м. Київ К-49873/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С.,
Матолича С.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії, -
В березні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з встановленої ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»мінімальної заробітної плати в розмірі 440 грн. з 01 липня 2007 року.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що зареєстрована і постійно проживає у м. Білій Церкві -на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені в повному обсязі.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня 2007 року, а з 1 жовтня 1007 року по 31 грудня 2007 року -з розрахунку 460 грн. щомісячно.
В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області просить скасувати зазначені вище судові рішення, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною 1 цієї статті, згідно якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення -три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана доплата до пенсії проводилася відповідачем у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд задовольняючи позовні вимоги позивача, прийшов до вірного висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно за період з 09 липня 2007 року, а з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року -в розмірі 460 грн., згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступного.
Відповідно до переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою від 23.07.1991 року, м. Біла Церква відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т. ч. п. 30 ст. 71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п. 5 вищезазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд дійшов до висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету Міністрів України .
Відповідно до п. 24 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого Постановою КМУ від 20.06.2000 року № 987, який діяв на час виникнення заборгованості, видатки, пов'язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв'язку із втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога, проводилися органами, які виплачують пенсію, тобто Управлінням Пенсійного фонду України в у м. Біла Церква Київської області.
Оскільки позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, суд правомірно дійшов до висновку щодо стягнення з відповідача доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області відхилити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.П. Гордійчук