номер провадження справи 27/163/19
18.11.2019 Справа № 908/2130/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Енергоальянс” (69096 м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 108; адреса для листування: 69095 м. Запоріжжя, а/с 1534, ідентифікаційний код юридичної особи 33527835)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095 м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 01056273)
про стягнення 53 381 грн. 70 коп.
за участю
представник позивача: не з'явився
представника відповідача: не з'явився
14.08.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Енергоальянс” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” 11 361 грн. 79 коп. пені, 33 736 грн. 13 коп. інфляційних нарахування, 8 283 грн. 78 коп. 3 % річних.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2130/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 16.08.2019 позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2130/19, присвоєно номер провадження 27/163/19, розгляд справи по суті призначено на 05.09.2019.
Справа № 908/2130/19 спочатку розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
27.08.2019 позивач надіслав на адресу суду письмові пояснення (вх. № 08-08/17510/19) по суті заявлених вимог, з детальним описом розрахунків.
Представник відповідача в судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н від 02.09.2019, відповідно до ст.ст. 119, 251 ГПК України, просив суд продовжити відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, мотивуючи тим, що відповідно до ухвали суду про відкриття провадження по справі, відповідачу встановлений строк для надання відзиву до 02.09.2019, проте відповідачем ухвала про відкриття провадження у справі отримана 22.08.2019, що підтверджується поштовим конвертом та інформацією з сайту Укрпошти (копії додаються). Клопотання відповідача судом було прийнято та задоволено.
05.09.2019 від відповідача надійшов відзив № 7880 від 05.09.2019 р. (вх. № 08-08/18318/19), відповідно до якого зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, нарахування пені в видаткових накладних № 3370 від 06.04.2018, № 3551 від 12.04.2018, № 5085 від 18.05.2019 є такими, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, крім того, відповідач вказав на те, що вимоги про стягнення збитки від інфляції також є необґрунтованими та безпідставними в заявленій позивачем сумі, в зв'язку з невірним розрахунком позивача.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання в порядку ст. ст. 81, 91 ГПК, щодо витребування доказів. В обґрунтування зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2019 у справі № 908/2754/18, при цьому, зазначає, що вказаним рішення судом стягнута пеня, 3% річних та інфляційні збитки. У цей же час, у вказаному рішенні суді не зазначено по яким накладним та за який конкретний період по кожній накладній стягнута заборгованість. Дані про періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитки та накладні містяться у матеріалах справи № 908/2754/18 (у позовній заяві та розрахунках). Оригінал позовної заяви та розрахунків міститься в матеріалах справи № 908/2754/18 Господарського суду Запорізької області. До відзиву на позовну заяву, відповідачем додана копія позовної заяви зі справи № 908/2754/18 Господарського суду Запорізької області. Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. На підставі викладеного, просить суд витребувати з господарського суду Запорізької області справу № 908/2754/18. Клопотання відповідача судом прийнято.
Ухвалою суду від 12.09.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України, судове засідання відкладено на 02.10.2019.
Представник позивача 19.09.2019 надіслав на електрону пошту Господарського суду заяву б/н від 19.09.2019 (вх. № 08-08/19329/19) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути представника, через участь в іншому судовому процесі. Крім того, надав суду відповідь б/н від 19.09.2019 (вх. № 08-08/19319/19 від 19.09.2019 р.) на відзив, з якої вбачається, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, та вказав на те, що пеня нарахована законно, оскільки є окремим предметом спору а ніж було у справі № 908/2754/18, як і збитки від інфляції, в яких до розрахунку не застосовано місяці протягом яких не було інфляції.
Представник відповідача, звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н від 19.09.2019 (вх. № 08-08/19384/19), в порядку ст. 250 ГПК України, просить суд постановити ухвалу про розгляд справи № 908/2130/19 в порядку загального позовного провадження із заміною засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, мотивуючи тим, що позивач знов не з'явився в засідання суду. Вважає, що матеріали справи № 908/2130/19 в якій містяться дані про періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитки та накладні (у позовній заяві та розрахунках) доцільно досліджувати у присутності обох представників сторін.
Ухвалою суду від 19.09.2019 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м. Запоріжжя щодо переходу від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2130/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 29.10.2019.
29.10.2019 р. судом проведено підготовче засідання у справі № 908/2130/19.
Ухвалою суду від 29.10.2019 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 18.11.2019р.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 18.11.2019 не з'явились, про поважні причини неявки відповідач суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Від позивача 18.11.2019р. надійшла заява (вх. № 08-08/23937/19) про неможливість прибути в судове засідання представника позивача та про проведення розгляду справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2130/19.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
26.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговельний будинок “Енергоальянс” (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” (Замовник) був укладений Договір поставки № 180008 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався у 2018 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору (п.1.1).
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно з п. 3.1 Договору, ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 2652000 грн., у т.ч. ПДВ 20%: 442000 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору. Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною вказаною у Специфікацій(ях) - додатку(ах) до цього договору (п. 3.2).
Пунктом 4.2 Договору визначено, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В Актах приймання-передачі товару за цим договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дату договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний. При цьому, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього договору, постачальник не здійсню реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН.
Відповідно до п. 4.3 Договору, до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).
За умовами п. 5.5 Договору, право власності на товар, зазначений у специфікаціях, переходить до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Позивач вказує на те, що факти передачі товару доведено належним чином підписаними представниками сторін видатковими накладними.
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу передбачений умовами Договору товар, частина якого тривалий час лишилася не оплаченою.
Вказане встановлене рішенням Господарського суду Запорізького області від 22.04.2019 у справі № 908/2754/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019 у справі № 908/2754/18, відповідно до якого закрито провадження в частині вимог про стягнення суми 250000 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору (частина оплаченого боргу після відкриття провадження у справі); стягнуто 344870 грн. 54 коп. основного боргу, 9184 грн. 01 коп. 3% річних; 27012 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 27751 грн. 36 коп. пені.
Таким чином, рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2019 у справі № 908/2754/19 встановлено неналежне виконання Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” умов Договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Предметом спору у справі №908/2754/18 було стягнення основного боргу, пені і штрафних санкцій за видатковими накладними: № 3370 від 06 квітня 2018 на суму 172 292 грн. 40 коп.; № 3551 від 12 квітня 2018 на суму 313 607грн. 70 коп.; № 5085 від 18 травня 2018 на суму 115 569 грн. 72 коп.; № 3910 від 20 квітня 2018 на суму 107 125 грн. 20 коп.; № 4203 від 26 квітня 2018р. на суму 46 947 грн. 60 коп.; № 5234 від 23 травня 2018 на суму 82 971 грн.; № 5649 від 01 червня 2018 на суму 48 006 грн.
Позивач вказує на те, що вирішив скористатись своїм правом нарахувати відповідачу штрафні санкції, оскільки погашення всього боргу відбулось частково після відкриття провадження у справі №908/2754/18 та після набрання цим рішенням суду законної сили.
Як зазначає позивач, відповідач в установлені строки не сплатив вартість за отриманий товар, в зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 11361 грн. 79 коп. - пені, 33736 грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 8283 грн. 78 коп. - 3 % річних.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
За видатковими накладними позивачем поставлено відповідачу товар, а саме: № 3370 від 06 квітня 2018 на суму 172 292 грн. 40 коп.; № 3551 від 12 квітня 2018 на суму 313 607грн. 70 коп.; № 5085 від 18 травня 2018 на суму 115 569 грн. 72 коп.; № 3910 від 20 квітня 2018 на суму 107 125 грн. 20 коп.; № 4203 від 26 квітня 2018р. на суму 46 947 грн. 60 коп.; № 5234 від 23 травня 2018 на суму 82 971 грн.; № 5649 від 01 червня 2018 на суму 48 006 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Судом вбачається, що по видатковій накладній № 3370 від 06 квітня 2018 із загальної суми поставленого товару 172 292 грн. 40 коп. на день звернення до суду із позовом у справі №908/2754/18, залишався борг на суму 30643 грн. 32 коп. Отже, позивач нараховує пеню і 3 % річних за період з 18.12.2019 по 11.04.2019 (день погашення боргу повністю) на суму 30643 грн. 32 коп., а суму втрат від інфляції за період з грудня 2018 по березень 2019.
По видатковій накладній № 3551 від 12 квітня 2018 відповідач 12.04.2019 оплатив борг на суму 163607 грн. 70 коп., що було частиною платежу на загальну суму 250000 грн. Отже, позивач нараховує пеню і 3 % річних за період з 18.12.2019 по 11.04.2019 (день погашення боргу повністю) на суму 163607 грн. 70 коп., а суму втрат від інфляції за період з грудня 2018 по березень 2019.
По видатковій накладній № 5085 від 18 травня 2018 відповідач 12.04.2019 оплатив борг на суму 55748 грн. 98 коп., що було частиною платежу на загальну суму 250000 грн. Отже, позивач нараховує пеню і 3 % річних за період з 18.12.2019 по 11.04.2019 (день погашення боргу частково) на суму 115569 грн. 72 коп. та на суму 55748 грн. 98 коп. за період з 12.04.2019 по 15.07.2019 (до погашення боргу повністю), а суму втрат від інфляції за загальний період з грудня 2018 по червень 2019.
По видатковій накладній № 3910 від 20 квітня 2018 позивач суму пені не нараховує посилаючись на відсутність часткових оплат з боку відповідача, в зв'язку з чим строк нарахування пені не переривався. Оплата здійснена повністю 16.07.2019. Отже, позивач нараховує 3 % річних за період з 18.12.2019 по 15.07.2019 (16.07.2019 здійснено погашення боргу повністю) на суму 107125 грн. 00 коп., а суму втрат від інфляції за період з грудня 2018 по червень 2019.
По видатковій накладній № 4203 від 26 квітня 2018 позивач суму пені не нараховує посилаючись на відсутність часткових оплат з боку відповідача, в зв'язку з чим строк нарахування пені не переривався. Оплата здійснена повністю 16.07.2019. Отже, позивач нараховує 3 % річних за період з 18.12.2019 по 15.07.2019 (16.07.2019 здійснено погашення боргу повністю) на суму 46947 грн. 60 коп., а суму втрат від інфляції за період з грудня 2018 по червень 2019.
По видатковій накладній № 5234 від 23 травня 2018 позивач суму пені нараховує за період з 18.12.2018 по 23.01.2019, посилаючись на те, що строк нарахування пені почався з 23.07.2018, оплата здійснена повністю 16.07.2019, позивач нарахував пеню в межах залишку шістьох місяців, передбачених ст. 232 ГК України. Також позивач нараховує 3 % річних за період з 18.12.2019 по 15.07.2019 на суму 82971 грн. 00 коп., а суму втрат від інфляції за період з грудня 2018 по червень 2019.
По видатковій накладній № 5649 від 01 червня 2018 позивач суму пені нараховує за період з 18.12.2018 по 01.02.2019, посилаючись на те, що строк нарахування пені почався з 01.08.2018, оплата здійснена повністю 16.07.2019, позивач нарахував пеню в межах залишку шістьох місяців, передбачених ст. 232 ГК України. Також позивач нараховує 3 % річних за період з 18.12.2019 по 15.07.2019 на суму 48006 грн. 00 коп., а суму втрат від інфляції за період з грудня 2018 по червень 2019.
Позивачем заявлені вимоги до стягнення загальною сумою 8283 грн. 78 коп. 3 % річних та 33736 грн. 13 коп. втрат від інфляції грошових коштів за вказані вище періоди по кожній накладній.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 3% виконаний вірно, а сума втрат від інфляції грошових коштів виконані невірно. Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду нарахування інфляційних втрат з урахуванням Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” та рекомендацій Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. При цьому, при розрахунку інфляційних суд не виходить за межі зазначеного позивачем максимального розміру інфляційних нарахувань. При перерахунку, судом отримана сума втрат від інфляції, яка складає 19061 грн. 95 коп.
За таких обставин, сума до стягнення 3 % річних складає 8283 грн. 78 коп., а сума втрат від інфляції 19061 грн. 95 коп.
Крім того, позивачем заявлено сума пені загально за спірними накладними за встановлені вище періоди по кожній накладній в розмірі 11361 грн. 79 коп.
Пунктом 7.1 Договору сторони дійшли згоди що в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену законом та Договором. Замовник за даним договором у разі порушення строків оплати отриманого товару сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки (п. 7.2.1).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Розрахунок пені здійснено позивачем в розмірі половини облікової ставки НБУ. Суд наголошує, що при розрахунку пені не виходить за межі зазначеного позивачем періоду. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимог в сумі 11361 грн. 79 коп.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
З урахуванням наведеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Енергоальянс” підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Енергоальянс”, м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м. Запоріжжя задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095 м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Енергоальянс” (69096 м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 108, ідентифікаційний код юридичної особи 33527835) 11 361 (одинадцять тисяч триста шістдесят одну) грн. 79 коп. пені, 19061 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят одну) грн. 95 коп. інфляційних нарахувань, 8 283 (вісім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 78 коп. 3 % річних, 1 392 (одну тисячу триста дев'яносто три) грн. 93 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 26.11.2019.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова