Справа № 560/3422/19
іменем України
26 листопада 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії за період з 01.03.2019 по 30.09.2019 та зобов'язати відповідача здійснити виплату пенсії за період з 01.03.2019 по 30.09.2019 в сумі 11988,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачка зазначила, що отримує пенсію по інвалідності. З 24.10.2014 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. За період з 01.03.2019 по 30.09.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не виплатило пенсію. Вказала, що зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області з заявою про виплату пенсії, проте отримала відмову з підстав, не передбачених статтею 49 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивачка, вважаючи такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення, звернулась до суду з вказаним позовом.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що на підставі витягів з протоколу засідання комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг Хмельницької міської ради від 27.03.2019 №5 про непідтвердження факту проживання та від 12.07.2019 №11 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виплата пенсії позивачки не поновлена. Пенсія за період з 01.03.2019 по 30.09.2019 в сумі 11988,00 грн облікована та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Ухвалою від 30.10.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 26.11.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивачка - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-VI.
Згідно з довідкою від 21.02.2019 №6825-5000038851 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не виплатило позивачці пенсію за період з 01.03.2019 по 30.09.2019.
Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо виплати пенсії за період з 01.03.2019 по 30.09.2019.
Листом від 30.09.2019 №Ш-1223-0-02.26-04 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачці у виплаті пенсії за період з 01.03.2019 по 30.09.2019, зазначивши, що на підставі витягів з протоколу засідання комісії з питань надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг Хмельницької міської ради від 27.03.2019 №5 про непідтвердження факту проживання та від 12.07.2019 №11 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виплата пенсії позивачки не поновлена. Пенсія за період з 01.03.2019 по 30.09.2019 в сумі 11988,00 грн облікована та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії неправомірною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об'єднаних Націй "Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни" (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)).
У передмові до "Керівних принципів з питання переміщення осіб всередині країни" визначено: "Для цілей цих Принципів внутрішньо переміщеними особами вважаються особи або групи осіб, яких змусили покинути свої будинки або звичні місця проживання, зокрема в результаті або щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, і які не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів".
За змістом статті 1 закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV визначені складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
08.06.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", пунктом 1 якої затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі по тексту - Порядок №365).
Пунктом 4 Порядку №365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Припиняючи нарахування та виплату позивачці пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив її право на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював, зокрема, у постанові від 22.08.2018 справа №243/5476/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 справа №805/402/18.
У рішенні у справі "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.
У цьому рішенні Європейського суду з прав людини застосований підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території.
Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.09.2019 №Ш-1223-0-02.26.-04 не містить вказаних вище підстав для припинення виплати позивачці пенсії.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України" питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Отже, встановлення судом вчинення відповідачем дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивачки на мирне володіння своїм майном було порушено.
Таким чином, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачці з 01.03.2019 було здійснене не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV.
Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити.
Частиною 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за період з 01.03.2019 по 30.09.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності за період з 01.03.2019 по 30.09.2019 в сумі 11988,00 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Г.В. Лабань