Справа № 120/1680/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
25 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року (повний текст якого складено в м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
у травні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 включно протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 включно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу на посаді заступника начальника центру - старшого інспектора льотчика (військова частина НОМЕР_2 ), на фінансовому забезпеченні перебував у військовій частині НОМЕР_1 . Звільнений з військової служби на підставі наказу від 28.01.2019 за №16. Звертався до відповідача щодо проведення індексації його грошового забезпечення під час проходження служби, за результатами розгляду якого відповідач повідомив, що фінансування військової частини НОМЕР_1 за період з січня 2016 року по листопад 2018 року на вказаний вид видатків не здійснювалось, тому виплачуване йому у вказаний період грошове забезпечення не індексувалось (індексація не нараховувалась та не виплачувалась)
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявності роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 та роз'яснень Міністерства соціальної політики за 2016-2018 роки, в яких було зазначено про те, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям нараховуватись та виплачуватись не буде.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили. При цьому, 13 листопада 2019 року до суду надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
З огляду на викладене, протокольною ухвалою колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив військову службу на посаді заступника начальника центру - старшого інспектора льотчика (військова частина НОМЕР_2 ). На фінансовому забезпеченні перебував у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.01.2019 №16 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби, з 28.01.2019 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м. Вінниця.
Враховуючи те, що позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату сум індексації грошового забезпечення.
Листом від 10.05.2019 № 350/118/1163пс відповідач повідомив, що за період з 01.01.2016 по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась по причині відсутності коштів. Відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів МОУ № 248/1485 від 26.03.2018, з відповідним посиланням на ст. 51 Бюджетного кодексу, а також відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики - індексація за період 2016 року по лютий 2018 року - нараховуватись та виплачуватись не буде.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі. При цьому, в своїй діяльності військова частина НОМЕР_1 має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому посилання відповідача на розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України, як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача, є хибними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16 не є нормативно-правовими актами, а відтак не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 є протиправною.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Положеннями ст. 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно правомірності дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
З матеріалів справи слідує, що позивачу за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
При цьому, апелянт посилається на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 та роз'яснення Міністерства соціальної політики за 2016-2018 роки, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи, оскільки роз'яснення не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач мав діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до таких посилань відповідача як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача та не приймає їх до уваги.
Також, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином, відсутність фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Колегія суддів зазначає, що оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом №1282-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд першої інстанції правомірно вважав за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 листопада 2019 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.