Справа № 560/665/19
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
13 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Смілянця Е. С. Мацького Є.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,
представниці позивача: Шатковської І.С.,
представника відповідача: Чорної А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (ухвалене 17 липня 2019 року, повний текст рішення складено 26 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування поостанови,
в березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/58 від 12.02.2019, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" накладено штраф у розмірі 3880890,00 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що відповідач без достатніх на те правових підстав перекваліфікував цивільно-правові договори з 31 фізичною особою в трудові договори, оскільки вказані особи надавали послуги позивачу у вільний та зручний для себе час, не підпорядковувалися будь-якому режиму чи правилам внутрішнього трудового розпорядку, а метою укладених договорів є отримання результату у вигляді виконаного об'єму послуг (робіт).
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представниця позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представниця відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов ТОВ "Ярмолинецький консервний завод", виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області згідно з Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295, проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування № ХМ166/1635/АВ від 21.01.2019.
Відповідно до висновків вказаного акту інспекційного відвідування встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: 31 працівник був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
23.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" подало відповідачу зауваження про усунення порушень до акту № ХМ166/1635/АВ від 21.01.2019 інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю.
30.01.2019 Управлінням Держпраці у Хмельницькій області розглянуто лист "Зауваження про усунення порушень до акту №ХМ166/1635/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 21.01.2019", який надійшов на адресу Управління 28.01.2019, та повідомило, що висновки зроблені за результатами інспекційного відвідування і оформлені Актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ХМ166/1635/АВ від 21.01.2019 дають підстави для винесення припису інспекторами праці на усунення порушення законодавства про працю у відповідності до вимог пунктів 23, 24, 27 Порядку № 295. Також зазначено, що наведені у листі підприємством доводи та документи, які додані до заперечень, не спростовують обставини, які встановлені під час інспекційного відвідування.
У зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 31.01.2019 №ХМ166/1635/АВ-П83 про усунення виявлених порушень зі строком усунення до 01.03.2019.
12.02.2019 начальник Управління Держпраці у Хмельницькій області прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/58 від 12.02.2019, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" накладено штраф у розмірі 3880890,00 грн на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотримав вимоги статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, оскільки відносини між позивачем та фізичними особами, оформлені цивільно-правовими договорами, мають ознаки трудового договору.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (Закон №877-V).
Відповідно до ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно зі ст. 38 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-XII (Закон №2694-XII), державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Відповідно до пп. 16 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (Положення №96) визначено, що Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці, навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.
Згідно з пп. 5 п. Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2694-XII посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, зокрема, мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки, а також забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.
Так, абзацом 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Таким чином, відповідальність згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
При цьому взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 26.09.2018 у справі № 822/723/17, від 06 березня 2019 року у справі №802/2066/16-а, від 24 жовтня 2019 року у справі № 804/6962/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт».
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що відносини між позивачем та 31 фізичною особою не мають ознак трудових відносин, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , їх предметом є виконання робіт з благоустрою території заводу, прибирання території заводу та виробничих приміщень; з сортування та вивантаження твердих побутових відходів; з вантажо-розвантажування товарно-матеріальних цінностей; з налагоджування і обслуговування вантажо-розвантажувального обладнання.
Тобто, роботи (послуги), які виконували вказані вище фізичні особи, не потребують наявності певної спеціальності та відповідної кваліфікації.
П. 1.1 вказаних вище договорів передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.
При цьому, в акті інспекційного відвідування № ХМ166/1635/АВ від 21.01.2019 не зазначено про дослідження вказаних обставин посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області. Зокрема, в акті відсутні посилання на докази, що відносно вказаних вище осіб вівся облік робочого часу, що вони підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Ярмолинецький консервний завод" або входили до штату товариства.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що цивільно-правові договори не містять конкретного результату на досягнення якого їх укладено, тобто не містить домовленості сторін щодо конкретного результату робіт, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що обсяг робіт, які фізичні особи - надавачі послуг зобов'язувалися виконати за вказаними вище цивільно-правовими договорами, зафіксовано в додаткових угодах до договорів про надання послуг (виконання робіт). В свою чергу обсяг виконаної роботи підтверджуються відповідними звітами про надані послуги (виконані роботи) та актами приймання наданих послуг (виконаних робіт).
Водночас, доводи відповідача щодо невідповідності суми вартості виконаних робіт у всіх наявних в справі договорах, додатках до них №1, актах виконаних робіт із сумами визначеними у додаткових угодах є необґрунтованими, оскільки вказані обставини не спростовують укладання цивільно-правових договорів та не підтверджують факт наявності між сторонами договору саме трудових відносин.
Крім того, в судовому засіданні представниця позивача пояснила, що ТОВ "Ярмолинецький консервний завод" розпочало свою діяльність у 2018 році, у зв'язку з чим протягом 2018 року товариство потребувало виконання будівельних робіт, робіт з благоустрою території заводу, послуг з прибирання території заводу та виробничих приміщень тощо. Після виконання вказаних завдань цивільно-правові відносини з 31 фізичною особою припинилися. В подальшому 21 з них прийнято на роботу на різні посади відповідно до наказу № 4-к/тр "Про кадрові питання" від 15.01.2019 та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу від 16 січня 2019 року.
Згідно з Журналом реєстрації договорів цивільно - процесуального характеру ТОВ "Ярмолинецький консервний завод" (т.3, а.с.9-14) та копій долучених до матеріалів справи цивільно-правових договорів, позивач переукладав цивільно-правові договори з виконавцями робіт за цивільно-правовими договорами, водночас, загальна тривалість цивільно-правових відносин з вказаними вище 31 фізичною особою складала від двох тижнів до двох з половиною місяців, що не свідчить про наявність сталих трудових відносин між сторонами договорів.
Таким чином, договори між позивачем та 31 фізичною особою, зазначеними в акті інспекційного відвідування, укладалися для виконання конкретних робіт, що спрямовані на одержання певних результатів праці, та припинилися у зв'язку з виконанням вказаних робіт.
Відповідно до п. 7.3 цивільно - правових договорів виконавці несуть повну матеріальну відповідальність за завдану замовнику шкоду.
У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріальна відповідальність згідно зі ст.ст. 130 - 138 КЗпП України притаманна виключно трудовим відносинам. Такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, тому встановлення матеріальної відповідальності сторонами договору не може однозначно свідчити про наявність між сторонами договору трудових відносин.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не довів наявності ознак трудових правовідносин між ТОВ "Ярмолинецький консервний завод" та 31 фізичною особою.
Оцінюючи правомірність винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/58 від 12.02.2019, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" накладено штраф у розмірі 3880890,00 грн, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до акту інспекційного відвідування № ХМ166/1635/АВ від 21.01.2019 року при безпосередньому огляді 14.01.2019 року виробничих приміщень ТОВ "Ярмолинецький консервний завод" було виявлено цех, працююче устаткування (конвеєр), де орієнтовно більше 20 працівників у спецодязі виконували виробничі операції з виготовлення консервованої харчової продукції.
Водночас, в акті інспекційного відвідування не зазначено, що вказані роботи виконувалися фізичними особами, з якими укладено цивільно-правові договори, або іншими особами, трудові відносини з якими оформлені належним чином. Під час інспекційного відвідування інспектори праці не встановили особу працівників, які перебували на території ТОВ "Ярмолинецький консервний завод", не відібрали у них відповідні пояснення, фото-, відео-, аудіофіксація інспекційного відвідування не здійснювалася.
Крім того, посадові особи Управління Держпраці у Хмельницькій області не з'ясували виробничі потужності ТОВ "Ярмолинецький консервний завод" і кількість працівників, необхідну для забезпечення роботи підприємства, не дослідили штатний розпис ТОВ "Ярмолинецький консервний завод", що діяв до 16.01.2019 року, та не з'ясували процес організації трудової діяльності в ТОВ "Ярмолинецький консервний завод".
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що акт інспекційного відвідування № ХМ166/1635/АВ від 21.01.2019 року не підтверджує факти порушення позивачем положень трудового законодавства.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, при прийнятті постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/58 від 12.02.2019, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" накладено штраф у розмірі 3 880 890,00 грн, відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про притягнення підприємства до відповідальності за порушення трудового законодавства.
Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.
Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов ТОВ "Ярмолинецький консервний завод".
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування поостанови скасувати.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/58 від 12.02.2019 Управління Держпраці у Хмельницькій області, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярмолинецький консервний завод" накладено штраф у розмірі 3880890,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 листопада 2019 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Смілянець Е. С. Мацький Є.М.