Справа № 620/1829/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
20 листопада 2019 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Ганечко О. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Північного офісу Держаудитслужби до Ніжинської центральної районної лікарні про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Північного офісу Держаудитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської центральної районної лікарні, в якому просить: зобов'язати відповідача виконати вимоги позивача від 24.05.2019 № 26-25-04-14/3420, а саме: пункт 1 в частині забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь Ніжинського районного бюджету за 2016-2018 роки в сумі 65833,10 грн. та лікарні за поточний рік в сумі 562,00 грн. безпідставно здійснених витрат внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати, а також пов'язаних з цим зайвих перерахувань соціальних внесків, нарахованих на безпідставно виплачену заробітну плату у розмірі 14305,77 грн. - шляхом проведення відповідних взаємозвірок з органами Пенсійного фонду та корегувань сум належного єдиного соціального внеску на наступні звітні періоди; пункт 2 в частині забезпечення відшкодування на користь Ніжинського районного бюджету за 2016-2018 роки в сумі 42221,2 грн. та лікарні за поточний рік в сумі 2334,67 грн., вартості понаднормово списаних продуктів харчування, відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України; пункт 3 в частині забезпечення відшкодування на користь лікарні за поточний рік в сумі 257,50 грн. безпідставно здійсненого покриття витрат орендарів, відповідно до норм статей 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України; пункт 4 в частині забезпечення відшкодування на користь лікарні недоотриманих коштів в сумі 7025,40 грн. внаслідок проведення медичних оглядів на безкоштовній основі, відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України; пункт 5 щодо забезпечення відшкодування на користь Ніжинського районного бюджету коштів безпідставно здійснених витрат, внаслідок завищення обсягів фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт в сумі 5928,28 грн. відповідно до норм статей 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України; пункт 6 щодо забезпечення відшкодування відповідно до вимог абзацу 1 пункту 5 Порядку надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2015 № 11 на користь Ніжинського районного бюджету за 2016-2018 роки в сумі 4358269,00 грн. та лікарні за поточний рік коштів в сумі 191128,00 грн. зайво здійснених витрат внаслідок лікування хворих мешканців міста Ніжин за рахунок коштів медичної субвенції загального фонду Ніжинського районного бюджету..
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. До суду надіслав клопотання про апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Ніжинської центральної районної лікарні за період 01.01.2016 по 28.02.2019, за результатами якої складено акт ревізії від 10.05.2019 № 04-30/06.
З огляду на встановлення за результатами здійсненого контрольного заходу ряду порушень та недоліків, позивачем направлено відповідачу вимогу від 24.05.2019 № 26-25-04-14/3420 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства (а.с. 65).
У вказаній вимозі, позивачем визначено суми збитків, внаслідок зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати та єдиного внеску; понаднормового списання продуктів харчування; оплати спожитих орендарями послуг з утримання орендованих площ; отримання оплати та відображення в обліку дебіторської заборгованості за надані послуги проведення медичних оглядів тощо.
Вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області станом на дату подання позовної заяви Лікарнею виконано частково, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що питання стягнення збитків повинно бути предметом окремого судового розгляду з відповідним суб'єктним складом сторін та відповідним предметом судової перевірки на підставі доказів, що є належними відповідно до предмету доказування, з дотриманням принципу за яким збитки повинні стягуватися з особи, яка їх заподіяла.
Апелянт, в свою чергу, посилається на те, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної установи та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то на переконання апелянта, про їх наявність може бути зазначено у вимозі.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43) визначено, що Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Підпунктами 16, 20, 23 пункту 6 Положення № 43 передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пунктів 7, 10, 13 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об'єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язковою до виконання.
Правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Звернення контролюючого органу до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення підконтрольними установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16.
Спосіб реалізації позивачем своєї компетенції має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність підконтрольної установи, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи наведене вище та доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 у справі за адміністративним позовом Північного офісу Держаудитслужби до Ніжинської центральної районної лікарні про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 25.11.2019