Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
14 листопада 2019 р. справа № 520/4352/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Василенко А.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Костів Т.З. (ордер ХВ №339 від 01.08.2019),
представник відповідача - Гусаченко Г.О. (довіреність від 15.03.2019 №,09-05/2743)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул.Алчевських, буд.40, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 06.08.2019, просить суд:
- скасувати постанову про накладення штрафу №ХК4995/303/НП/АВ/П/ТД/-ФС від 02.04.2019 року відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), прийняту (складену) Головним управлінням Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, 61002, м.Харків, вул. Алчевських, 40);
- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ХК№4995/303/НП/АВ/П від 12.03.2019 року;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем припис про усунення виявлених порушень №ХК№4995/303/НП/АВ/П від 12.03.2019 та постанова про накладення штрафу №ХК4995/303/НП/АВ/П/ТД/-ФС від 02.04.2019 протиправні, такі, що суперечать фактичним обставинам справи та підлягають скасуванню, оскільки, в ході неповного та необ'єктивного здійснення перевірки державні інспектори помилково дійшли висновку про те, що ФО-П ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність в магазині кондитерських виробів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, позивач не має жодного відношення до магазину кондитерських виробів та стверджує, що працівників до нього також не наймав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.08.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Позивач та представник позивача - Костів Т.З. (ордер ХВ №339 від 01.08.2019), у судовому засіданні підтримали доводи позовної заяви та просили суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Представник відповідача - Гусаченко Г.О. (довіреність від 15.03.2019 №,09-05/2743), у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
У письмовому відзиві на позов вказав, що інспекційне відвідування відносно позивача було проведено на підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю та наказу №391 від 25.02.2019. На підставі наказу було оформлено направлення №02.04-03/673 від 25.02.2019. При виході 27.02.2019 державного інспектора за місцем здійснення діяльності АДРЕСА_3 (магазин кондитерських виробів) опитано продавця, яка повідомила, що позивачем допущено до виконання роботи без укладення трудового договору, чим порушено частину 3 статті 24 КЗпП України. Крім того, позивачем не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці, не виконуються вимоги законодавства щодо виплату заробітної плати за виконану роботу, не виплачується належна працівнику заробітна плата при звільненні. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
У відповідь на відзив представник позивача вказав, що не погоджується з доводами відповідача, вважає їх надуманими та перебільшеними, а санкції застосовані до ФО-П ОСОБА_1 незаконними.
У письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що ГУ Держпраці у Харківській області як при здійсненні інспекційного відвідування та і при розгляді адміністративних правопорушень діяв на підставі, у спосіб та в межах встановленим чинним законодавством, всі висновки контролюючого органу ґрунтуються на наданих позивачем документах та поясненнях працівників.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено, що інспекторами Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, а саме, листа Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Харківській області від 14.02.2019 №794/119-20/01-10149 (зареєстрованого в ГУ Держпраці у Харківській області 21.02.2019 вх.№27/2873) разом з копією матеріалів ЖЄО Московського ВП №1164 від 08.01.2019 року та наказу №391 від 25.02.2019, направлення №02.04-03/673 від 25.02.2019 за місцем здійснення господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в приміщенні магазину кондитерських виробів, розташованого біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 проведено інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю, за наслідками якого складено акт №ХК4995/303/НП/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування від 27.02.2019 та вимога про надання визначеного переліку документів №ХК4995/303/ПД, строк інспекційного відвідування зупинено до 12.03.2019 року.
Акт та вимога про надання документів були направлені на юридичну адресу позивача, які отримані ним 06.03.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням.
У встановлений строк пояснення ФО-П ОСОБА_2 та документи щодо оформлення трудових відносин з найманими працівниками до Головного управління Держпраці у Харківській області не надав.
Разом з тим, з матеріалів ЖЄО Московського ВП №1164 від 08.01.2019 - додаток до листа Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Харківській області від 14.02.2019 №794/119-20/01-1019, а саме пояснень гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданих майору поліції ОСОБА_4 , встановлено, що зазначена громадянка 20.12.2018 року працевлаштувалася до ФО-П ОСОБА_1 на посаду реалізатора по продажу кондитерських виробів, за адресою АДРЕСА_3 без оформлення трудових відносин.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 27.05.2005 за номером запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 , видами діяльності якого є: код КВЕД 43.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; код КВЕД 47.24 роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (основний); код КВЕД 47.29 роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.
Під час інспекційного заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування 27.02.2019 року за фактичним місцем здійснення діяльності позивача магазин кондитерських виробів розташованого біля житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , інспекторами ГУ Держпраці у Харківській області було зафіксовано здійснення продажу кондитерських виробів продавцем ОСОБА_5 , з усних пояснень якої встановлено, що остання знаходиться на стажуванні та виконує роботу протягом 2 годин.
Крім того, Головним управлінням Держпраці у Харківській області було направлено запит від 28.02.2019 №02-15/02.04/2163 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застрахованих осіб приватного підприємця та наявності повідомлень про прийняття на роботу працівників станом на 28.02.2019 року.
Згідно отриманої відповіді від 11.03.2019 року вих.№7044/03-20, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в звітах щодо нарахування заробітної плати за грудень 2018 року, січень 2019 року не має, а також повідомлення про прийняття вказаних працівників на роботу відсутні.
За результатами інспекційного відвідування 12.03.2019 року контролюючим органом складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХК4995/303/НП/АВ, висновками якого встановлено порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 частини 3 статті 24 КЗпП, зокрема, двох працівників - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було допущено до виконання роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядження власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (а.с.75-81).
На підставі висновків акту інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Харківській області прийнято припис про усунення виявлених порушень №ХК4995/303/НП/АВ/П від 12.03.2019 (а.с.82-83), постанову про накладення штрафу №ХК4995/303/НП/АВ/П/ТД-ФС від 02.04.2019 у розмірі 250380,00 грн (а.с.85-86).
Не погодившись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до пункту 1 "Положення про Державну службу України з питань праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно пункту 2 Положення №96, Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення №96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 встановлено, що Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 пункту 6 Положення №96).
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
У відповідності до зазначених норм Головного управління Держпраці в Харківській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю було визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі Закон №877) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 (далі Порядок №295).
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закон №877 заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Згідно частини 4 статті 2 Закону №877 заходи контролю здійснюються, в тому числі органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.
Суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення державного нагляду (контролю) щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такого державного нагляду (контролю). Якщо ж допуск до державного нагляду (контролю) відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється органом.
Допуск до державного нагляду (контролю) нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених органом при призначенні та/або проведенні державного нагляду (контролю).
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону №877).
16.05.2017 року набув чинності "Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року №295 (далі - Порядок №295).
Порядок №295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.
Підпунктом 1 пункту 5 Порядку №295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп. 3 пункту 5 Порядку №295).
Згідно пунктів 8, 9 Порядку №295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Відповідно до пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Згідно з пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Обставини, які б свідчили про порушення суб'єктом владних повноважень вимог чинного законодавства при проведенні перевірки додержання позивачем законодавства про працю судом не встановлено.
Щодо виявлених під час перевірки порушень позивачем ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю суд зазначає наступне.
З дослідженого у судовому засіданні СD диску, на якому містяться матеріали інспекційного відвідування 27.02.2019 року ФО-П ОСОБА_1 за фактичним місцем здійснення діяльності - магазину кондитерських виробів розташованого біля житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , вбачається здійснення продавцем ОСОБА_5 продаж кондитерських виробів (надання товару та здійснення розрахунку з покупцем). На запитання інспекторів продавець представилася ОСОБА_5 та повідомила що знаходиться на стажуванні у ОСОБА_1 . Також з відеозапису встановлено, що продавець, зателефонувавши своєму роботодавцю від надання подальших пояснень відмовилась.
Також судом, з письмових пояснень ОСОБА_3 , наданих ст.ЖЄУ Московського ВП ГУНП в Харківській області майору поліції ОСОБА_4 в ході відпрацювання території Московського району м.Харкова по виявленню незаконно встановлених торгових павільйонів та порушень правил торгівлі, встановлено, що громадянка ОСОБА_3 20.12.2018 року працевлаштувалася до ФО-П ОСОБА_1 на посаду реалізатора по продажу кондитерських виробів, за адресою АДРЕСА_3 без оформлення трудових відносин (а.с.72).
Стосовно пояснень позивача та представника щодо не здійснення господарської діяльності в торговому павільйоні, що знаходиться біля житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , суд зазначає, що вказані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання та не спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доказів оскарження позивачем матеріалів перевірки чи прийнятих рішень суб'єкта владних повноважень за наслідками такої перевірки, здійсненої ЖЄУ Московського ВП ГУНП в Харківській області матеріали справи також не містять.
Суд зазначає, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Частиною першою статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до статті 21 КЗпП, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
Разом з тим, як встановлено під час перевірки, наказів про прийом на роботу та звільнення, особових карток працівників, книги обліку руху трудових книжок, відомостей нарахування та виплати заробітної плати, повідомлень ДФС про прийом на роботу працівників за ревізуємий період позивачем надано не було надано не було.
Судовим розглядом також встановлено, що під час проведення перевірки працівниками контролюючого органу виявлено факт недотримання суб'єктом господарювання вимог Постанови Кабінет Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413, якою затверджено порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу. Доказів протилежного до матеріалів справи позивачем не надано.
Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП).
Частиною четвертою статті 265 КЗпП передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17 липня 2013 року №509 (далі по тексту - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до п. 3 Порядку №509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Згідно з п. 8 Порядку №590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Аналізуючи встановлені під час розгляду обставини справи, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП та постанови КМУ №413 від 17 червня 2015 р. в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження, а отже оскаржувані рішення є обґрунтованими.
Аналогічний висновок викладений в постанові ВС від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17(провадження №К/9901/15518/18).
Суд також критично ставиться до посилань представника позивача, що відповідач не мав законного права виносити постанову про накладення штрафу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295, оскільки рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295, оскільки станом на час проведення перевірки та виникнення спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295 була чинною (діючою) та такою, що підлягає обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин.
В зв'язку з викладеним суд зазначає, що відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу, що згідно приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що обов'язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
В даній справі судом таких порушень прав позивача з боку відповідача не встановлено, а на час розгляду справи порушень прав позивача судом не виявлено. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належними доказами підтверджено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення (постанови) відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України.
В зв'язку з наведеним суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність відмовити в їх задоволенні.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлений 25 листопада 2019 року.
Суддя О.В. Панченко