Справа № 607/25704/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/227/19 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
20 листопада 2019 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2019 року,-
встановиЛА:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , а у задоволенні клопотання підозрюваного та його захисника - адвоката ОСОБА_8 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовлено.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та змінити обраний запобіжний захід на такий, який не пов'язаний з позбавленням волі та з визначенням мінімальної суми застави. Свої вимоги мотивує тим, що орган досудового розслідування не довів наявність реальних підстав для запобігання наявним ризикам, а лише послався на імовірність їх настання, не обґрунтувавши кожен із них. Також зазначає, що стороною обвинувачення у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначається, що відомості, які б вказували на неможливість утримання ОСОБА_7 під вартою - відсутні. Наголошує, що ним було подано суду документи, що підтверджують вкрай незадовільний стан здоров'я його підзахисного, який також просить суд врахувати, що стан його здоров'я суттєво погіршився з часу затримання у зв'язку з захворюванням на цукровий діабет 2 типу та у зв'язку з тим, що до нього було застосовано фізичну силу працівниками СБУ під час затримання, а тому йому потрібна медична допомога та своєчасне лікування відповідними препаратами. Захисник вважає, що висновки слідчого судді про наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України є необґрунтованими, оскільки не було належним чином оцінено дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який одружений та перебуває в шлюбі більше 30 років, має на утриманні маму - 83 роки, та брата-інваліда 3 групи, характеризується виключно позитивно, працевлаштований, має позитивну ділову та особисту репутацію, також слідчий суддя не взяв до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_7 хворий на хронічне не виліковне захворювання - цукровий діабет.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення підозрюваного та міркування захисника, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів з'ясувала наступне.
Згідно оскарженої ухвали, слідчий суддя визнав установленим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Так, з клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу та пред'явленої ОСОБА_7 підозри вбачається, що в жовті 2019 року він в період з 20.10.2019 по 28.10.2019р. діючи умисно з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, пред'являв ОСОБА_10 вимоги передачі грошей в сумі 45 тисяч доларів США, при цьому висловлював погрози застосування насильства, якщо він не передасть вказаної суми грошей. Надалі, 29.10.2019 в ході зустрічі із ОСОБА_10 в кафе “Майдан”, що по вул.Йосипа Сліпого, 1, в м.Тернопіль разом з іншими особами, які є підозрюваними в цьому кримінальному провадженні, одержав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 30000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 29.10.2019 становило 751800 гривень, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Також, слідчий суддя вважав, що враховуючи відомості про особу підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також характер і обставини вчинення інкримінованого йому правопорушення та тяжкість покарання за нього, у випадку незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, існують ризики, що він, зможе переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або ж вчинити інше кримінальне правопорушення.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри є правильними, оскільки вони підтверджуються заявою потерпілого ОСОБА_10 і протоколами його допиту, в ході яких потерпілий підтвердив, що ОСОБА_7 разом з іншими особами погрожуючи фізичною розправою вимагав у нього грошові кошти в особливо великому розмірі; протоколом обшуку від 29 жовтня 2019 року, в ході якого у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено, зокрема, грошові кошти в сумі 30 тис. доларів США; протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 30 жовтня 2019 року, яким зафіксовано як група осіб за участю ОСОБА_7 погрожує потерпілому ОСОБА_10 фізичною розправою і вимагає передати грошові кошти, а також сукупністю інших матеріалів досудового розслідування, дані яких узгоджуються між собою та свідчать про наявність обставин, які в сукупності вказують, що ОСОБА_7 можливо, вчинив інкримінований йому злочин і це є достатнім для визнання пред'явленої підозри обґрунтованою.
При вирішенні питання щодо вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, слідчий суддя прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що надані стороною обвинувачення докази на даному етапі розслідування дають достатні підстави вважати, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наведені ОСОБА_7 в ході апеляційного розгляду доводи про необґрунтованість пред'явленої йому підозри стосуються оцінки сукупності доказів з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, тобто тих питань які має вирішувати не слідчий суддя, а суд при розгляді кримінального провадження по суті обвинувачення.
Крім того, твердження ОСОБА_7 про його непричетність до вчинення інкримінованого злочину та провокацію з боку потерпілого, який як стверджує ОСОБА_7 сам запропонував для розмови про борг прийти до нього додому, де ОСОБА_7 був затриманий разом із залученими ним двома своїми знайомими, спростовуються доданими до клопотання слідчого матеріалами, згідно яких ОСОБА_7 разом з іншими підозрюваними в цьому кримінальному провадження був затриманий в кафе “Майдан” в м.Тернопіль по вул.Й.Сліпого, 1, з грошовими коштами, які потерпілий приніс туди на їх вимогу.
Оцінюючи доводи захисту про неправомірність застосування слідчим суддею найбільш суворого запобіжного заходу, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки слідчий суддя крім даних про особу підозрюваного обґрунтовано врахував доводи клопотання слідчого про конкретні обставини і характер інкримінованого злочину, який є особливо тяжким і вчинений за попередньою змовою групою осіб, частина з яких на даний час органом досудового розслідування не встановлена.
На переконання колегії суддів, рішення слідчого судді в даному випадку не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, який в рішенні у справі “Летельє проти Франції” від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення.
Також, при оцінці висновків слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що вони відповідають позиції вказаного суду, який у тому ж рішенні (п.39) визнав, що при оцінці ризику перешкоджання правосуддю реальна небезпека чинення тиску на свідків може бути на початку справи, і лише з часом зменшується та зникає зовсім.
За вказаних обставин слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що застосування до підозрюваного тримання під вартою відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі підозрюваного, і на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для досягнення завдань кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги та надані стороною захисту медичні документи про наявність у підозрюваного хронічного захворювання наведених в ухвалі слідчого судді висновків не спростовують.
Так, доводи про неможливість утримання ОСОБА_7 в місцях попереднього ув'язнення через незадовільний стан його здоров'я були належним чином перевірені слідчим суддею та обґрунтовано відхилені. Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали та матеріалів справи, розгляд клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу було відкладено для надання ОСОБА_7 медичної допомоги. Після цього він був доставлений в судове засідання і згідно довідки Тернопільської комунальної міської лікарні №2 від 31.10.2019 року встановлено, що ОСОБА_7 може перебувати в умовах ІТТ.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону, ґрунтується на всебічному дослідженні наданих суду матеріалів провадження, а тому не вбачає підстав для її скасування і задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.176-178,183,184,194,404,407,422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2019 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи