Справа № 1-101/2010 рік
31 березня 2010 року місто Долина Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Пулика В.В.
з участю секретаря судових засідань - Оленяк С.І.
прокурора - Петріва А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Караганда Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1, освіта середня- спеціальна, розлученого, не працюючого, не судимого -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України;
ОСОБА_3 відкрито викрав чуже майно, тобто вчинив грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілої ОСОБА_4.
Злочин скоєно при наступних обставинах.
11 лютого 2010 року близько 15 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння та знаходячись в будинку своєї бабусі ОСОБА_4, яка проживає в АДРЕСА_2, став просити у останньої грошей на придбання спиртних напитків. ОСОБА_4 відмовилась дати гроші ОСОБА_3 і вийшла на подвір»я до воріт, у зв»язку з чим ОСОБА_3, переслідуючи корисливу мету та з метою заволодіння грошими своєї бабусі, став викручувати їй руки та відривати від воріт, а коли ОСОБА_4 стали кричати і просити допомоги, ОСОБА_3 став руками закривати їй рота, заподіявши ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі та верхніх кінцівках і змусивши останню передати йому 100 гривень, чим спричинив ОСОБА_4 майнової шкоди.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину визнав частково та пояснив, що він 11 лютого 2010 року пішов в с. Новоселицю до своїх знайомих, де вони вживали спиртні напої. Випив багато спиртного, після чого близько обіду пішов до своєї бабусі, в якої почав просити грошей. Бабуся йому відмовила, між ними виникла суперечка і він почав обзивати її нецензурними словами та погрожувати фізичною розправою. Бабуся, перелякавшись погроз, вийшла на вулицю і стала кричати, тому він почав закривати їй рота і затягувати до будинку, при цьому можливо і наніс їй кілька ударів по руках, так як бабуся трималась за хвіртку і він не міг її відірвати.
Він затягнув бабусю за руки до хати і тоді вона сама дала йому гроші в сумі 100 гривень.
Не мав наміру побити бабусю, остання сама дала йому гроші. Кається у вчиненому, просить суворо не карати його.
Крім часткового визнання своєї вини підсудним, його вина у вчиненні злочину доведена показаннями потерпілої, свідків по справі, протоколами слідчих дій, іншими матеріалами справи:
- показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка суду пояснила, що 11 лютого 2010 року її дочка зранку пішла на роботу, а вона залишилась з онуком ОСОБА_3 вдома. Через деякий час останній також пішов з будинку, а приблизно о 15 годині ОСОБА_3 повернувся додому в стані алкогольного сп»яніння і почав говорити їй, щоб вона дала йому гроші в сумі 5,10,15,20 гривень і з кожним разом все більше - аж до 100 гривень. Вона йому відмовила, оскільки онук пропиває гроші. Почувши відмову, ОСОБА_3 обурився і почав обзивати її нецензурними словами та погрожувати фізичною розправою. Це все продовжувалось близько 5 хвилин. Вона налякалася і вийшла на подвір»я, де стала біля хвіртки, а ОСОБА_3 вийшов за нею і продовжував вимагати грошей.
Вона знову відмовила онуку і останній схопив її за руки і став тягнути до будинку. Вона стала кричати, однак ОСОБА_3 став закривати їй рота, наносити удари по руках, оскільки вона трималася за хвіртку руками, після чого вона впала на сніг і почала плакати та благати його, щоб він її не бив. ОСОБА_3 почав говорити, що винен комусь гроші в сумі 100 гривень і знову почав вимагати у неї гроші. Вона побоялась, що він її поб»є, тому дала онуку гроші в сумі 100 гривень, куп»юрами по 50 гривень. ОСОБА_3 взяв гроші, однак продовжував обзивати її нецензурними словами.
Приблизно о 15 годині 30 хвилин додому прийшов її другий онук ОСОБА_5, який побачивши, що у неї обличчя в крові, спитав, що трапилось. Вона розповіла ОСОБА_5 про те, як її побив ОСОБА_3, а останні й, почувши все сказане нею, сказав, що він її не бив. Після цього ОСОБА_3 пішов з будинку і вдома вже не ночував.
Після 17 години додому прийшла дочка ОСОБА_6, мати ОСОБА_3, якій вона також розповіла про обставини побиття її ОСОБА_3;
- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_5 та представника потерпілої ОСОБА_6;
- протоколом огляду місця події від 13.02.2010 року (а.с. 9-10), з якого встановлено, що місцем події являється господарство гр. ОСОБА_4, яке знаходиться в АДРЕСА_2 Долинського району Івано-Франківської області. Вхід в господарство здійснюється через металічну хвіртку. В господарстві мається жилий будинок, що знаходиться в 10-ти метрах від входу в господарство та господарські будівлі, що знаходяться в 7-ми метрах від жилого будинку;
- висновком судмедексперта №76/63-Е від 23 лютого 2010 року(а.с.37-38), з якого встановлено, що у ОСОБА_4 малися тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі та верхніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
При таких доказах суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні злочину, правильною кваліфікацію його дій за ст. 186 ч 2 Кримінального кодексу України, оскільки він відкрито викрав чуже майно, тобто вчинив грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілої ОСОБА_4.
Обираючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та його особу: те, що він щиросердечно розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, потерпіла просить суворо не карати підсудного.
Щире каяття підсудного та активне сприяння розкриттю злочину суд визнає за обставини, які пом”якшують покарання підсудного; обставинами, які обтяжуть покарання підсудного, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп»яніння та щодо особи похилого віку.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого підсудним злочину та обставин вчинення злочину підсуднім, обставин, які пом”якшують покарання підсудного та його особи: він позитивно характеризується за місцем проживання, потерпіла просить суворо не карати підсудного, суд вважає за необхідним призначити підсудному покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 186 КК України та із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов»язки, передбачені ст.76 КК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним за ст. 186 ч. 2 Кримінального кодексу України та покарати позбавленням волі на строк 4 (чотири) роки.
Застосувати ст. 75 Кримінального кодексу України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком - 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України, покласти на засудженого ОСОБА_3 обов”язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - залишити без зміни до вступу вироку в законну силу.
Апеляція на вирок суду може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з часу його проголошення через Долинський районний суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.
Суддя: