Справа № 320/3492/19 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
25 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича про визнання протиправними дій,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася в Київський окружний адміністративний суд із позовом до Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, в якому просив:
- визнати протиправними дії голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігора Васильовича, Броварської міської ради Київської області за передачу скарги ОСОБА_1 на розгляд до особи дії якої позивач оскаржував, щодо відмови повідомити позивача про день, час та місце розгляду його скарги та відповідно позбавлення позивача права захищати свої права особисто, щодо надання умисно недостовірної інформації, щодо викладених в скарзі фактів, за відмову перевірити викладені в скарзі факти неправомірних на думку позивача дій юридичного відділу Броварської міської ради за надання позивачу повідомлення, що порушень при виготовленні проекту землеустрою КП "Бровари землеустрій" не було, в той час як термін його виготовлення закінчився 12.03.2018, але КП "Бровари землеустрій" ще тривалий час діяло від імені позивача, щодо ненадання доказів правомірності дій щодо надання двом особам дозволу на виготовлення проекту землеустрою, в той час як іншим особам не надавали, щодо ненадання доказів правомірності дій щодо правомірності погодження управління містобудування двох проектів землеустрою на одну земельну ділянку, в той час як іншим не погоджували, та це підтверджено рішенням суду, щодо ненадання доказів правомірності дій щодо правомірності ЦНАП Броварської міської ради на приймання від неповноважних осіб КП "Бровари землеустрій" документів від імені позивача та передачі їх до Держгеокадастру, щодо ненадання доказів правомірності дій щодо правовірності відмови надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_2 в зв'язку з недоцільністю по двом земельним ділянкам, щодо ненадання доказів правомірності дій щодо надання неодноразових клопотань до суду, в тому числі щодо перенесення судового засідання для затвердження позивачу земельної ділянки у власність, в той час як дана земельна ділянка вже була зареєстрована за іншою особою, щодо підробки документів, щодо яких ніхто не звертався за земельними ділянками, нікому не надавали дозволу на виготовлення проекту землеустрою та відповідно його не погоджували, в той час як дві земельні ділянки були в власності інших осіб та вже одна з них перепродана, щодо ненадання доказів правомірності дій щодо правомірності не винесення мого погодженого проекту землеустрою на сесію міської ради протягом п'яти місяців, щодо ненадання доказів правомірності дій не розгляду заяви позивача від 25.05.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою в передбачений термін щодо земельних ділянок по АДРЕСА_1 , за не надання доказів правомірного використання інформації, для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_3 інформацію отриману за запитом міської ради до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області та Відділу міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за заявою позивача від 25.05.2017, з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_1 в розмірі 5 000 000, 00 грн. ( п'ять мільйонів гривень) та стягнути з Броварської міської ради Київської області кошти в розмірі 5 000 000,00 грн. (п'ять мільйонів гривень);
зобов'язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 5 000 000 грн. ( п'ять мільйонів гривень) та стягнути з Броварської міської ради Київської області кошти в розмірі 5000 000,00 грн. (п'ять мільйонів гривень).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича про визнання протиправними дій повернуто позивачу.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду до іншого судді. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що вимоги відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди є похідними, задоволення яких залежить від задоволення основної вимоги, та в разі наявності неправомірних дій, відповідач зобов'язаний надати докази, що його діями не завдано позивачу матеріальних збитків та моральної шкоди, а тому суд першої інстанції неправомірно позбавив позивача доступу до правосуддя.
Окрім того, апелянт вказує, що надати належним чином завірені копії додатків до позовної заяви не має можливості, оскільки у нього наявні лише копії документів не належної якості, а оригінали документів знаходяться у відповідача, а тому в п.4 клопотання до позовної заяви просив суд першої інстанції зобов'язати відповідачів надати належним чином завірені копії з оригіналів документів.
У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, ухвала про залишення позовної заяви без руху має містити виявлені недоліки та спосіб їх усунення.
Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої позовної заяви.
Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду: позовної заяви, яка оформлена у відповідності до вимог пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, - шляхом подання до суду обґрунтованого розрахунку матеріальної та моральної шкоди з урахуванням наведених вище висновків суду; копій позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для їх направлення відповідачам; належним чином засвідчених всіх доданих до позовної заяви документів (у трьох екземплярах).
24 липня 2019 року на виконання вимог ухвали суду першої інстанції позивачем надано заяву про усунення недоліків, в якій вказував, що надані позивачем документи здобуті позивачем з різних органів та позивач має лише їх копії, неналежної якості та оскільки при їх копіюванні буде тяжко їх читати, а оригінали документів знаходяться у відповідачів, а тому просив суд у вимогах позовної заяви зобов'язати відповідачів надати належним чином завірені копії з оригіналів документів. На виконання вимог суду першої інстанції про надання обґрунтованого розрахунку матеріальної та моральної шкоди позивач зазначив, що у позовній заяві ним вказано обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, з посиланням на п. 1 ч.4 ст.169 КАС України, виходив з того, що позивачем не виконано вимог ухвали суду, якою позовну заяву залишено без руху.
Колегія суддів зауважує, що поверненню позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України обов'язково повинна передувати перевірка усунення позивачем протягом встановленого строку недоліків позовної заяви, визначених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом ч. 2 ст. 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Приписами ч.ч. 4, 5 ст. 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що статтями 160,161 КАС України не визначено обов'язковості надання позивачем належним чином завірених копій документів.
Натомість, обовязковими умовами є надання копій документів відповідно до кількості учасників справи, та надання позивачем всіх наявних в нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач в позовній заяві зазначив, оригінали документів знаходяться у відповідачів та просив витребувати їх, а тому суд першої інстанції безпідставно вказав такий недолік позовної заяви як ненадання належним чином завірених копій документів.
Щодо ненаданого обґрунтованого розрахунку матеріальної та моральної шкоди колегія суддів зазначає, що обгрунтовуючи розрахунок суми відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на підстави відповідальності за завдану шкоду та протиправні дії відповідача, які спричинили погіршення стану здоров'я.
Проте, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про не зазначення позивачем обгрунтування розрахунку суми відшкодування моральної шкоди не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки вимога позивача про стягнення моральної шкоди та матеріальних збитків є причиною для з'ясування судом при вирішенні спору підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждать, матеріальних збитків, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, а також оцінює заподіяну шкоду, що є підставою для відмови чи задоволення вказаної вимоги.
Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення вищевказаної позовної заяви, оскільки недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, є помилковими та безпідставними.
Окрім того, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення без руху позовної заяви позивачем надано заяву про усунення недоліків, однак вказаній заяві не було надано оцінки судом першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ зазначав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
А відтак, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону.
Разом з тим, щодо вимог про повернення справи для розгляду до іншого судді колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженями за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає розгляду справи пор суті, направляти справу для розгляду іншим складом суду, а склад суду для розгляду справи формується у порядку визначеному законом, тому вимоги апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року про повернення позовної заяви підлягає скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови складено 25 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлової
А.Ю.Кучма