Справа № 240/8801/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
21 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати відповідача вчинити дії.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року позовну заяву повернуто.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти до розгляду позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі, а причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ухвали від 20 червня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви могли б бути усунуті шляхом:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;
- доказів на підставі, яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема доказів на підтвердження притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Вказана ухвала була направлена позивачу, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення про повернення "за закінченням терміну зберігання".
При цьому, незважаючи на те, що позивачем фактично не було отримано ухвалу про залишення без руху позовної заяви, 02.07.2019 останнім до суду було подано заяву про усунення недоліків у якій позивач обґрунтував причини пропуску строку звернення до суду.
В свою чергу, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що у разі звернення до суду під час проходження військової служби, командир військової частини на його думку зробив би все, задля того, щоб знищити його як офіцера, оскільки неприязнь його, щодо позивача полягає у тому, що за станом здоров'я він не міг виконувати свої функціональні обов'язки в повному обсязі та у подальшому хотів звільнитись з лав Збройних Сил України.
Крім того, позивач вказав, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, досить довгий період часи знаходився на лікуванні, що підтверджується виписними епікризами.
Беручи до уваги те, що позивач не отримував ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 20.06.2019, а тому був позбавлений можливості усунути недоліки позовної заяви ухвалою від 30.07.2019 позивач було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем засобами електронного зв'язку було подано до суду заяву у якій він вказав, що 08.08.2019 дізнався про ухвалу від 30.07.2019.
За змістом ч.1 та 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тобто, встановлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
В силу ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В той же час, доказів існування обставин, які перешкоджали чи утруднювали своєчасне звернення до суду з даним позовом до суду, як і доказів поважності причин пропуску процесуального строку позивач до суду не надав.
Водночас, на підтвердження тривалого перебування на лікуванні позивачем було надано до суду ряд копій виписних епікрізів та листків непрацездатності.
З огляду на те, що фактично предметом даного позову є правомірність наказу від 14.12.2018, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги подані позивачем копії листків непрацездатності та доказів перебування ним на лікуванні до 14.12.2018.
Також, суду першої інстанції було надано копії листків непрацездатності та перебування на лікуванні, як самостійно так і з малолітньою дитиною у період з 10.12.2018 по 28.12.2018, з 02.01.2019 по 11.01.2019, з 20.02.2019 по 11.03.2019, з 18.04.2019 по 22.04.2019, з 25.04.2019 по 03.05.2019, з 06.05.2019 по 15.05.2019.
Враховуючи встановлений законодавством місячний строк звернення до суду з позовом щодо проходження публічної служби, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги вказані докази, оскільки суду не було надано доказів про існування об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали позивачу звернутися до суду у період з 12.01.2019 по 20.02.2019, або у період з 12.03.2019 до 18.04.2019.
Поряд з цим, посилання позивача на те, що у разі його звернення до суду під час проходження військової служби, командир військової частини на його думку зробив би все, задля того, щоб знищити його як офіцера, оскільки неприязнь його, щодо позивача полягає у тому, що за станом здоров'я він не міг виконувати свої функціональні обов'язки в повному обсязі та у подальшому хотів звільнитись з лав Збройних Сил України є безпідставними, оскільки це є виключно припущенням позивача та не підтверджено жодними доказами.
Отже, обставини, якими позивач обгрунтовує пропущений строк звернення до адміністративного суду не є поважними.
Крім того, однією з підстав залишення позовної заяви без руху слугувало, те, що фактично позивачем не було надано жодного доказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, зокрема і наказу від 14.12.2018, який фактично і є предметом даного судового позову.
Однак, позивачем не було надано вказаний доказ ні при зверненні до суду з позовом, ні при направленні документів на усунення недоліків.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.