Справа № 640/13291/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
20 листопада 2019 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Ганечко О. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2019, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у м.Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві про накладення штрафу від 04.07.2019 року у виконавчому провадженні №59039081 у розмірі 5100,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2019 позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 01.02.2018 року у справі №376/2909/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області встановити ОСОБА_1 пенсію відповідно ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 від 09.04.1992 року, проводити виплату пенсії згідно довідки в/ч НОМЕР_1 код 26614840 від 16.11.2016 року №5306, та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 код 07910662 від 28.11.2016 року про заробітну плату, з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 21.06.2017 року
На підставі вищевказаного судового рішення було видано виконавчий лист №376/2909/17 від 05.03.2018 року, який пред'явлено до виконання.
10.05.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59039081 з виконання виконавчого листа №376/2909/17 від 05.03.2018 року.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. прийнято постанову від 04.07.2019 року ВП №59039081 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області за невиконання рішення суду та застосовані штрафні санкції в розмірі 5100 грн.
Не погоджуючись з діями державного виконавця щодо накладення штрафу, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Судом першої відмовлено у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, у суду відсутні правові підстави для скасування постанови від 04.07.2019 року ВП №59039081 про накладення штрафу.
Подаючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що на виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 01.02.2018 у справі № 376/2909/17, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії: відповідно до пункту «а» статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 згідно довідки в/ч НОМЕР_1 код 26614840 від 16.11.2016 року № 5306 та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 код 07910662 від 28.11.2016 року про заробітну плату.
Зазначає, що 22 серпня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» № 649 (далі - Постанова № 649), якою затверджено порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Постановою встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Отже, на переконання відповідача, доплату перерахованого розміру пенсії за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 у розмірі 12758.40 грн. буде виплачено в грудні поточного року разом з пенсією.
Сума доплати за період з 01.10.2017 по 28.02.2018 складає 11340,77 грн буде забезпечено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» від 22.08.2018 № 649, що свідчить про виконання Головним управлінням рішення суду в межах покладених судом зобов'язань.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частинами другою та четвертою статті 257 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Позивач вказує, що на виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 01.02.2018 року у справі №376/2909/18, Головне управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням. Загальна сума по перерахунку за рішенням суду становить 24099,17 грн.
Водночас, позивач зазначає, 28 серпня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 № 649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (далі Постанова № 649), якою передбачено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Отже, сума коштів, по перерахунку згідно рішення суду за період з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2018 року буде виплачена в порядку визначеному постановою №649 із сум, передбачених Державним бюджетом на виконання судових рішень, а саме: за період з 01.03.2018 року (з дати набрання рішенням законної сили) по 30.11.2018 року, сума 12758,40 грн буде виплачена в грудні 2018 року разом із пенсією; за період з 01 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, сума 11340,77 грн буде виплачена після взяття на облік судового рішення у окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України.
Боржником повідомлено державного виконавця про виплату частини грошових коштів на користь ОСОБА_1 , а саме за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року.
Факт невиконання в повному обсязі рішення суду позивачем не заперечується.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до державного виконавця з повідомленнями про виконання судового рішення, хоча в силу норм Закону України «Про виконавче провадження», останній зобов'язаний вчиняти дії, щодо такого повідомлення.
У випадку встановлення державним виконавцем факту невиконання боржником - юридичною особою рішення суду без поважних причин, він наділений повноваженнями щодо винесення постанови про накладення на такого боржника штрафу. Колегія суддів звертає увагу, що наведені норми законодавства передбачають обов'язок державного виконавця винести постанову про накладення штрафу на боржника у такому випадку.
За наведених обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що у зв'язку з невиконанням у повному обсязі боржником рішення суду, і не доведено наявності поважних причин його невиконання, державним виконавцем обґрунтовано прийнято постанову про накладення штрафу на боржника.
Матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів того, що позивач звертався до суду із заявами про роз'яснення рішення суду та встановлення способу його виконання, що могло б свідчити про вжиття заходів стосовно виконання рішення суду та можливу наявність поважних причин його невиконання.
В апеляційній скарзі позивач також посилається на правову позицію Верховного Суду України, відповідно до якої виплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, проте такі доводи колегія суддів не бере до уваги, так як у листі, надісланого на адресу державного виконавця про виконання рішення суду, не зазначено про відсутність коштів, неможливості виплати остатніх у зв'язку із недостатнім фінансуванням тощо.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на ГУ ПФУ в Київській області штрафу в розмірі 5100,00 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, відсутні правові підстави для скасування даної постанови, тому в задоволенні позову слід відмовити.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2019 у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 25.11.2019