Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без розгляду
21 листопада 2019 р. № 520/11044/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.
при секретарі судового засідання - Мухатаєвої М.А.,
за участі:
представника позивача - Кузнецова О.В.,
представника відповідача - Крюкова О.О.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням позивачем процесуального строку для звернення до адміністративного суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 р. № 76 о/с про звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , з 29.03.2019 р. за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів);
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 29.03.2019 р. на посаді оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області;
- зобов'язати ГУНП в Харківській області видати наказ про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) за рішенням госпітальної ВЛК ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" від 10.04.2019 р. (свідоцтво про хвороби № 115).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі того, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду. В ухвалі від 24.10.2019 р. суд наголосив на тому, що, використовуючи автоматизовану систему "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається що позивач вже намагався оскаржити наказ начальника ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 р. № 76 о/с про звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , з 29.03.2019 р. за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Зазначене та докази, які позивач подав разом із позовною заявою, свідчать про те, що ОСОБА_1 знав про існування свого порушеного права набагато раніше, ніж він про це зазначає в позовній заяві.
З метою дотримання принципу верховенства права, а також недопущення порушення прав позивача, суд зобов'язав ОСОБА_1 надати до суду належним чином завірені докази, які б підтверджували наявність непереборних та об'єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову (а.с. 43-44).
На виконання ухвали суду, позивачем через канцелярію суду 01.11.2019 р. було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху) та в якості доказів подані наступні документи: виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №5044 від 18.03.2019 р., (а.с.53 - 54) , свідоцтво про хворобу № 115 на підставі протоколу № 13 від 26.04.2019 р. (а.с.55 - 56), декларація № 0001-3901-Н500 (а.с. 57), направлення Головного управління Національної поліції України в Харківській області № 205 на медико-соціальну експертну комісію від 15.05.2019 р. (а.с. 58), виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2242 від 04.07.2019 р. (а.с. 59), запит на отримання публічної інформації (а.с. 60 - 61), відповідь Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо звернення ОСОБА_1 із заявою від 24.07.2019 р. на виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 62), відповідь Головного управління Національної поліції України в Харківській області від 25.09.2019 р. на запит від 26.08.2019 р., яким позивачу повторно надсилалася копія попередження про звільнення та інші супутні документи (а.с. 63 - 83), копія адміністративного позову, зареєстрованого в канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 27.09.2019 р. з тим самим предметом позову, що й у справі № 520/11044/19 (а.с. 84 - 92).
Суд дослідивши матеріали справи та доводи позивача щодо поновлення пропущеного строку, дійшов висновку, про відкриття провадження у справі та дослідження доказів та пояснень сторін в ході підготовчого судового засідання.
Так, ухвалою від 04.11.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі. В зазначеній ухвалі було зобов'язано представника відповідача надати до суду належним чином завірені копії доказів ознайомлення позивача з наказом начальника ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 р. № 76 о/с про звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , з 29.03.2019 р. за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Через канцелярію суду 18.11.2019 р. надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначене клопотання було розглянуто в ході підготовчого судового засідання. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання та наголосив на тому, що трудову книжку, військовий квиток, довідку до РВК, обхідний лист, витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області про звільнення, ОСОБА_1 отримав 29.03.2019 р., що підтверджується розпискою. Таким чином, днем початку перебігу місячного строку для звернення до суду з позовною заявою про скасування наказу про звільнення є 30.03.2019 р., отже строк на оскарження сплинув 29.04.2019 р. На підставі викладеного просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Представник позивача у судовому засідання проти зазначеного клопотання заперечував, зазначив, що позивач дізнався про порушення свого права лише у вересні 2019 р. На підставі цього просив клопотання представника відповідача залишити без задоволення.
Розглянувши заяву представника відповідача по суті, заслухавши пояснення сторін в судовому засідання, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду заяви по суті, ОСОБА_1 з 07.04.2015 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в ГУМВС в Харківській області.
У зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. територіальні органи Міністерства внутрішніх справ були ліквідовані та утворені нові.
Беручи до уваги вищевикладене, наказом ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 р. № 672 о/с позивача було звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації), згідно "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ".
Наказом ГУНП в Харківській області № 37 о/с з 07.11.2015 р. позивача було прийнято на службу в Батальйон патрульної служби поліції особливого призначення "Харків" ГУНП в Харківській області на посаду інспектора та присвоєне спеціальне звання "лейтенант".
Відповідно до наказу № 57 від 18.01.2019 р. було затверджено перелік змін у штаті згідно із ст. 15 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 41, 76).
Внаслідок зазначеного вище наказу 29.01.2019 р. ОСОБА_1 власноруч було написане та підписане попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції (а.с. 32, 71).
Судом встановлено, що в період з 01.03.2019 р. по 18.03.2019 р. ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О .І. Мещанінова". Як зазначено в виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5044 "…зі слів ОСОБА_1 , він вважає себе хворим з 21.12.2018 р. внаслідок отримання травми на робочому місці (в час проведення службового обов'язку), біля 09:00 впав, підслизнувшись на вулиці в районі площі" (а.с.16-17, 53 - 54).
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що ОСОБА_1 власноруч 14.03.2019 р. склав рапорт про звільнення з посади (а.с.33, 72).
Відповідно до витягу із наказу № 76 о/с від 18.03.2019 р. Головного управління Національної поліції в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0080643, оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області, з 18.03.2019 р., було звільнено за п. ч. 1 ст. 77 ( у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за період з 01.01.2019 р. до 18.03.2019 р. у кількості 6 діб. (а.с. 15).
Відповідно до свідоцтва № 115 від 26.04.2019 р. (протокол № 13) госпітальною військово-лікарняною комісією ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" було здійснено медичний огляд позивача та встановлено, що травма, отримана позивачем, пов'язана з виконанням службових обов'язків (а.с. 18 - 19, 55 - 56).
Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області було видане направлення № 205 від 15.05.2019 р., згідно з яким ОСОБА_1 було направлено на медико-соціальну експертну комісію (а.с.19, 58).
Судом встановлено, що внаслідок отриманих травм 21.12.2018 р., позивачу 01.08.2019 р. було видано посвідчення (серія НОМЕР_1 ), яке підтверджує, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України (а.с.14).
Окрім того, судом встановлено, що позивач повторно проходив лікування в період з 20.06.2019 р. по 04.07.2019 р. в Держаній установі "Інститут неврології психіатрії та наркології", відділення Функціональної нейрохірургії та пароксизмальних станів (а.с. 22, 59).
Суд звертає увагу на те, що починаючи з серпня 2019 року, позивач почав звертатися із запитами в досудовому порядку з метою відновлення порушених прав. Так, листом № 2908/119/01/29-2019 від 14.08.2019 р. Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило позивача про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що позивач був звільнений за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із скороченням штатів, а не за п. 3 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через травму) (а.с. 23 - 25, 60 - 62).
На звернення позивача від 26.08.2019 р. щодо видання наказу про звільнення згідно з п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" Головне управління Національної поліції в Харківській області в листі №1-858/119-12/01-2019 р. від 03.09.2019 р. зазначило, що рішення і постанова госпітальної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" винесено після звільнення ОСОБА_1 , а отже прохання позивача задоволенню не підлягає (а.с. 26, 62).
Окрім того, позивач звернувся із скаргою від 12.09.2019 р. до керівництва ГУНП в Харківській області щодо неотримання відповіді на запит, внаслідок чого позивачу Листом №Г-992/119/05/12-2019 від 25.09.2019 р. були повторно направлені документи на 14 акр. в 1 прим. (а.с. 27 - 41, 63 - 83).
Не погоджуючись із рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є скасування наказу начальника ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 р. № 76 о/с про звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , з 29.03.2019 р. за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Суд зазначає, що згідно п.17 ч. ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Враховуючи предмет спору (оскарження наказу про звільнення з публічної служби), в даному випадку мають застосовуються приписи ч. 5 ст. 122 КАС України, тобто місячний строк для звернення до суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, з огляду на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу № 57 від 18.01.2019 р. було затверджено перелік змін у штаті згідно із ст. 15 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 41, 76). Внаслідок зазначеного вище наказу 29.01.2019 р. ОСОБА_1 власноруч було написане та підписане попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції (а.с. 32, 71).
Суд наголошує на тому, що сторонами не заперечувалося в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 власноруч 14.03.2019 р. склав рапорт про звільнення з посади (а.с.33, 72)
Окрім того, судом встановлено, та не заперечувалося сторонами, що трудову книжку, військовий квиток, довідку до РВК, обхідний лист, витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області про звільнення, ОСОБА_1 отримав 29.03.2019 р., що підтверджується розпискою (а.с. 118).
Таким чином, днем початку перебігу місячного строку для звернення до суду з позовною заявою про скасування наказу про звільнення є 30.03.2019 р., отже строк на оскарження сплинув 29.04.2019 р.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
Суд відзначає, що посилання позивача на необізнаність наслідків звільнення зі служби в поліції не є достатньою та обґрунтованою перешкодою в розумінні практики Європейського суду з прав людини та чинного національного законодавства.
Суд звертає увагу, що посилання позивача на незадовільний стан здоров'я, внаслідок якого позивач не міг здійснювати судове оскарження рішення суб'єкта владних повноважень спростовується наступним.
Використовуючи автоматизовану систему "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається що позивач вже намагався оскаржити дії та наказ начальника ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 р. № 76 о/с про звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , з 29.03.2019 р. за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Так, позивач 12.08.2019 р. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії Головне управління Національної поліції в Харківській області (справа №520/7778/19). Окрім того, 21.08.2019 р. ОСОБА_1 знов звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за захистом порушених прав (справа № 520/8265/19), де відповідачем знову було Головне управління Національної поліції в Харківській області. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду 20.09.2019 р. (справа №520/9705/19).
Суд наголошує на тому, що намагаючись оскаржити наказ начальника ГУПН в Харківській області від 18.03.2019 р. № 76 о/с, позивач з тим самим предметом спору до того ж самого відповідача вже звертався 02.10.2019 р.
Так, ухвалою по справі № 520/10127/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною та скасування відмови у виданні наказу, зобов'язання вчинити певні дії було залишено без руху. Було надано строк позивачу для усунення недоліків шляхом: надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом разом з доказами поважності причин його пропуску або вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів або зазначити законодавчий акт, який встановлює інші строки звернення до суду з аналогічним позовом.
Однак, замість усунення зазначених недоліків позивачем було подано через канцелярію суду заяву про відкликання позовної заяви. Ухвалою суду від 15.10.2019 року, зазначену позовну заяву було повернуто ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач знав про існування свого порушеного права ще до 21.10.2019 р. (дата подання зазначеної позовної заяви до суду).
Враховуючи те, що дотримання процесуальних строків є обов'язком сторін, то оцінюючи обставини, на які позивач посилається у позовній заяві та заяві, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАСУ суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАСУ якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено 26.11.2019 р.
Суддя Н.А. Полях