м. Київ К-53125/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду Україн в м. Вільногірську Дніпропетровської області на постанову Вільногірського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
В квітні 2009 року позивачка ОСОБА_6 звернулась до Вільногірського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за 2006-2008 роки в розмірі 4 471 грн. 20 коп..
Постановою Вільногірського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_6 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідачем -Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус «діти війни».
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»щодо зупинення на 2008 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині нарахування щомісячної доплати до пенсії за 2006 рік, суди правомірно виходили з того, що у 2006 році дана виплата була обмежена Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», який не був визнаний неконституційним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області відхилити, постанову Вільногірського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, передбачених ст. ст. 237 -239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.П. Гордійчук