Справа № 909/1005/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14.11.2019 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.
секретар судового засідання Максимів Н. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"
про стягнення страхового відшкодування в сумі 15098 грн 75 коп.
представники сторін в судове засідання не з'явилися
ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 15 098 грн 75 коп.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов генерального договору добровільного страхування наземного транспорту від 01.01.2016 за № 002 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, в результаті чого набув право зворотної вимоги до ПРАТ "СК "Галицька". Остання згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 0919731, застрахувала цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи. Враховуючи ліміт відповідальності страховика, просить стягнути з відповідача 15098 грн 75 коп. страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 19.09.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити розгляд справи по суті на 15.10.2019; встановлено відповідні строки для подачі суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
30.09.2019 до суду від позивача надійшло клопотання № L22110 від 27.09.2019 (вх. № 16659/19) про розгляд справи за відсутності його представника.
В судовому засіданні 15.10.2019 розгляд справи відкладено на 14.11.2019. Про дату та час розгляду справи повідомлено сторін відповідними ухвалами від 15.10.2019. Ухвали суду отримано представниками сторін, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень.
Відповідач відзиву на позов суду не направив.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом в повній мірі забезпечено можливість реалізації сторонами процесуальних засобів захисту своїх прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
29.11.2016 на 1 км а/д Лубни-Миргород трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось зіткнення автомобіля DAF 95 XF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля DAF НОМЕР_2 85.410, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Даний факт підтверджує довідка № 106930511 про ДТП від 29.11.2016, складена працівниками Лубенського РВ УМВС України в Полтавській області.
Дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля DAF НОМЕР_2 85.410, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується постановою Великомихайлівського районного суду м. Одеси від 27.12.2016 № 498/1477/16-п.
Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю DAF 95 XF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача, згідно генерального договору страхування наземного транспорту № 002 від 01.01.2016.
Згідно звіту про оцінку № 467/12/16 від 14.12.2016 про оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу DAF 95 XF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу склала 17348 грн 75 коп.
На виконання умов генерального договору страхування наземного транспорту № 002 від 01.01.2016, на підставі заяви страхувальника від 05.12.2016, страхового акту № 1500017598 від 15.12.2016 позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 15098 грн 75 коп. (за мінусом франшизи 2250 грн 00 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 000047295 від 20.12.2016.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAF СF 85.410, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю вказаного автомобіля, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 0919731 застрахована у відповідача - ПрАТ "СК "Галицька".
ТОВ "ІНТЕР ТЕХ СЕРВІС МОТОРС", з урахуванням прав наданих йому ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" на підставі договору доручення від 31.12.2018, звертався до відповідача з регресною вимогою про сплату компенсації витрат у розмірі 15098 грн 75 коп. Вимога залишена без належного реагування з боку відповідача.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 15098 грн 75 коп. виплаченого страхового відшкодування.
Суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).
За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України.
Частиною 1 ст. 355 ГК України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
В силу положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено у ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Норми чинного законодавства не містять вимоги, за змістом якої розмір матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути підтверджений виключно звітом про оцінку, складеним згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Перелік можливих доказів у даному випадку не є вичерпним, а визначальним є факт відповідності розрахунку суми матеріального збитку вимогам законодавства.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17).
Якщо для відновлення пошкодженого транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, 12.03.2018 у справі № 910/5001/17.
Як встановлено судом, позивачем виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 15098 грн 75 коп.
Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у постанові Великомихайлівського районного суду м. Одеси від 27.12.2016 № 498/1477/16-п. Зазначена особа є страхувальником відповідача. Відповідно до наявного в матеріалах справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 0919731, цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_3 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача на підставі вказаного страхового полісу, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.
Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вказав позивач, відповідно до страхового полісу АК 0919731 франшиза становить 2000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Позивач (його повірений) звертався до відповідача з регресною вимогою про сплату страхового відшкодування по полісу АК 0919731.
Враховуючи те, що ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" виплатило страхувальнику страхове відшкодування, а цивільно-правова відповідальність особи, яку визнано винною у заподіянні шкоди, застрахована у ПрАТ СК "Галицька", то в силу наведених положень закону до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
Як вказують ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).
Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач в судове засідання не з'явився, своїми правами, наданим йому ст. 42, 46, 165, 251 ГПК України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Таким чином, на підставі наведеного стягненню в судовому порядку підлягає страхове відшкодування в розмірі 15098 грн 75 коп.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 118, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 15098 грн 75 коп. - задоволити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (вул. Іллінська, 8, Подільський район, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 25395057) - 15098 грн 75 коп. (п'ятнадцять тисяч дев'яносто вісім грн 75 коп.) - страхового відшкодування, 1921 грн 00 коп. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну грн 00 коп.) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.11.2019.
Суддя Т. В. Стефанів