Справа № 686/23095/19
Провадження № 2/686/4977/19
07.11.2019
Хмельницький міськрайонний суд
в складі:головуючої судді - Салоїд Н.М.,
при секретареві - Лоб І.А.,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
його представника - ОСОБА_2 ,
та представників відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький в залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
військової частини НОМЕР_1
про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду, який обгрунтовує тим, що працював у період з 15 вересня 2009 року по 30 травня 2016 року на посаді стрільця команди ВОХР у військовій частині НОМЕР_1 . 30 травня 2016 року його звільнено з підстав п.1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорія) та має право на пільги та гарантії передбачених Законом для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням.
У відповідності до п. 7 статті 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.
При звільненні йому було виплачено вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку в розмірі 2589,75 грн. 13 грудня 2017 року йому було виплачено вихідна допомога в розмірі двох середньомісячних заробітних плат та компенсація переробітку за три роки перед звільненням в сумі 7769,55 грн.
Вважає, що вихідна допомога йому виплачена не в повному обсязі, оскільки за наведеним вище законом така допомога мала бути виплачена в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат та водночас у відповідності до статті 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати.
12.08.2019 року відповідач відмовив йому виплатити у здійсненні виплати такої вихідної допомоги в розмірі 2589,75 грн., тому просив стягнути її в примусовому порядку та відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України з часу звільнення 30.05.2016 року виплатити компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 95 820,75 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити із викладених у заяві підстав.
Представники відповідача в судовому засіданні заявленого позову не визнали та просять у його задоволенні відмовити. Посилаються на те, що позивачем порушено положення статті 233 КЗпП України, оскільки він мав у тримісячний строк звернутися до суд за захистом свого порушеного права. Згідно облікових даних працівника наявних у військовій частині форми П-2відсутня інформація стосовно наявності у позивача посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської аварії на ЧАЕС. Заяву позивача від 28.11.2017 року про нарахування та виплату вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат та виплату надурочних була задоволена. Подали відзив на позов, яким просять відмовити у задоволенні позову..
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 29 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
07.11.2019 року ухвалено рішення по суті спору.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Заслухавши доводи позивача та його представника, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи доказами, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом достовірно установлено, що позивач, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем у період з 15 вересня 2007 року по 30 травня 2016 року, працюючи на посаді стрільця команди ВОХР у військовій частині НОМЕР_1 на підставі трудового договору.
Згідно наказу № 123 від 30 травня 2016 року його було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників та відсутністю вакантних посад. Цим наказом передбачено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку в розмірі 2589,85 грн.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).
Ці обставини визнаються сторонами та підтверджуються копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 .
Після звільнення позивача із займаної посади відповідач виплатив ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку та за поданою ним заявою 28.11.2017 року в розмірі ще двох заробітних плат.
Цих обставин сторони не заперечують.
4. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Згідно частини 2 п. 7 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року.
Представниками відповідача не заперечується, що така вихідна допомога виплачена позивачеві відповідно до норм цього Закону лише в двократному розмірі, тому слід стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку 2589,75 грн.
Позивач вважає, що при звільненні працівника відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В силу частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З цих підстав позивач вважає, що розмір компенсації за час затримки розрахунку складає 95 280,75 грн. та має бути стягнутим з відповідача на його користь. Проте з такими висновками позивача та його представника погодитись не можна, виходячи з наступних підстав.
20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою здійснити нарахування та виплату двох розмірів середньомісячного заробітку в відповідності до п. 7 ст.20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та надав копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи».
12 грудня 2017 року ОСОБА_1 зазначена вихідна допомога виплачена в розмірі двох заробітних плат.
Відповідно до частин першої-другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).
За правилами частини першої статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Разом з тим, позивач та представник позивача із клопотанням про поновлення строку звернення до суду не звертались. У зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
5. Судові витрати.
Судовий збір в розмірі 768,40грн. підлягає стягненню з відповідача військової частини НОМЕР_1 на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 116,117 КЗпП України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 2589,75 грн. (Дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 75 коп.)
У задоволенні решти вимог відмовити.
Судовий збір в розмірі 768,4 грн. стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь держави.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Хмельницькому апеляційному суду через Хмельницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного рішення суду: 11.11.2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Суддя: