Миколаївської області
Справа №477/2532/19
Провадження №2/477/1021/19
25 листопада 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Семенової Л.М.
при секретарі судового засідання - Сірюк С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 по стягнення боргу,
04 жовтня 2019 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту електричну енергію в сумі 2925,28 грн. та судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання електричної енергії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».
На його ім'я у відділі обслуговування споживачів Вітовського району і Корабельного району м.Миколаєва було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на 30.09.2019 року виникла заборгованість за надані за вказаною адресою послуги з електропостачання в сумі 2925,28 грн. за період з 01.01.2019 року по 01.09.2019 року, загальний обсяг спожитої електричної енергії складає 1971 кВт/год., яку позивач просить стягнути в судовому порядку, посилаючись на ухилення відповідача від виконання свого обов'язку з оплати наданих послуг.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» - Сурикова І.А. подала заяву про розгляд справи, за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не прибув, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належно (а.с. 19-20), у зв'язку з чим, з урахуванням приписів ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з 1 січня 2019 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 року № 429) та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області.
Згідно із пунктом 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Відповідно до пункту 7 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг).
Тобто дані правовідносини регулюються положеннями Закону, що стосуються договірних відносин, та які виникають саме із публічних договорів.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Як слідує з положень ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, послуги з електропостачання надаються шляхом приєднання споживачів до Типового договору, розробленого постачальником таких послуг.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями ст.ст.641-642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Зі змісту досліджених письмових доказів слідує наступне.
Відповідно до Витягу зі Статуту, предметом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», в тому числі, є постачання електричної енергії, надання універсальних послуг на ринку електричної енергії (п. 2.3 Статуту).
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», останнім відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . Договір на поставку електричної енергії укладено 03.06.2010 року (а.с. 6). З цього ж рахунку слідує про використання за вище вказаною адресою електричної енергії з січня по березень 2019 року включно, що також підтверджується даними довідки ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» від 30.09.2019 року, згідно якої здійснено використання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період січень - березень 2019 року включно всього 1971 кВт на суму 3077,28 грн., з яких здійснено в лютому 2019 року оплату в розмірі 152 грн. та існує заборгованості станом на 30.09.2019 року в сумі 2925,28 грн. (а.с. 8). Заяв від ОСОБА_1 про припинення договірних відносин із позивачем не надходило.
За виставленими позивачем рахунками з оплати, використаної ОСОБА_1 електричної енергії, останнім здійснена часткова оплата цих послуг, свідчать про існування між сторонами договірних відносин.
Згідно пунктів 4.12, 4.19 Правил розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію здійснюється не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. При цьому одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання за Договором, а саме не сплачені в повному обсязі кошти за спожиту електроенергію, зокрема в сумі 2925,28 грн., керуючись ст.ст.525, 526, 633, 634, 641-642 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» щодо стягнення з відповідача суми боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача також підлягають стягненню на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» судові витрати по справі в розмірі 1921 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , персональний код платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (р/р НОМЕР_3 в МОУ АТ «Ощадбанк» України, код 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» ):
- борг за спожиту електроенергію в сумі 2925 (дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 28 коп.;
- судові витрати по справі в сумі 1921 грн. 00 коп. (р/р НОМЕР_4 , в АТ КБ «ПриватБанк», код 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» ).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М. Семенова