79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.11.2019 справа № 914/1879/19
За позовом: Заступника керівника Радехівської місцевої прокуратури, м. Буськ в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ, в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, м. Полтава
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Грунтковського Василя Маріяновича, АДРЕСА_1про: стягнення 6959,21грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортними засобами
Суддя У.І. Ділай
Секретар М.Я. Куць
За участі представників сторін:
Від прокуратури: Лука Г.В. -посвідчення №044203 від 19.09.2016
Від позивача: Драчук Ю.О. - представник (№б/н від 04.07.2019)
Від відповідача: Савчук В. Л. - представник (ордер № ЛВ 035657 від 03.10.2019)
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Заступника керівника Радехівської місцевої прокуратури в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області до відповідача: Фізичної особи-підприємця Грунтковського Василя Маріяновича про стягнення 6959,21грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортними засобами.
Ухвалою суду від 17.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 08.10.2019.
Ухвалами від 08.10.2019 та від 12.11.2019 розгляд справи відкладено.
18.11.2019 представник Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області подав до суду письмові пояснення.
Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 18.11.2019 підтримала позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
У судовому засіданні 18.11.2019 представник відповідача заперечив проти позову просив відмовити в його задоволенні.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 18.11.2019. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
03.05.2018 інспекторами Управління на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.04.2018 №005938 проведено перевірку та габаритно-ваговий контроль на автомобільних вагах транспортного засобу Magnum д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіпа-самоскида марки ВЕNALU модель Т34С д.н.з. НОМЕР_2 , який належать Відповідачу - ФОП Грунтковському Василю Маріяновичу. Габаритно-ваговий контроль проводився у Полтавській області, маршрут автомобіля відповідача становив із міста Запоріжжя у місто Львів загальною протяжністю дороги 1108 км, а фактично пройдена ним відстань зафіксована на автодорозі Н31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки- Решетилівка км 109+667.
Зважування транспортних засобів було проведено приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-РWIА, виробник ЕSIT ELEKTRONIК IMALAT ve TICARET LTD. STI, Туреччина, яка пройшла перевірку відповідності вимогам п.5.2. ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування», що підтверджується сертифікатом відповідності від 06.12.2017 №UА.ТR.002.СВ.0305-17 та додатком до сертифіката.
За результатами чого Управлінням встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів осьового навантаження автомобіля, що зафіксовано актом N"0009892 від 03.05.2018. Вказаний підписаний водієм перевізника ОСОБА_1 , від підпису останній не відмовився.
Згідно з ч. 3 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою КМУ №879 від 27.06.2007, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, які зазначені у пункті 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
У розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0009892 від 03.05.2018 зазначено, що перевищення параметрів від нормативу становить 5,91 відсотка, тобто Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області транспортний засіб відповідача визначило великоваговим.
На підставі вказаного акту №0009892 від 03.05.2018 Управлінням складено розрахунок №0009892 від 03.05.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким за виявлені порушення відповідача зобов'язано здійснити оплату на суму 221,60 євро.
Як зазначено в позові результати габаритно-вагового контролю не оскаржені в установленому законом порядку.
Прокуратура подала позов в інтересах Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, оскільки вважає, що стягувана за позовом плата є дохідною частиною Державного бюджету України, з якого здійснюється фінансування витрат на відновлення стану та утримання автомобільних доріг загального користування в належному стані, відповідно до п.26 Порядку №879, а не внесення вказаної плати може призвести до недостатності коштів для відновлення пошкоджених великоваговим транспортом автомобільних доріг та неможливості збереження й розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, що відповідно до положень ст.6 Закону України «Про автомобільні дороги України» має пріоритетне значення для держави. При цьому представництво прокурором у суді законних інтересів держави (Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області) здійснюється у зв'язку із тим, що захист цих інтересів неналежним чином здійснює відповідний орган, а позивач тривалий час не вчиняв дій на стягнення заборгованості.
Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.
Як зазначив відповідач водій під час перевірки ОСОБА_1 вимагав надати йому документи згідно вимоги постанови КМУ № 879 від 27.06.2007, які би посвідчили, на якому обладнанні проводився габаритно-ваговий контроль, періодичність проведення повірки (метрологічної атестації) та повідомити про дату проведення останньої повірки. Однак, йому було в цьому відмовлено, чим грубо порушено його законні права.
Також відповідач заперечив проти представництва прокурором інтересів Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, оскільки вважає, що прокурором не наведено причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб'єктом та є підставами для звернення прокурора до суду.
Крім цього, відповідач заявив про пропуск позовної давності, відповідно до положень ст. 250 ГК України.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Суб'єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18.
Щодо доводів скаржника в частині процесуальної недієздатності прокурора на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
Листом № 1518/32-18 від 15.05.2018 Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області звернулося в прокуратуру Львівської області із проханням про представництво інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з приводу стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, зокрема, Грунтковського В.М. у сумі 221,60євро.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, що підтверджується листом Укртрансбезпеки № 1518/32-18 від 15.05.2018.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до Державного бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Обґрунтовуючи звернення, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області зазначало про відсутність у нього адміністративної процесуальної дієздатності для подання даного позову.
При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Львівської області, а також після подання прокурором позову, Державна служба України з безпеки на транспорті, не зверталася до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь держави плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні периметри, яких перевищують нормативні. Окрім того, останнім не вживалися заходи, направлені на врегулювання будь-яким іншим способом питання щодо стимулювання відповідача до виплати нарахованої плати.
Таким чином, дії позивача: Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" несплатою коштів відповідачем та ненадходженням коштів до Державного бюджету України.
Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу, у повноваження якого входить здійснення функції габаритно-вагового контролю, нарахування та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та здійснюють нарахування, вживають заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (п. 27 ч. 1).
Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, порядок здійснення такого контролю, а також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Постановою Кабінету Міністрів України №320 від 25.04.2018 внесено зміни до підпункту 27 п.5 Положення №103, доповнивши п. 5 після слова нарахування словами: "вживає заходів щодо стягнення", що набрали чинності 03.05.2018.
Разом з тим, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області звернулося до прокуратури з листом про забезпечення представництва 15.05.2018, тобто після набрання законної сили відповідних змін, а тому така поведінка органу, уповноваженого державою здійснювати забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, є неналежною, та такою, що не забезпечує належне виконання покладених на нього функцій.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті та належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.
Щодо позовних вимог у даній справі, суд враховує наступні положення чинного законодавства України.
Пунктами 3, 6 вказаного Порядку № 1567 передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.
Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 "Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті", ст.29 Закону України "Про дорожній рух", п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з наступними змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком №879.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.
Враховуючи вище вказане, суд констатує, що відповідачем було порушено вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт", яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.
Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: актом № 0009892 від 03.05.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою №0004432 від 03.05.2018 про результати здійснення габаритно - вагового контролю.
При цьому відповідачем в порушення вимог ст. ст. 73, 74 ГПК України не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом, який йому належить.
Водночас судом відхиляються покликання відповідача про неотримання повідомлення про необхідність оплати спірної суми, оскільки відповідно до абз. 3 п. 31-1 Порядку № 879, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Судом береться до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, а саме, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Перевіривши розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, судом встановлено, що розрахунок відповідає правовим приписам. Так, розмір плати за проїзд визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879). Сума, заявлена до стягнення із відповідача, була обчислена із врахуванням курсу гривні до євро. Відповідно до розрахунку за перевищення вагових параметрів відповідачу нараховано 221,60 євро, що становить 6959,21грн. Враховуючи вищевикладене, Господарський суд Львівської області вважає підставним позов про стягнення з відповідача плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у сумі 6959,21грн.
Щодо доводів відповідача про те, що прилад вимірювальної техніки, на якому здійснювалось зважування не відповідає вимогам чинного законодавства України та про те, що зважування відбулось всупереч вимогам законодавства, суд враховує наступне.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
При цьому, пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Як вбачається з матеріалів справи, зважування транспортного засобу відповідача проводилося Зважування транспортних засобів було проведено приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-РWIА, виробник ЕSIT ELEKTRONIК IMALAT ve TICARET LTD. STI, Туреччина, яка пройшла перевірку відповідності вимогам п.5.2. ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування», що підтверджується сертифікатом відповідності від 06.12.2017 №UА.ТR.002.СВ.0305-17 та додатком до сертифіката.
За таких обставин, відповідачем не спростовано, що пункт габаритно-вагового контролю був обладнаний всупереч вимогам чинного законодавства України, відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача, що зважування автомобіля відповідача здійснювалось всупереч вимогам законодавства України, шляхом зважування невідповідною технікою.
При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів звернення до позивача із вимогою щодо проведення повторного вимірювання і зважування, як і докази звернення водія автомобіля з проханням надати можливість власноруч привести габаритно-вагові показники у відповідність шляхом перерозподілу вантажу по осям, яке це зазначено у п.23 Порядку № 879.
Відповідачем не доведено, що ним було отримано у встановленому порядку дозвіл на участь у дорожньому русі належних йому транспортних засобів, загальна вага та навантаження на осі яких перевищували нормативні параметри. Крім цього, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, які б спростували результати габаритно-вагового контролю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги Жмеринської місцевої прокуратури про стягнення з відповідача 221,60 євро, що становить 6959,21грн за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявленого відповідачем строку позовної давності в цьому спорі, суд зазначає, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17). Отже, на правовідносини, що склалися між сторонами спеціальна позовна давність не поширюється, відтак заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Грунтковського Василя Маріяновича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 155, ідентифікаційний код 39816845) 6959,21грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Грунтковського Василя Маріяновича ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 1921,00грн судового збору.
4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 25.11.2019.
Суддя Ділай У.І.