Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
26 листопада 2019 р. Справа № 520/11150/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Первомайського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (1/2 мікрорайон, буд. 19-а, м. Первомайськ, Харківська область, 64102, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Первомайського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області № 04-52/296 від 21.05.2019 року;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії, яку ОСОБА_1 отримує по втраті годувальника, в розмірі 50 відсотків від щомісячного довічного утримання судді у відставці, відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області № 04-52/296 від 21.05.2019 року, починаючи з 01 січня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку позивачу пенсії по втраті годувальника, зазначивши, що пенсія по втраті годувальника призначена позивачу на виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24.10.2016 року по справі №632/1796/16-а та ухвали від 01.02.2017 року №2-аво/632/1/17, якою управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області зобов'язано перевести ОСОБА_1 , з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за нормами ч.10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 50 відсотків від суми середньомісячного заробітку померлого годувальника, виплату даної пенсії розпочати з 06.07.2017 року, згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області від 19.08.2016 року № 04-50/440, з часу звернення до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, але зазначеними рішеннями суду не передбачено проведення перерахунків пенсії по втраті годувальника, що вказано у листі відповідача №626/02.17-20 від 14.08.2019 року. Позивач вважає, неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області №04-52/296 від 21.05.2019 року.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.
З наявних в матеріалах справи документах вбачається, що відповідач не скористався своїм правом згідно з ст. 162 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є вдовою судді у відставці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайському Первомайського міськрайонного управління юстиції у Харківській області. На час смерті чоловіка, ОСОБА_1 , перебувала на його утриманні.
З 19.05.2009 року ОСОБА_2 , перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року (справа №632/1796/16а, провадження №2-а/632/30/16) та ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області про виправлення описки у постанові суду від 01 лютого 2017 року (справа №632/1796/16-а,провадження №2-аво/632/1/17) - позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсій по втраті годувальника за нормами ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за нормами ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 50 % від суми середньомісячного заробітку померлого годувальника, виплату - даної пенсії розпочати з 06.07.2016 року, згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області від 19.08.2016 року № 04-50/440, з часу звернення до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року №632/1796/16-а - апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24.10.2016 року по справі № 632/1796/16-а за позовом ОСОБА_1 , до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто заявнику.
Отже, на теперішній час ОСОБА_1 , отримує пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка в розмірі 50% від суми середньомісячного заробітку померлого годувальника з 06.07.2016 року та перебуває на обліку в Первомайському відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Отримавши довідку від Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області № 04-52/296 від 21.05.2019 року, де зазначено, що станом на 01 січня 2019 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, складає 51867,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 28815,00 грн., доплата за вислугу років (80%) - 23052,00 грн., позивач 06.08.2019 року звернулась до відповідача із письмовою заявою про перерахунок її пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 , згідно вищевказаної довідки.
Листом від 14.08.2019 року № 626/02.17-20 пенсійний фонд відмовив у перерахунку виплат позивачу, оскільки пенсія по втраті годувальника призначена позивачу на виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24.10.2016 року по справі №632/1796/16-а та ухвали від 01.02.2017 року №2-аво/632/1/17, якою управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області зобов'язано перевести ОСОБА_1 , з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за нормами ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 50 відсотків від суми середньомісячного заробітку померлого годувальника, виплату даної пенсії розпочати з 06.07.2017 року, згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області від 19.08.2016 року № 04-50/440, з часу звернення до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, але зазначеними рішеннями суду не передбачено проведення перерахунків пенсії по втраті годувальника з урахуванням довідки територіального управління ДСА України в Харківській області від 21.05.2019 року № 04-52/296.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з означеним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (надалі - Закон №1058).
Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 5 цього ж Закону визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону №1058, непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, на підставі правових норм Закону №1058, є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку ОСОБА_2 , не отримував, доказів протилежного суду не надано.
Суд зазначає, що питання призначення довічного грошового утримання судді, на момент виходу в відставку ОСОБА_2 , було врегульовано Законом України «Про статус суддів» (надалі - Закон № 2862-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862-XII, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
Частиною 4 статті 43 Закону № 2862-XII передбачено, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» (3723-12). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
При цьому, питання пенсійного забезпечення членів сім'ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом №2862-XII, на підставі якого ОСОБА_2 , призначалось довічне грошове утримання, ні Законом №1402-VIII, в редакції чинні станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд зазначає, що дійсно ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Проте, призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закони №2862-XII «Про статус суддів», № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів», при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016, рішення від 20.03.2002 у справі №5-рп/2002, від 01.12.2004 у справі №19-рп/2004, від 11.10.2005 у справі №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 у справі №3-рп/2013).
У рішенні від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує під час ухвалення рішення в даній справі правову позицію Верховного Суду щодо призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника з довічного грошового утримання судді у відставці, яка була викладена в постанові від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 42 Закону № 1058 передбачено порядок та підстави індексації та перерахунку пенсій, проте в зазначеному Законі відсутня така підстава для перерахунку пенсії, як зміна розміру довічного грошового утримання судді у відставці, який мав статус годувальника.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволені адміністративного позову.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Первомайського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено та підписано 26 листопада 2019 року.
Суддя Ю. О. Супрун