, а також визнано участь у судовому засіданні сторін або їх представників обов'язковою.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.06.2006 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та з цієї ж дати взятий на облік у відповідача в якості платника податків, з 13.06.2006 - в якості платника єдиного внеску, а 27.05.2019 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.11.2019 (а.с.73-76).
У період з 01.01.2008 по 27.05.2019 позивач перебував на загальній системі оподаткування, останній звіт платника єдиного податку подавав до контролюючого органу у 2007 році, що підтверджується листом ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.06.2019 №5041/ФОП/25-01-17-01-23 (а.с.16).
У судовому засіданні судом встановлено, що особова справа позивача зіпсована та відновленню не підлягає, на підтвердження чого представником відповідача надано протокол №1 засідання комісії з метою проведення заходів, спрямованих на визначення обсягу заподіяного внаслідок погодних умов 30.06.2018 року пошкодження цокольного поверху адмінбудівлі Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.07.2018 (а.с.69-72).
Як вбачається з ідентифікаційних даних відповідача щодо позивача, 27.05.2019 внесено запис про стан платника податків - 11 (припинено, але не знято з обліку) (а.с.45-46).
09.11.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13751-17, якою визначено, що станом на 31.10.2018 заборгованість (недоїмка) позивача зі сплати єдиного внеску становить 15819,54 грн. (а.с.47-48).
Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
У свою чергу до вказаного Закону №2464-VI Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774-VIII).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон №755-IV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, з 2017 року в не залежності від отримання доходу від такої діяльності.
Водночас суд враховує, що наявність у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою лише посвідчує право такої особи на здійснення підприємницької діяльності, однак не є доказом її здійснення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У судовому засіданні позивач стверджував, що з 2008 року не здійснював підприємницьку діяльність та не подавав звітів.
При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження провадження позивачем протягом 2008 - 2018 років підприємницької діяльності, що свідчить про відсутність умов для сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Також суд звертає увагу відповідача на таке.
Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (в редакції, яка діяла до 31.12.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 розділу VI Інструкції №449).
В силу абзацу 3 пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (пункт 3 розділу VI Інструкції №449).
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Разом з тим суд вбачає порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.
Проте контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Суд звертає увагу, що в даному випадку, бездіяльність з боку контролюючого органу щодо невинесення протягом тривалого часу після внесення змін в законодавство вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску.
При вирішенні даної справи суд керується частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: 1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; 2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; 3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; 4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Суд вважає, що несприятливі наслідки для прав позивача внаслідок необхідності відшкодування недоїмки у сумі 15819,54 грн. є набагато більшими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого відшкодування.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 15819,54 грн., та, як наслідок, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 09.11.2018 №Ф-13751-17 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску у сумі 15819 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 54 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 25.11.2019.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39392183).
Суддя В.В. Падій