Єдиний унікальний № 310/6019/19 Головуючий в 1 інст. - Білоусова О.М.
Провадження № 33/807/655/19 Доповідач в 2 інст. - Рассуждай В.Я.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
22 листопада 2019 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши клопотання адвоката Хіжнякова І.В., подане в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір, -
14 листопада 2019 року адвокат Хіжняков І.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вищевказану постанову суду першої інстанції, а також клопотання про поновлення строку на її апеляційне оскарження.
18 листопада 2019 року адвокат подав доповнене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання адвокат Хіжняков І.В. зазначає, що судом було винесено постанову за відсутності ОСОБА_1 , який перебував на лікарняному, та апелянта, який перебував у відрядженні в м. Києві в період з 18.10.2019 по 07.11.2019 року.
Про наявність постанови адвокат дізнався від клієнта 07.11.2019 року. Того ж дня він звернувся до суду та 14.11.2019 отримав її копію.
Посилаючись на Конституцію України як норми прямої дії, зазначає, що принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої заборони.
Зазначає, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема особі не було надіслано протягом строку на апеляційне оскарження копію повного тексту ухвали суду, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.
Перевіривши матеріали справи, доводи, наведені адвокатом Хіжняковим І.В., прихожу до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на наступне.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, дійсно, є важливою складовою конституційного права особи на судовий захист.
Однак формулювання ст. 129 Конституції України вказують на те, що право на оскарження судових рішень не є абсолютним.
У тому числі положення ст. 129 Конституції України не виключають необхідності законодавчої регламентації порядку та умов подання апеляційних скарг, а також обмеження строків апеляційного оскарження. Останнє, зокрема, є необхідним для забезпечення правової визначеності, що є складовою частиною принципу верховенства права.
Такої ж позиції притримується Конституційний Суд України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури.
Так само Європейський суд з прав людини відзначає, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати певним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності апеляції (ухвала ЄСПЛ від 08.01.2008 щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України").
При цьому ЄСПЛ окремо наголошує, що саме національні суди уповноважені тлумачити національні процесуальні правила, такі як строки, покликані забезпечувати правову визначеність; роль Суду зводиться лише до перевірки того, чи є наслідки такого тлумачення сумісними з Конвенцією (зокрема, рішення ЄСПЛ у справі «Мала проти України», №. 4436/07 від 03.07.2014, у справі «Стебницький і «Комфорт» проти України», № 10687/02 від 03.02.2011).
Такі обмеження встановлені ст. 294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хіжняков І.В., вже скористався правом апеляційного оскарження, подавши апеляційну скаргу, яка постановою Запорізького апеляційного суду від 13.11.2019 була повернута через відмову у поновлення строків на апеляційне оскарження (а.с. 81-85).
Водночас, права особи, яка надає правову допомогу, є похідними від прав особи, в інтересах якої він діє. А тому, посилання адвоката на те, що розгляд справи відбувся без його участі, чи те, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 7 листопада 2019 року зі слів ОСОБА_1 , на строки апеляційного оскарження не впливає і самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Більш того, відповідно до договору від 20.09.2019 року адвокат Хіжняков І.В. був уповноважений здійснювати захист ОСОБА_1 лише у суді першої інстанції (а.с. 22), а тому не отримання саме захисником копії постанови суду, не може вплинути на поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки він не мав такого права до укладення нового договору, який було укладено лише 07.11.2019 року (а.с. 96).
Таким чином, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, що вказані адвокатом Хіжняковим І.В. у клопотаннях про поновлення строку на апеляційне оскарження, не можуть бути визнані поважними, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Є безпідставним посилання адвоката на рішення ЄСПЛ у справі «Мушта проти України», з огляду на наступне.
У справі «Мушта проти України», ЄСПЛ виходив з того, що, по-перше, питання, чи була заявниця повідомлена про розгляд апеляційної скарги, залишилося невизначеним, тобто, Суд не міг дійти висновку, що заявниця свідомо на неправдивій інформації ґрунтувала свої твердження щодо неповідомлення апеляційним судом про розгляд справи (п. 31); по-друге, заявниця та її представник діяли у цій справі з належною сумлінністю, а саме подали касаційну скаргу у строк, передбачений процесуальним законодавством, з моменту отримання заявницею рішення апеляційного суду (п. 47).
Натомість і ОСОБА_1 , і його захисник були обізнані про дату і час судового засідання, копію постанови суду ОСОБА_1 отримав ще 01.11.2019 року (а.с. 89) та самостійно скористався правом на оскарження судового рішення, а апеляційна скарга адвокатом подана лише 14.11.2019 (а.с. 92), тобто після спливу встановленого 10-деного строку на апеляційне оскарження постанови, навіть якщо рахувати цей строк не з дня винесення постанови, а з моменту отримання копії постанови особою, в інтересах якої діє адвокат.
Отже, наведені у клопотаннях адвокатом доводи не свідчать про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, а тому у їх клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Відмовити адвокату Хіжнякову І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, - адвокату Хіжнякову І.В.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 310/6019/19