12 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 922/6220/15
Судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Катеринчук Л.Й., Банасько О.О., Васьковський О.В., Пєсков В.Г.
у справі №922/6220/15
за заявою ПАТ "Укрсоцбанк"
про визнання банкрутом ТОВ "Компанія "Строма"
Ухвалою колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №922/6220/15 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрсоцбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.05.2019 про задоволення заяви про заміну кредитора правонаступником.
Нами, суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Катеринчук Л.Й., Банаськом О.О., Васьковським О.В. та Пєсковим В.Г. при прийнятті зазначеної ухвали, відповідно до частини 3 статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було висловлено окрему думку.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час здійснення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "Строма" за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" ухвалою суду 21.06.2016 у попередньому засіданні було визнано грошові вимоги конкурсних кредиторів, серед яких ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 12 898 764, 57 грн четвертої черги, 983 206, 80 грн шостої черги та 2 765 грн першої черги. Також, ухвалою місцевого суду 12.09.2017 визнано та включено у ліквідаційній процедурі поточні грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 1 825 576,15 грн у четверту чергу та 3 200 грн у першу чергу.
Судами встановлено, що поручитель боржника ОСОБА_1 вніс 28.03.2019 на депозитний рахунок приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О. грошову суму 9 332 006, 37 грн, а 08.05.2019 вніс 6 381 506, 15 грн, що в цілому складає 15 713 512, 52 грн на погашення грошових вимог АТ "Укрсоцбанк" до боржника у справі про банкрутство. Судами встановлено наявність підстав для внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса, оскільки АТ "Укрсоцбанк" та його правонаступник АТ "Альфа-Банк" відмовлялися надати поручителю реквізити чинного розрахункового рахунка для внесення коштів за кредитним договором. Керуючись приписами статті 509, пункту 3 частини 1 статті 512, статей 537, 553, 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність матеріально-правових підстав для заміни кредитора у зобов'язані та відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство) замінили кредитора АТ "Укрсоцбанк" на ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з такою заміною кредитора, АТ "Укрсоцбанк" звернулося до касаційного суду з обґрунтуванням правових підстав неправильного застосування норм матеріального права, що на його думку, мало наслідком неправильне застосування статті 21 Закону про банкрутство, як норми процесуального права.
Розглядаючи касаційну скаргу у засіданнях касаційного суду, колегія суддів у складі палати з розгляду справ про банкрутство обмежилась виключно аналізом норм процесуального права, якими є частина 3 статті 8 та стаття 21 Закону про банкрутство.
Не погоджуючись з такими висновками касаційного суду, зазначаємо про необхідність більш глибокого та системного аналізу норм чинного законодавства при вирішенні питання про можливість допуску до касаційного перегляду судових рішень про заміну кредитора правонаступником, як з огляду на чинні норми матеріального права при формуванні реєстру вимог кредиторів у Законі про банкрутство, так норм цивільного права, що регламентують заміну кредитора у зобов'язанні відповідно до статті 512 та статей 509, 537, 553, 554 ЦК України:
1. Відповідно до абзацу 11 частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва. А одним із судових рішень, які допускаються до касаційного перегляду згідно з частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство, є ухвали суду за результатами розгляду грошових вимог кредиторів. Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що ухвала суду, яка визначає результат розгляду грошових вимог нового кредитора та яка має наслідком внесення змін до реєстру вимог кредиторів щодо виключення одного кредитора та включення іншого кредитора до реєстру вимог кредиторів, є за своєю правовою природою судовим рішенням про визнання вимог нового кредитора у процедурі банкрутства, оскільки вона має наслідком внесення змін до реєстру вимог кредиторів.
Висновок про те, що ухвали суду про внесення змін до реєстру вимог кредиторів допускаються до касаційного перегляду, незалежно від того, що про це прямо не зазначено у частині 3 статті 8 Закону про банкрутство зроблено касаційним судом у складі палати з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду у постанові 20.06.2019 у справі №915/535/17, яка прийнята на узгодження судової практики щодо практики розгляду скарг на судові рішення про внесення змін до реєстру вимог кредиторів за наслідком апеляційного та касаційного оскарження таких ухвал (пункти 32-33 мотивувальної частини постанови 20.06.2019 у справі №915/535/17).
Отже, відступаючи від даного висновку в частині можливості касаційного оскарження судових рішень про визнання грошових вимог нового кредитора в порядку правонаступництва, колегія суддів касаційного суду тим самим застосувала односторонній та формальний підхід до тлумачення частини 3 статті 8 Закону про банкрутство, всупереч власним висновкам про застосування даної норми у справі №915/535/17.
2. Заміна кредитора правонаступником як в порядку статті 21 Закону про банкрутство, так в порядку статті 52 ГПК України не є суто процесуальним рішенням суду, оскільки при прийнятті такого рішення суд здійснює аналіз норм матеріального права на предмет наявності підстав для правонаступництва (спадкового, корпоративного, цивільного - статті 512 ЦК України). Тому не допускаючи справу до перегляду у касаційному порядку судового рішення про заміну кредитора правонаступником скаржник позбавляється можливості доказувати про порушення норм матеріального права, а касаційний суд, який є судом права та відповідно до статті 300 ГПК України наділений компетенцією щодо встановлення неправильного застосування норм матеріального права, фактично відмовляється від виконання покладених на нього законодавцем повноважень.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 255 ГПК України, в апеляційному порядку оскаржуються ухвали місцевого суду про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво). Такі ухвали допускаються до касаційного перегляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України. Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що у позовному провадженні допускається касаційний перегляд рішень судів про заміну (відмову у заміні) кредитора правонаступником. А норми Закону про банкрутство застосовуються переважно як спеціальні норми права. У випадках відсутності в Законі про банкрутство іншого врегулювання інституту правонаступництва, мають застосовуватися норми чинного Господарського процесуального кодексу України, як загальні норми процесуального права.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
3. Оскільки Законом про банкрутство прямо не заборонено перегляд у касаційному порядку у справах про банкрутство ухвал про визнання вимог кредитора в порядку правонаступництва, таке визнання є за своєю правовою природою судовим рішенням (ухвалою), прийнятою за результатом розгляду грошових вимог нового кредитора, яка має наслідком внесення змін до реєстру вимог кредиторів, що також здійснюється тільки на підставі ухвали суду відповідно до статті 25 Закону про банкрутство, яка підлягає допуску до касаційного перегляду, вважаємо, що ухвала суду про заміну кредитора правонаступником з включенням його вимог до реєстру вимог кредиторів є судовим рішенням про визнання вимог нового кредитора, яке повинно допускатися до касаційного перегляду.
До того ж як вказувалось вище, оскарження ухвал місцевого суду про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) до суду касаційної інстанції допускається згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України.
4. Як вбачається з резолютивної частини ухвали місцевого суду 17.05.2019, яка є об'єктом касаційного оскарження разом з постановою апеляційного суду 25.06.2019, кредитора АТ "Укрсоцбанк" (код ЄДРПОУ 00039019) замінено на ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та зобов'язано ліквідатора внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів (том 24, а.с. 197-207).
Отже, оскаржувана ухвала є таким судовим рішенням, за наслідком якого визнано вимоги нового кредитора ОСОБА_1 на певну суму та зобов'язано ліквідатора внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів, що має наслідком визнання нового кредитора учасником справи про банкрутство. Така ухвала є за своєю правовою природою результатом розгляду грошових вимог нового кредитора ОСОБА_1 , можливість оскарження якої прямо передбачено частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство, в якій визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного суду, прийняті за наслідком перегляду ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів.
5. Отже, законодавець, визначаючи саме таку процедуру оскарження ухвал місцевого суду, пов'язав можливість допуску до касаційного перегляду із результатом розгляду грошових вимог кредитора, який звернувся у справу про банкрутство та бажає стати її учасником, незалежно від підстав переходу до такого кредитора прав вимоги до боржника та незалежно від того, у якому статусі перебуває такий кредитор (поточний кредитор; новий кредитор за відступленим йому правом; новий кредитор, який виконав зобов'язання боржника, як його поручитель; новий кредитор у порядку реорганізації юридичної особи; новий кредитор, як спадкоємець прав вимоги попереднього кредитора-фізичної особи).
На підставі викладеного та керуючись частиною 3 статті 8, статтею 21, абзацом 11 частини 2 статті 25 Закону про банкрутство та приписами частини 6 статті 12, статтями 52, 287 ГПК України, вважаємо що касаційна скарга у даній справі на судові рішення про заміну кредитора правонаступником з визнанням грошових вимог нового кредитора та включенням їх до реєстру вимог кредиторів підлягає допуску до касаційного провадження та має бути розглянута касаційним судом по суті з прийняттям постанови суду за наслідком касаційного перегляду прийнятих судами рішень.
Суддя Л.Й. Катеринчук
Суддя О.О. Банасько
Суддя О.В. Васьковський
В.Г. Пєсков