21 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1867/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Одеської міської ради
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 (судді: Разюк Г. П., Богатир К. В., Діброва Г. І.)
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 (суддя Волков Р. В.)
за позовом Міністерства оборони України
до Одеської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси;
2. Військова частина НОМЕР_1 ;
3. Військова частина НОМЕР_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Міське капітальне будівництво"
за участю Військової прокуратури Південного регіону України
про визнання незаконним та скасування рішення та скасування реєстрації в Державному реєстрі,
1. Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову
1.1. У липні 2019 року Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення і скасування реєстрації в Державному реєстрі.
1.2. Разом із позовом Міністерство оборони України подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Одеській міській раді здійснювати дії та приймати рішення стосовно частини земель військового аеродрому " ІНФОРМАЦІЯ_1 " площею 20 га, кадастровий номер 5110136900:51:001:0083 до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили.
1.3. Вимоги заяви із посиланням на положення статей 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що внаслідок неправомірних дій Одеської міської ради існує реальна загроза порушення прав позивача і ускладнення або неможливість у подальшому виконати рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Зокрема, з отриманої із мережі Інтернет інформації, позивачу стало відомо, що відповідач планує забудову спірної земельної ділянки на території військового містечка № НОМЕР_3 , що призведе до неможливості використання військового аеродрому " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за цільовим призначенням військовою авіацією Збройних Сил України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019, заяву Міністерства оборони України задоволено повністю. Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Одеській міській раді здійснювати дії та приймати рішення стосовно частини земель військового аеродрому " ІНФОРМАЦІЯ_1 " площею 20 га, кадастровий номер 5110136900:51:001:0083 до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили.
2.2. Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність реальної загрози у разі невжиття заходів забезпечення позову істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, за захистом яких він звернувся до суду. За висновками судів попередніх інстанцій, Міністерства оборони України не зможе захистити або поновити свої права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідачем буде здійснено дії щодо розпорядження або забудови вказаної земельної ділянки.
2.3. Суд апеляційної інстанції також акцентував увагу на встановлених місцевим судом обставинах з інформації у відкритих інтернет-порталів новин про те, що на території у межах проспекту Небесної сотні, вулиць Шкільний аеродром, Проектної та Інглезі виділено 288 га землі для будування нового мікрорайону із будівництвом житлових будинків, парку, шкіл, дитячих садків, пожарного депо тощо.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Одеська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
3.2. На думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій не підтверджені належними доказами, а припущення щодо можливості здійснення Одеською міською радою чи Комунальним підприємством "Міське капітальне будівництво" дій щодо розпорядження або забудови спірної земельної ділянки не можуть слугувати достатньою підставою вважати ймовірним утруднення або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.
3.3. Крім того, скаржник наголосив на неможливості вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. У той же час скаржник зазначив, що з матеріалів справи не вбачається вчинення ним дій на відчуження земельної ділянки, а заборона вчиняти будь-які дії щодо цієї земельної ділянки не пов'язана із предметом позову.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що на території проспекту Небесної сотні, вулиць Шкільний аеродром, Проектної та Інглезі відповідно до інформації із відкритих інтернет-порталів новин виділено 288 га землі для будування нового мікрорайону із житловими будинками, парком, школами, дитячими садками, пожарним депо тощо.
4.3. У той же час, спір у справі виник у зв'язку з віднесенням Одеською міською радою частини земель військового аеродрому "Шкільний" площею 20 га, кадастровий номер 5110136900:51:001:0083 до земель комунальної власності з державною реєстрацією відповідного права на вказану земельну ділянку.
4.4. Відтак, звернувшись із цим позовом до суду, Міністерство оборони України просило скасувати рішення Одеської міської ради від 26.07.2017 №2326-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 20 га (кадастровий номер 5110136900:51:001:0083), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі біля будинку № 13/1 (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, біля будинку № 13/1)", та надання її у постійне користування Комунальному підприємству "Міське комунальне будівництво"; скасувати реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради, та право постійного користування за Комунальним підприємством Міське комунальне будівництво на земельну ділянку, площею 20,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:001:0083), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 13-Д.
4.5. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
4.6. Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
4.7. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
4.8. Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.9. Як правильно вказали суди попередніх інстанцій, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
4.10. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли до правильного висновку про те, що невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії може призвести до порушення прав заявника на справедливий та ефективний захист порушеного права при поданні позову, оскільки в разі вчинення Одеською міською радою дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою кадастровий номер 5110136900:51:001:0083 позивач не зможе захистити свої порушені права та охоронювані законом інтереси в межах одного судового провадження за його позовом про визнання незаконним та скасування спірного рішення Одеської міської ради.
4.11. Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо відсутності достатніх правових підстав вважати ймовірним утруднення чи неможливість виконання рішення суду при задоволенні позову в разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову, оскільки за встановленими судами обставинами має місце достатньо обґрунтоване припущення щодо можливості ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав або інтересів позивача в протилежному випадку.
4.12. Крім того, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Одеській міській раді здійснювати дії та приймати рішення стосовно частини земель військового аеродрому "Шкільний" площею 20 га, кадастровий номер 5110136900:51:001:0083 до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили, жодним чином не обмежить права та законні інтереси скаржника, а зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер, є співрозмірним та не порушує збалансованість інтересів сторін у справі.
4.13. Ураховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.01.2019 у справі № 902/483/18.
4.14. У той же час, зазначені вище положення господарського процесуального законодавства були дотримані судами попередніх інстанцій при винесені оскаржуваних судових рішень, а відповідні посилання скаржника щодо надання судами оцінки доводам та мотивам позивача, які стосуються суті заявлених позовних вимог, свого підтвердження не знайшли.
4.15. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Згідно з частою першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 у справі № 916/1867/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді Н. О. Багай
К. М. Пільков