Справа № 560/1643/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
25 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року позов задоволено, а саме: визнано необґрунтованою відповідь Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, вчинену у формі листа № Ф-3155/0-2072/0/95-19 від 11.04.2019 року; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 березня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,0 га за межами населених пунктів с. Варівці, Городоцької міської ради Городоцького району Хмельницької області з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, та вирішити її в порядку та у спосіб, що передбачені вимогами закону, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1400 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, відповідачем зазначено, що бажана земельна ділянка, щодо якої звернулась ОСОБА_1 , згідно державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 01.08.1995 року входить у межі земель колективної власності. Оскільки відповідач не є розпорядником цієї категорії земель, він не наділений повноваженнями надати відповідний дозвіл.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 07 березня 2019 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів с. Варівці, Городоцького району Хмельницької області. До заяви були додані: графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.
Листом від 11.04.2019 року за № Ф-3155/0-2072/0/95-19 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило про неможливість задоволення заяви позивача.
Відмова мотивована тим, що земельна ділянка, зазначена ОСОБА_1 на графічних матеріалах, відноситься до земель колективної власності, оскільки існує відповідний Державний акт про це.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, викладеного у формі листа від 11.04.2019 року № Ф-3155/0-2072/0/95-19.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Такий порядок визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскаржувана відмова Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не може вважатися належною та обґрунтованою, з огляду на наступне.
Так, у вищезазначеному листі не вказано, хто саме є власником вказаних земель колективної власності відповідно до акту на право колективної власності на землю, який згадується. Окрім того, в оскаржуваній відмові також не зазначені реквізити документу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ставить під сумнів зміст довідки №80 від 16 травня 2019 року, виданої Городоцькою міською радою Городоцького району Хмельницької області про те, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, не переданих у власність колишньому КСП, та не перебуває в колективній власності.
У той же час, з наданих відповідачем документів також чітко не вбачається, що земельна ділянка, позначена на плані (додаток до акту), є саме тією ділянкою, з приводу якої звернулась позивач.
Крім того, відповідач ставить під сумнів твердження про те, що вказана земельна ділянка належить до земель запасу сільськогосподарського призначення, оскільки Городоцька міська рада начебто не володіє такою інформацією. У той же час, надані відповідачем документи також не спростовують доводи позивача в цій частині.
Натомість судом апеляційної інстанції враховано, що згідно довідки Городоцької міської ради від 22 жовтня 2019 року № 47 вбачається, що земельна ділянка, орієнтовною площею 1,0 га, на яку претендує ОСОБА_1 , яка розташована на території старокостинського округу № 1 Городоцької міської ради с. Варівці, не відноситься до земель колективної власності.
Суд звертає увагу на те, що перелік підстав для відмови у наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою чітко визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Відповідач, надаючи відповідь, не навів будь-яких підстав для відмови у наданні дозволу, які передбачені статтею 122 Земельного кодексу України, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Також, у відповіді ГУ Держгеокадастру не зазначається про те, що позивачем до заяви не було додано будь-якого з документів, подання якого є обов'язковим відповідно до вимог закону, або що подані нею документи не відповідають вимогам закону.
Разом з тим, посилання відповідача на нові обставини та докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення, судом до уваги братись не повинні, зважаючи на ч. 2 ст. 77 КАС України, оскільки для їх одержання відповідач звертався до уповноваженого підрозділу не до прийняття рішення, а вже після відкриття провадження у справі в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, у разі наявності у суб'єкта владних повноважень повної та достовірної інформації про всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, він повинен був відобразити її у прийнятому рішенні розпорядчого характеру. Оскільки цього зроблено не було, такий спосіб вирішення звернення особи не може вважатись належним та достатнім, відтак він є необґрунтованим і протиправним.
У той же час, оскільки отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не гарантує подальшого позитивного рішення про надання її у власність, відповідач фактично безпідставно відмовив позивачу, порушивши гарантоване законом право звернутись до уповноваженого органу для надання можливості набути земельну ділянку у власність.
Аналогічні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі №545/808/17, від 08 травня 2018 року по справі №815/3799/17, від 11 квітня 2018 року по справі №806/2208/17, від 19.02.2019 року по справі №815/905/17.
При цьому, при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, викладеного у формі листа від 11.04.2019 року № Ф-3155/0-2072/0/95-19.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 листопада 2019 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.