ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2019Справа № 910/13219/19
За позовом Приватного підприємства «АВТОДЕН»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
про стягнення 96 961,27 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне підприємство «АВТОДЕН» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (відповідач) про стягнення заборгованості відповідача за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 0201/15 від 01.09.2015 з урахуванням її зменшення на суму послуг, наданих відповідачем позивачу за Договором про надання послуг № М149/16 від 01.09.2015.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару згідно умов Договору на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 0201/15 від 01.09.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 позовну заяву Приватного підприємства «АВТОДЕН» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
08.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання від 04.10.2019 № 04/01, відповідно до якого позивач просив суд прийняти усунуті недоліки позовної заяви. Зокрема, на усунення недоліків позовної заяви позивач визначив ціну позову у сумі 96961,27 грн, з яких: 89083,97 грн основного боргу, 7242,44 грн пені, 634,86 грн 3% річних.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Суд ухвалою від 10.10.2019 постановив прийняти позовну заяву Приватного підприємства «АВТОДЕН» до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/13219/19, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
17.10.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху № 16/777юв від 17.10.2019. Клопотання мотивоване тим, що при прийнятті позовної заяви до розгляду судом не було встановлено факт надіслання позивачем відповідачу копії клопотання про прийняття усунутих недоліків з доданими до нього документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 клопотання про залишення позовної заяви без руху № 16/777юв від 17.10.2019 повернуте Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО» без розгляду. Зазначеною ухвалою суд також зобов'язав позивача протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали надіслати копії клопотання про прийняття усунутих недоліків від 04.10.2019 № 04/01 та доданих до нього документів відповідачу, докази чого надати суду.
28.10.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що позов не визнає в повному обсязі, оскільки, на його думку, він не має заборгованості перед позивачем за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 0201/15 від 01.09.2015. Відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними, а тому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. На підтвердження заперечень, викладених у відзиві відповідач надав копії двадцяти двох платіжних доручень про сплату сум у загальному розмірі 214 493,00 грн.
31.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 з доказами надіслання відповідачу копії клопотання про прийняття усунутих недоліків від 04.10.2019 № 04/01 та доданих до нього документів.
04.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача стосовно відсутності в останнього заборгованості перед позивачем. Позивач зазначив, що відповідач намагається ввести суд в оману стосовно здійснення ним 01.06.2019 оплати в загальній сумі 28 903,11 грн. На спростування заперечень відповідача, викладених у відзиві, позивач подав суду розрахунок суми заборгованості за поставлений товар за Договором із відображенням поставок товару та сплачених відповідачем сум починаючи з 11.03.2019 по 31.05.2019. Позивач також зазначив про безпідставність заперечень відповідача щодо неправомірності нарахування сум пені та 3% річних на сплачену суму за видатковою накладною № 427 від 10.05.2019. Вказане, за твердженнями позивача, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем здійснено нарахування сум пені та 3% річних на суму основного боргу (за видатковими накладними № 427, 480 та № 504) із врахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем 30.08.2019 (7 442,12 грн) та 18.09.2019 (5 000,00 грн), та із урахуванням вартості наданих відповідачем маркетингових послуг, розвантажувально-навантажувальних робіт за поставлений та переданий у власність товар за вказаними видатковими накладними № 427, 480 та № 504, за якими сторонами було підписано акти наданих послуг від 31.05.2019 та проведено зарахування зустрічних однорідних вимог за угодами від 31.05.2019.
13.11.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Відповідач також зазначає про те, що позивач у своїй відповіді на відзив змінює період виникнення заборгованості та надає нові докази на підтвердження своєї позиції, що, на думку відповідача, фактично є зміною підстав позову.
13.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд, збільшити позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних та стягнути з відповідача 89 083,97 грн основного боргу, 11 110,33 грн пені та 993,33 грн 3% річних.
Згідно приписів п 2 ч 2 ст 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3% здана на пошту 11.11.2019.
Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 115 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
30 день після 10.10.2019 припадає на вихідний день 09.11.2019.
З огляду на те, що заява позивача про збільшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим статтями 46, 170 ГПК України, зокрема до неї додано докази направлення примірнику такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд приймає до розгляду відповідну заяву Приватного підприємства «АВТОДЕН».
Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 101 187,63 грн, з яких: 89 083,9 грн - основний борг, 11 110,33 грн - пеня та 993,33 грн - 3% річних.
Відповідно до 1 ст 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч 8 ст 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч 2 ст 161 ГПК України).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 про відкриття провадження у справі № 910/13219/19.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь позивача на відзив, заяву про збільшення позовних вимог та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
01.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (покупець, відповідач) та Приватним підприємством «АВТОДЕН» (постачальник, позивач) був укладений Договір на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 0201/15 (надалі - Договір, Договір № 0201/15 від 01.09.2015), відповідно до п 2.1 якого, постачальник зобов'язується на замовлення покупця виготовляти та передавати йому у власність товар (Додаток № 2а - Специфікація) за торгівельними марками, перелік яких наведений в Додатку № 1, відповідно до умов Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити належно виготовлений та поставлений товар.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що кожну окрему поставку товару постачальник здійснює на підставі замовлення покупця, яке покупець передає за формою, встановленою у Додатку № 5 до даного Договору.
Відповідно до пунктів 3.2.3 та 3.2.4 Договору, замовлення надаються постачальнику покупцем за допомогою одного з наступних засобів: по факсу, рекомендованим листом, по електронній пошті або за допомогою технології EDI (ElictronicDInterchange - Електронній обмін даними). У випадку надання постачальнику замовлення за допомогою системи EDI, сторони крім умов цього Догвоору та додатків до нього також будуть керуватися умовами Додатку № 8, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п 3.4 Договору постачальник здійснює поставку замовленого покупцем товару протягом 24 годин по місту та області регіону поставки та протягом 48 годин по території України з моменту прийняття постачальником замовлення до виконання, якщо інше не зазначено у замовленні на поставку товару.
Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами покупця товарної та товарно-транспортної накладної (п 3.27 Договору).
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару у відповідності до узгодженої сторонами та посвідченої печатками сторін специфікації (Додаток № 2а), що є невід'ємною частиною даного Договору.
Ціна товар зазначається у накладних та повинна відповідати ціні, визначеній у Специфікації. У разі розбіжностей у ціні товару, яка визначена в накладній та Специфікації, сторони керуються Специфікацією, а приймання-передача товару здійснюється разом з підписанням сторонами Акту розбіжностей ціни товару.
Відповідно до п 4.5 Договору, оплата за товар проводиться протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки товару до розподільчого центру або торгівельної точки покупця за умови, що постачальник поставив товар у строк, що визначений Договором.
Сторони у п 8.2 Договору погодили, що, у разі порушення стороною Договору строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов'язання, за кожний день прострочення.
Даний Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 включно, а в частині зобов'язання, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов'язань сторонами (п 12.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 27.12.2018).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч 1 ст 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 0201/15 від 01.09.2015 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч 6 ст 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
По матеріалам справи судом встановлено, що на виконання умов Договору № 0201/15 від 01.09.2015 позивачем на підставі видаткових накладних № 427 від 10.05.2019, № 4880 від 24.05.2019 та № 504 від 31.05.2019 було здійснено поставку товару на загальну суму 130 429,20 грн.
Наведені видаткові накладні на загальну суму 130 429,20 грн приймається судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 130 429,20 грн та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п 4.5 Договору, оплата за товар проводиться протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки товару до розподільчого центру або торгівельної точки покупця за умови, що постачальник поставив товар у строк, що визначений Договором.
Враховуючи зазначені положення, відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу:
- 86 923,20 грн за отриманий товар згідно видаткової накладної № 427 від 10.05.2019 до 24.06.2019 (включно);
- 31 431,60 грн за отриманий товар згідно видаткової накладної № 480 від 24.05.2019 до 08.07.2019 (включно);
- 12 074,40 грн за отриманий товар згідно видаткової накладної № 504 від 31.05.2019 до 15.07.2019 (включно).
30.08.2019 відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару за Договором № 0201/15 від 01.09.2015 в сумі 10 000,00 грн, з якої позивачем було здійснено списання (анулювання) залишку заборгованості за попередню поставку товару на суму 2 557,88 грн та відповідне зменшення заборгованості, яка виникла за видатковою накладною № 427 від 10.05.2019 на суму 7 442,12 грн.
18.09.2019 відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару за Договором № 0201/15 від 01.09.2015 в сумі 5 000,00 грн, на яку позивачем було здійснено зменшення заборгованості, яка виникла за видатковою накладною № 427 від 10.05.2019.
Факт здійснення відповідачем часткових оплат в загальній сумі 15 000,00 грн за поставлений згідно Договору № 0201/15 від 01.09.2015 товар підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 38883 від 30.08.2019 та № 42339 від 18.09.2019.
Матеріали справи містять Договір № М149/16 від 01.09.2015 про надання послуг (далі - Договір № М149/16 від 01.09.2015), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (виконавець, відповідач) та Приватним підприємством «АВТОДЕН» (замовник, позивач), пунктом 1.1 якого передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з оптимізації та забезпеченню постійно-ритмічного завантаження потужностей виробництва замовника, централізації керування закупками товарів, що виробляються та постачаються замовником (далі - послуги), за напрямками, погодженими сторонами в цьому Договорі, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов Договору. Надання послуг проводиться виконавцем у відповідності до умов Договору, додаткових угод та додатків до нього. Факт надання послуг засвідчується підписаним уповноваженими представниками сторін Актом наданих послуг (п 4.1 Договору № М149/16 від 01.09.2015).
Пунктом 5.1 Договору М149/16 від 01.09.2015 передбачено, що оплата послуг виконавця складається з щомісячної фіксованої суми та/або щомісячної розрахункової суми, залежної від обсягів оплаченого (виробленого та поставленого) товару замовника виконавцю.
Відповідно до домовленостей сторін та умов Договору № М149/16 від 01.09.2015, замовник сплачує виконавцю 22,16% від суми поставленого товару, який було вироблено та поставлено виконавцю на підставі діючого на момент надання послуг між сторонами Договору.
З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2019 між сторонами відповідно до умов Договору № М149/16 від 01.09.2015 було підписано Акти надання послуг № 86010 та № 86011 за надання маркетингових послуг та розвантажувально-навантажувальні роботи на загальну суму 28 903,11 грн.
31.05.2019 позивач та відповідач уклали дві Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Угоди від 31.05.2019), відповідно до яких сторони домовились провести зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з Договору № СТМ0201/15 від 01.09.2015, Додатку № 9 до Договору № СТМ0201/15 від 01.09.2015 та Договору № М149/16 від 01.09.2015. Враховуючи вищевикладене, сторони шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог погодили зменшити грошове зобов'язання на загальну суму 28 903,11 грн.
З урахуванням вищезазначеного, позивачем було здійснене зменшення суми заборгованості відповідача за видатковими накладними № 427 від 10.05.2019, № 480 від 24.05.2019, № 504 від 31.05.2019 на грошову суми своїх зобов'язань перед відповідачем відповідно до вищезазначеного відсотку 22,16 (із розрахунку: вартість поставленої партії товару за Договором № 0201/15 від 01.09.2015 - 22,16% вартості послуг від поставленої партії товару = чиста сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену партію товару).
Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 28.10.2019 через відділ діловодства суду. У відзиві відповідач стверджує, що він не має заборгованості перед позивачем за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 0201/15 від 01.09.2015, оскільки після поставки товару за спірними видатковими накладними ним були сплачені грошові кошти в загальному розмірі 214 493,00 грн та в рахунок зменшення боргу були укладені дві угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 28 903,00 грн. Відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними, а тому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. На підтвердження заперечень, викладених у відзиві відповідач надав копії двадцяти двох платіжних доручень про сплату сум у загальному розмірі 214 493,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість заперечені відповідача, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару позивачем згідно Договору на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 0201/15 від 01.09.2015 у період з 11.03.2019 по 31.05.2019 на загальну сума 326 488,04 грн. В якості додатку до відповіді на відзив, поданої 04.11.2019, позивачем додано розрахунок суми заборгованості за поставлений товар. У вказаному розрахунку позивачем зазначено всі часткові оплати, які здійснювалися відповідачем у період з 11.03.2019 по 31.05.2019 в загальній сумі 237 404,07 грн. Із вказаного розрахунку також вбачається, за якими видатковими накладними здійснювалися позивачем зарахування часткових оплат відповідача.
Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про сплату ним заборгованості перед позивачем є хибними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи часткові оплати, здійснені відповідачем, а також проведені сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 89 083,97 грн, з яких: 55 218,90 грн - заборгованість за видатковою накладною № 427 від 10.05.2019, 24 466,36 грн - заборгованість за видатковою накладною № 480 від 24.05.2019, 9 398,71 грн - заборгованість за видатковою накладною № 504 від 31.05.2019.
З огляду на зазначене, станом на момент розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар на підставі Договору на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 0201/15 від 01.09.2015 згідно видаткових накладних № 427 від 10.05.2019, № 4880 від 24.05.2019 та № 504 від 31.05.2019 становить 89 083,97 грн.
Відповідно до ст 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст 525 ЦК України, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч 1 ст 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 11 110,33 грн пені та 993,33 грн. 3% річних (позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Договір, відповідно до ст 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.
Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.
Дослідивши розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування сум пені та 3% річних на суму основного боргу (за видатковими накладними № 427, 480 та № 504).
З огляду на зазначене, суд відхиляє заперечення відповідача стосовного того, що позивачем неправомірно нараховано суми пені та 3% річних на сплачену суму за видатковою накладною № 427 від 10.05.2019, оскільки, як було встановлено, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної № 427 від 10.05.2019.
Згідно з частинами 1, 3 ст 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч 6 ст 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п 8.2 Договору сторони погодили, що, у разі порушення стороною Договору строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов'язання, за кожний день прострочення.
Здійснивши перевірку розрахунку пені по кожній видатковій накладній окремо за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11 110,33 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.
Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 993,64 грн, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн, поштових витрат та витрат на проїзд уповноваженого представника для участі у судовому засіданні в розмірі 50,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ст 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч 2, 3 ст 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
17.09.2019 року між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «АНТАРЕС» (адвокатське об'єднання) було укладено Договір про надання правової допомоги (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого адвокатське об'єднання зобов'язується надавати правову (правничу) допомогу клієнту із стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № 0201/15 від 01.09.2015 на умовах і в порядку, які визначені цим Договором, а клієнт зобов'язаний оплатити надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Згідно з п 3.1. Договору розмір гонорару адвокатського об'єднання за цим Договором та порядок його сплати вказуються у додатковій угоді до цього Договору, яка є невід'ємною його частиною. При цьому, якщо нарахування та оплата гонорару за виконання доручень за цим Договором не передбачається, та відповідний додаток сторонами не складається.
Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 17.09.2019 до Договору про надання правової допомоги від 17.09.2019 сторони погодили, що клієнт зобов'язується сплатити на користь адвокатського об'єднання гонорар у сумі 9 000,00 грн. Кількість годин, витрачених адвокатським об'єднанням (адвокато) на надання правової допомоги за Договором, зазначається в акті/актах приймання-передачі наданих послуг (п 2 Додаткової угоди № 1 від 17.09.2019). Сплата клієнтом гонорару адвокатському об'єднанню за даною Додатковою угодою здійснюється на банківський рахунок адвокатського об'єднання протягом 5 днів з дня підписання даної Додаткової угоди (п 3 Додаткової угоди № 1 від 17.09.2019).
20.09.2019 року між клієнтом та адвокатським об'єднанням було складено акт № 1 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатським об'єднанням надано наступні послуги:
- вивчено (проаналізовано) надані клієнтом документи - 2 години;
- надано клієнту усні консультації та роз'яснення з питань спору та спільно з клієнтом визначено правову позицію - 1 година;
- складано проект позовної заяви, здійснено необхідні розрахунки та сформовано пакети документів для подання позову до суду - 3 годи.
Вартість послуг виконавця за цим актом складає 9 000,00 грн за 6 (шість) годин роботи адвокатського об'єднання.
Згідно платіжного доручення № 229 від 20.09.2019 року позивач по договору правової допомоги від 17.09.2109, рахунку б/н від 17.09.2019 перерахував Адвокатському об'єднанню «АНТАРЕС» грошові кошти в сумі 9 000,00 грн.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 1 921,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн покладаються на відповідача. Поштові витрати в розмірі 50,00 грн покладаються на відповідача, оскільки матеріали справи містять докази понесення позивачем поштових витрат в сумі більшій ніж 50 грн.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, пр. Науки, буд. 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Приватного підприємства «АВТОДЕН» (49000, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, буд. 5, кв. 47; ідентифікаційний код 35394689) 89 083,97 грн (вісімдесят дев'ять тисяч вісімдесят три гривні 97 коп.) основного боргу, 11 110,33 грн (одинадцять тисяч сто десять гривень 33 коп.) пені, 993,64 грн (дев'ятсот дев'яносто три гривні 64 коп.) 3% річних, 9 000,00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 50 грн (п'ятдесят гривень 00 коп.) поштових витрат та 1 921,00 грн (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 25.11.2019.
Суддя Гумега О.В.