Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1002/19
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.,І
за участю представника позивача: Орел С.С., довіреність від 05.06.2019 № 14-258
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради
про стягнення 463783,92 грн.
Процесуальні дії по справі.
Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало позов про стягнення з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 463783,92 грн., з яких: 374088,28 грн. пені, 35818,70 грн. - три проценти річних, 53876,94 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду від 25.09.2019 суд вищевказану позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 22.10.2019.
15.10.2019 на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру пені (а.с. 132-133, 140-141 т.4).
25.10.2019 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 170-171 т.4 )
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № №5155/1718-КП-10 від 22.09.2017 щодо своєчасної оплати отриманого природного газу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на виконання умов укладеного договору, передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 23048362,00 грн.
Відповідач в порушення своїх зобов'язань оплатив отриманий природний газ з порушенням строків, визначених у п. 6.1 договору.
За порушення строків проведення розрахунків позивачем на підставі п. 8.2 договору заявлено до стягнення з відповідача 374088,28 грн пені.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 35818,70 грн 3% річних та 53876 грн інфляційних.
Правовою підставою заявлених позовних вимог позивач зазначає статті 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Згідно письмового відзиву на позовну заяву та клопотання від 15.10.2019 відповідач просив зменшити розмір пені.
У відповіді на відзив позивач заперечив проти клопотання про зменшення розміру пені. Вважає, що підстави для зменшення розміру пені відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки явка відповідача не визнавалась обов'язковою, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.
Господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В судовому засіданні від 19.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
22.09.2017 Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" (відповідач, споживач) укладено договір № 5155/1718-КП-10 постачання природного газу (а.с.22-31 т.1) з додатковою угодою № 1 від 01.04.2018 (а.с.32 т.1).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
За умовами п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Умовами п. 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Підпунктом 2 п. 6.3 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 23048362,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03. 2018, від 30.04.2018 (а.с. 33-39 т.1).
Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно, з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, а саме "Операции по Договор "5155/1718- КП-10" Предприятие "Житомиртеплокомуненерго КП ЖМР" с 01.09.-2016 по 31.05.2019" (а.с. 41-50 т.1) та банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи (а.с. 50-230 т.1, 1-224 т.2, 1-221 т.3, 1-126 т.4).
Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За умовами п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 (п'ять) років.
У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням зобов'язань згідно договору постачання природного газу № 5155/1718-КП-10 від 22.09.2017, позивач на підставі п. 8.2 договору нарахував до стягнення з відповідача 374088,28 грн пені.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підстав ч.2 ст. 625 ЦК України 53876,94 грн інфляційних та 35818,70 грн 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 5155/1718-КП -10 від 22.09.207, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так, судом встановлено факт належного виконання зобов'язань з боку позивача щодо поставки природного газу відповідачу у жовтні 2017 року - квітні 2018 року на загальну суму 23048362,00 грн.
Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав з порушенням умов, встановлених п. 6.1 договору, що підтверджується матеріалами справи.
Умовами п. 8.2 договору сторони визначили відповідальність відповідача за невиконання умов пункту 6.1 договору у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу,
Згідно норм ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, порушення відповідачем строків оплати за отриманий від позивача природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплату неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з розрахунку (а.с. 14-21) , за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальному розмірі 374088,28 грн, яка нарахована за зобов'язаннями жовтня 2017 року - березня 2018 року періодами на суми прострочених зобов'язань, що мали місце у визначеному періоді.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що розрахунок пені здійснено в межах шестимісячного строку для нарахуванння штрафних санкцій, передбаченого ст. 232 ГК України, в межах строків позовної давності, погодженої сторонами в п. 10.3 договору, є обґрунтованим та арифметично вірним.
Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена відповідно до умов договору та чинного законодавства та є такою, що підлягає задоволенню в сумі 374088,28 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 35818,70 грн. 3% річних та 53876,94 грн. інфляційних нарахувань, суд зауважує наступне.
Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 14-21 т.1) 3% річних нараховано позивачем, починаючи з 28.11.2017 по 04.02.2019 на суму простроченого зобов'язання, що існувала у відповідному періоді, яка в загальному розмірі склала 35818,70 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.
Таким чином, вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 35818,70 грн.
В частині вимог про стягнення з відповідача 53876,94 грн інфляційних (а.с.14-21 т.1 ), суд встановив, що нарахування позивачем здійснено:
- за зобов'язаннями березня 2018 року за період з травня 2018 по листопад 2018 року на суму простроченого зобов'язання, що існувала у відповідному місяці;
- за зобов'язаннями квітня 2018 року за період з червня 2018 по лютий 2019 року на суму простроченого зобов'язання, що існувала у відповідному місяці.
За розрахунком позивача загальна сума інфляційних нарахувань склала 53876,94 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.
Отже вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних заявлена у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в розмірі 53876,94 грн.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України обумовлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Підставою для зменшення розміру пені відповідач зазначає, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі і має дебіторську заборгованість за надані послуги з теплопостачання споживачами міста, яка станом на 10.10.2019 становить 89818316,65 грн.
Також зазначає, що має значну заборгованість й перед позивачем.
Водночас відповідач зауважує, що станом на 10.10.2019 заборгованість споживачів за спожиті послуги з теплопостачання складає більше 89 млн. грн. Дана заборгованість виникла у зв'язку з неплатоспроможністю деяких верств населення.
Відповідач звертає увагу, що всі розрахунки по відкритих виконавчих провадженнях та поточні платежі за спожитий природний газ відповідачем проводяться із поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, які відкриті в філії Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк", відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу".
Таким чином вказує, що у відповідача відсутні законні підстави розпоряджатись коштами, які надходять від споживачів за спожиту теплову енергію на поточні рахунки КП "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР зі спеціальним режимом використання.
Разом з тим відповідач просить врахувати, що підприємство є комунальної форми власності та не є кінцевим споживачем природного газу. Відповідач є теплопостачальною організацією, яка виробляє теплову енергію для потреб споживачів, в даному випадку для бюджетних установ та організацій та інших споживачів. Також зазначає, що підприємство є збитковим, на підтвердження чого надав звіт про фінансовий стан підприємства.
Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Відповідно до ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно ч.ч. 1-3 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 2, 3 статті 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як встановлено судом, договір постачання природного газу № 5155/1718-КП-10 від 22.09.2017 укладено юридичними особами у відповідності до чинного законодавства України.
Отже, уклавши договір постачання природного газу сторони досягли усіх істотних умов договору та, відповідно, взяли на себе зобов'язання, визначені договором.
В силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Отже, підписавши договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання у разі несвоєчасної оплати за поставлений природний газ сплатити позивачеві пеню у визначеному договором розмірі.
До того ж умовами п. 6.2 договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Також такими що не відповідають дійсності, виходячи з п. 1.2 договору, є твердження відповідача про те, що відповідач виробляв теплову енергію для потреб бюджетних установ та організацій та інших споживачів.
Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б давали суду підстави для застосування норм статті 233 ГК України та зменшення розміру штрафних санкцій, в даному випадку пені, а наведені відповідачем обставини не є виключними та такими, що дають право суду зменшувати розмір пені.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені є безпідставним та необґрунтованим, тому суд відмовляє в його задоволенні.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на загальну суму 463873,92 грн, з яких: 374088,28 грн - пеня, 35818,70 грн - 3% річних, 53876,94 грн - інфляційні.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул. Київська,48, код ЄДРПОУ 35343771)
на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720)
- 374088,28 грн пені;
- 35818,70 грн 3% річних;
- 53876,94 грн інфляційних;
- 6956,76 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Повне рішення складено: 26.11.19
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повід.)