15 листопада 2019 року Справа № 915/1860/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ландтех”
(юридична адреса: 25002, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Ельворті, буд.7, офіс 425; ідент.код 37503074; поштова адреса: 25005, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, а/с 11),
до відповідача: Фермерського господарства “Колос”
(57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Білозірка; ідент.код 30405651),
про: стягнення заборгованості в розмірі 138689,41 грн,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Філоненко А.В., згідно довіреності,
від відповідача: не з'явився,
09.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ландтех” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фермерського господарства “Колос” заборгованість в розмірі 138689,41 грн, з яких 123060,72 грн - основний борг за надані по договору №ЛТ09177/СВ/100 від 07.02.2018 послуги з технічного сервісу трактора колісного 8130, 3322,62 грн - пеня, 12306,07 грн - штраф, а також судові витрати у сумі 2080,34 грн судового збору.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов спірного договору відповідач не розрахувався своєчасно та в повному обсязі за надані послуги з технічного сервісу трактора колісного 8130. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня та штраф.
Ухвалою суду від 09.08.2019 головуючим суддею Алексєєвим А.П. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2019.
Відповідач у відзиві від 30.08.2019 (а.с.66-68) визнає заборгованість за надані по договору послуги в сумі 123060,72 грн та не заперечує щодо стягнення такої заборгованості в судовому порядку, натомість просить суд відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення пені та штрафу, посилаючись на відсутність його вини у нездійсненні оплати наданих позивачем послуг, в зв'язку з арештом коштів Фермерського господарства “Колос”, який було накладено приватним виконавцем у виконавчих провадженнях №57819637 та №59892637. До того ж, відповідач вказує, що позивачем не доведено понесення ТОВ «Ландтех» збитків у зв'язку з несвоєчасним здійсненням ФГ «Колос» оплати наданих послуг.
Позивач у відповіді на відзив від 06.09.2019 (а.с.87) стверджує, що доводи відповідача, щодо відмови у задоволені вимог про стягнення пені та штрафу, підлягають відхиленню, оскільки арешт на банківські рахунки відповідача накладено 30.11.2018, а розрахунок за надані по спірному договору послуги він повинен був здійснити ще в березні 2018 року, а тому відповідач мав змогу розрахуватися за надані послуги своєчасно до арешту його рахунків.
В зв'язку з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку головуючого у справі судді Алексєєва А.П., на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №302 від 10.09.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи №915/1860/19.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2019, - справу №915/1860/19 призначено головуючому судді Ржепецькому В.О.
Ухвалою суду від 16.09.2019 справу № 915/1860/19 прийнято до свого провадження головуючим суддею Ржепецьким В.О. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та повторно розпочати розгляд справи по суті. Розгляд справи призначено на 17.10.2019 з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 17.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 12.11.2019, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 21.10.2019.
У зв'язку з відрядженням головуючого судді у справі судове засідання, призначене на 12.11.2019, не відбулось.
Ухвалою суду від 07.11.2019 повідомлено учасників справи про призначення розгляду справи на 15.11.2019 у зв'язку з відрядженням головуючого судді у справі.
Ухвали суду направлено відповідачеві за адресою: 57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Білозірка; та отримані останнім, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 15.11.2019 не забезпечив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.
Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України).
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ландтех”, як виконавцем, та Фермерським господарством “Колос”, як замовником, було укладено договір № ЛТ09177/СВ/100 про надання послуг технічного сервісу (а.с.11-16) (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати погоджені сторонами послуги, а замовник оплатити їхню вартість у терміни, визначені цим договором та згідно рахунків (п.1.3 Договору).
Конкретний вид, місце надання сервісних послуг, вартість послуг, що надаються замовнику виконавцем, відображаються в акті виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору).
Кінцевий обсяг робіт з ремонту техніки визначається спеціалістом сервісної служби виконавця після проведення ремонту техніки, узгоджується з замовником і міститься в робочій картці та акті виконаних робіт (п.1.6 Договору).
Позивачем 08.02.2018 було виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню №2023 на загальну суму 124864,40 грн (а.с.17, 18), який відповідачем не сплачено до виконання ремонтних робіт трактору колісного 8130.
На виконання умов Договору позивач в березні 2018 року надав відповідачу послуги з технічного сервісу трактора колісного 8130, серійний номер RW8130Р020297 на загальну суму 124864,40 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін без жодних зауважень робочою карткою сервісного спеціаліста від 08.02.2018 та актом виконаних робіт №2083 від 26.03.2018 (а.с.19 - 21).
Згідно п.п.2.5, 2.6 Договору за надання виконавцем послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю суму, зазначену в рахунку на оплату, на розрахунковий рахунок виконавця на умовах 100% попередньої оплати. Виконавець на свій розсуд може надати послуги без 100% попередньої оплати. В цьому випадку оплата здійснюється по факту надання послуг згідно виставленого рахунку впродовж трьох банківських днів з дня отримання його від виконавця.
Таким чином, суд приходить до висновку, що днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за надані позивачем послуги з технічного сервісу трактора колісного 8130 слід вважати 30.03.2018, оскільки відповідач повинен був здійснити оплату по факту надання послуг (підписання акту виконаних робіт від 26.03.2018) впродовж трьох банківських днів.
З метою врегулювання спору, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію від 12.03.2019 з вимогою здійснити оплату за надані по спірному договору послуги у сумі 124864,40 грн (а.с.22), у відповіді від 09.04.2019 на яку (а.с.24) відповідач визнав заборгованість по спірному договору в розмірі 123060,72 грн, яку відповідач зобов'язався погасити в найкоротші терміни.
Відповідач не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг, натомість 11.07.2019 на підставі листа відповідача від 11.07.2019 (а.с.25) проведено залік взаємних однорідних вимог на суму 1803,68 грн.
Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем за надані по спірному договору послуги становить 123060,72 грн.
До того ж, на підтвердження факту заборгованості сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків (а.с.26).
Відповідачем грошові зобов'язання за спірним договором належним чином не виконано, прострочено оплату наданих по спірному договору послуг з технічного сервісу трактора колісного 8130.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підставами виникнення господарських зобов'язань, згідно статті 174 Господарського кодексу України, зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином зобов'язання за спірним договором не виконав, вартість наданих послуг своєчасно та в повному обсязі не оплатив.
Отже, позовні вимоги, в частині стягнення 123060,72 грн основного боргу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та 10% штрафу.
Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.5.3. Договору замовник несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості послуг, сплачуючи виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості не оплачених робіт (простроченого платежу) за кожен день прострочення. А у випадку не оплати замовником виконаних робіт понад 15-ть календарних днів, останній додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми боргу.
Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку (а.с.6), за період з 12.07.2019 по 07.08.2019 включно позивачем нараховано 3322,62 грн пені на суму основного боргу 123060,72 грн.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано обмеження встановленні ч.6 ст.232 ГК України, а саме що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, іншого укладеним сторонами договором не встановлено.
Оскільки, судом встановлено, що днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за надані позивачем є 30.03.2018, то позивач мав право нараховувати пеню за період з 30.03.2018 по 30.09.2018.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені позивачу слід відмовити.
Також, згідно наведеного в позовній заяві розрахунку (а.с.6), позивачем на підставі п.5.3 Договору нараховано 12306,07 грн - 10% штрафу на суму основного боргу 123060,72 грн, оскільки прострочення оплати наданих по спірному договору послуг триває більше 15 календарних днів (з 30.03.2018 по сьогоднішній день).
Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи відповідача, щодо відсутності його вини у нездійсненні оплати наданих позивачем послуг, в зв'язку з арештом коштів Фермерського господарства “Колос”, який було накладено виконавцем у виконавчих провадженнях №57819637 та №59892637, судом відхиляються, оскільки за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що арешт на рахунки відповідача у ВП №59892637 виконавцем накладено 30.08.2018, а у ВП №№57819637 - 30.11.2018, та оскільки розрахунок за надані по спірному договору послуги відповідач повинен був здійснити 30.03.2018, а тому відповідач мав змогу розрахуватися за надані послуги своєчасно у встановленні договором строки до накладення арешту на його рахунки у вказаних виконавчих провадженнях.
Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2) ч.1 ст.129 ГПК України).
Керуючись ст.ст.2, 74, 86, 129, 201-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Колос” (57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Білозірка; ідент.код 30405651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ландтех” (25002, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Ельворті, буд.7, офіс 425; ідент.код 37503074) 123060,72 грн основного боргу, 12306,07 грн штрафу, 2030,50 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ландтех” (25002, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Ельворті, буд.7, офіс 425; ідент.код 37503074),
відповідач: Фермерське господарство “Колос” (57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Білозірка; ідент.код 30405651).
Повний текст судового рішення складено і підписано 25.11.2019.
Суддя В.О.Ржепецький