вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2290/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Донецька обл., м. Покровськ)
до Дочірнього підприємства "ШРБУ-10" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів)
про стягнення 231099,57 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Муравєй Ю.М. - довіреність від 01.08.2019;
від відповідача: не прибув.
Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) подало до суду позов про стягнення з Дочірнього підприємства "ШРБУ-10" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) 231099,57 грн заборгованості, з яких 180000,00 грн основного боргу, 30593,85 грн пені, 6790,68 грн 3% річних та 13715,04 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №20-09/17 від 20.09.2017 в частині повернення наданої йому суми поворотної фінансової допомоги.
Ухвалою від 16.09.2019 Господарський суд Київської області (суддя Грабець С.Ю.) відкрив провадження у справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив розгляд справи на 25.10.2019 на 10:40.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області від 21.10.2019 № 89-АР було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №911/2290/19 по причині виходу судді Грабець С.Ю. у довготривалу відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019, справа №911/2290/19 була передана для подальшого розгляду судді Антоновій В.М.
Ухвалою від 24.10.2019 Господарський суд Київської області прийняв справу №911/2290/19 до свого провадження; призначив судове засідання для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 21.11.2019; повідомив відповідача, що відзив на позовну заяву подається у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 15.11.2019 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 21.11.2019 (включно).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в засідання суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що представника відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався, про наявність поважних причин відсутності в засіданні суду 21.11.2019 не повідомив, відзиву на позов не надав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд встановив, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд
20.09.2017 між Дочірнім підприємством "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (сторона-1) та Дочірнім підприємством "ШРБУ-100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (сторона-2) було укладено договір № 20-09/17 (далі - договір), за умовами якого сторона-1 надає стороні-2 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 500000,00 грн, а сторона-2 приймає та зобов'язується повернути її у визначений цим договором строк (п. 1.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №20-09/17 від 20.09.2017, який за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 180000,00 грн, що підтверджується наданою суду копією платіжного доручення № 3612 (#32608297206) від 22.09.2017.
Згідно з приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Так, п. 2.3 договору сторони встановили строк повернення безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі фактичного перерахування коштів - протягом шести місяців. Відлік строку повернення починається з дня зарахування коштів на розрахунковий рахунок сторони-2 та закінчується в день зарахування коштів на розрахунковий рахунок сторони-1 (пп. 2.3.1).
Повернення безвідсоткової фінансової допомоги здійснюється одноразовими платежами або частинами в строки, визначені п. 2.3.1 договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок сторони-1.
Безвідсоткова фінансова допомога вважається повернутою в момент зарахування всієї грошової суми, визначеної в п. 1.1 договору, на поточний рахунок сторони-1 (пп. 2.3.2).
Суд встановив, що відповідач в порушення терміну, що визначений в пп. 2.3.1 договору, свої боргові зобов'язання не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 180000,00 грн неповернутої фінансової допомоги.
При цьому, суд зазначає, що платіжне доручення № 3612 (#32608297206) від 22.09.2017 є належним доказом виконання позивачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги, а отже створює обов'язок для відповідача по поверненню отриманих коштів, у строки встановлені договором.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення місяться в ст.ст.525,526 ЦК України.
Враховуючи наявні в матеріалах справи документи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо повернення йому поворотної фінансової допомоги у розмірі 180000,00 грн засновані на договорі, є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору позивач нарахував до стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу, також 30593,85 грн пені, 6790,68 грн 3% річних та 13715,04 грн інфляційних втрат.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 24.03.2018 по 25.06.2019.
Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та річних, господарський суд встановив, що їх суми обгрунтовані та вірні.
При перевірці обґрунтованості та законності нарахування позивачем пені у розмірі 30593,85 грн, суд враховує, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Так, за статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте умовами договору встановлено інше.
Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги передбачена п. 3.2 договору. Так, сторони погодили, що у разі прострочення строку повернення коштів, відповідно до вимог п. 2.3.1 цього договору, сторона-2 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.
З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована ним за період з 24.03.2018 по 25.10.2018 на суму боргу 180000,00 грн та складає 30593,85 грн.
Здійснивши перерахунок пені за визначений позивачем період, судом було встановлено, що позивачем невірно визначено період виникнення заборгованості у відповідача, оскільки шестимісячний строк повернення отриманих відповідачем в якості поворотної фінансової допомоги грошових коштів закінчився 22.03.2018, а відтак і невірно зазначено у розрахунку кінцевий строк, за який може бути проведено нарахування пені в межах шестимісячного строку її нарахування (згідно з приписами ч. 6 ст. 232 ГК України).
Також суд зазначає, що позивачем арифметично неправильно було проведено нарахування пені за період з 07.09.2018 по 25.10.2018, що не може складати прострочення у 13 днів.
Однак зважаючи, що допущені позивачем у розрахунку недоліки не вплинули на загальний розмір пені, заявлений позивачем до стягнення з відповідача, з огляду на сукупний період її нарахування та суму пені, яка помилково розрахована позивачем у зменшеному розмірі, вказане не впливає на обгрунтованість вимог про наявність підстав для стягнення з відповідача суми пені у розмірі 30593,85 грн, оскільки заявлення до стягнення пені у зменшеному розмірі є правом позивача.
Приписами ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідач до суду відзиву не подав, позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не представив, правомірність нарахованих позивачем до стягнення сум заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та пені не оспорив. Таким чином, суд вважає встановленою обставину відсутності оплати відповідачем позивачу поворотної фінансової допомоги у розмірі 180000,00 грн.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 231099,57 грн, з яких 180000,00 грн основного боргу, 30593,85 грн пені, 6790,68 грн 3% річних та 13715,04 грн інфляційних втрат.
Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Дочірнього підприємства "ШРБУ-10" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 231099,57 грн задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "ШРБУ-10" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (07335, Київська обл., Вишгородський район, село Демидів, код ЄДРПОУ 05423018) на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (85307, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок 2, код ЄДРПОУ 32001618): 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок основної заборгованості, 6790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) гривень 68 копійок 3% річних, 13715 (тринадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень 04 копійки інфляційних нарахувань, 30593 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) гривні 85 копійок пені та 3466 (три тисячі чотириста шістдесят шість) гривень 50 копійок судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Повне рішення складено: 26.11.2019
Суддя В.М. Антонова