П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/703/19
Категорія: 106020000 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
Час і місце ухвалення: 16:25, м. Одеса
Дата складання повного тексту: 05.07.2019 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - ОСОБА_1
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С., Лавришині А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами капітана 1 рангу ОСОБА_2 , Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі за позовом капітана 1 рангу ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_1 , Державна казначейська служба України, Військова частина НОМЕР_2 (командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
У лютому 2019 року капітан 1 рангу ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Військова частина (далі ВЧ) НОМЕР_1 , Державна казначейська служба України, ВЧ НОМЕР_2 (командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України), про:
- визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати компенсації втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року включно;
- зобов'язання Міністерства оборони України відповідно до розрахункової відомості №904 за грудень 2017 року по ВЧ НОМЕР_2 , складеної у ВЧ НОМЕР_1 на виплату грошового забезпечення за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року, нарахувати та виплатити відповідно до встановленого законодавством України порядку компенсації у розмірі 66 621,25 грн. втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового доходу за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року включно;
- стягнення з Міністерства оборони України моральну шкоду у розмірі 700 000 грн., яка спричинена протиправною бездіяльністю Міністерства оборони України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 12 липня 2017 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року по справі №815/5639/16, яким зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року, встановлене ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з грошового забезпечення, яке підлягає виплаті ОСОБА_2 як військовослужбовцю у відповідності з діючим законодавством, в склад якого входить: посадовий оклад, оклад по військовому званню; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію); одноразові додаткові види грошового забезпечення та з урахуванням того, що на 29 жовтня 2002 року ОСОБА_2 обіймав посаду "заступника командира морського району-начальник відділу матеріально-технічного забезпечення управління Західного морського району ВМС ЗС України з посадовим окладом - 182 грн., мав допуск до державної таємниці по формі 2 і отримував надбавку за роботу з таємними документами (15%), мав класну кваліфікацію - спеціаліста 1 класу" і отримував надбавку за кваліфікацію.
Разом з тим, йому, як військовослужбовцю ЗС України щомісячне грошове забезпечення за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року включно фактично було сплачено 28 грудня 2017 року. Разом з тим, до теперішнього часу Міністерство оборони України не виплатило йому як військовослужбовцю ЗС України компенсацію втрати ним частини грошового доходу, у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 рік включно, чим порушено право на отримання грошового забезпечення за вказаний період в установленому законодавством порядку та протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію у розмірі 66 621,25 грн. також, позивач вказує, що відповідач свідомо та навмисно не виконує вимоги чинного законодавства України щодо виплати сум компенсації, чим причинено моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 700 000 грн.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач в період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року не проходив військову службу, у ВЧ НОМЕР_2 йому не нараховувалось щомісячне грошове забезпечення, а виплата компенсації була проведена разово, на виконання рішення суду по справі №815/5639/16 від 12 квітня 2017 року. Позивач не проходив військову службу в Міністерстві оборони України та не перебував на фінансовому забезпеченні, тому вимоги позивача про стягнення коштів з Міністерства оборони України є необґрунтованими, оскільки це питання відноситься до військової частини, де особа перебуває на грошовому забезпеченні. Також позивач помилково ототожнює трудові відносини та правовідносини, пов'язані з проходженням військової служби. Порядок нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року №260 (зі змінами) та Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених Наказом Міністра оборони України 22 травня 2017 року № 280, а тому ст. 34 Закону України "Про оплату праці", не поширюється на військовослужбовців. Також, питання проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати регулюється ст. 34 Закону України "Про оплату праці" та Порядком №159. Разом з тим, компенсація втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення позивачу, як військовослужбовцю за період з 26 липня 2014року по 19 травня 2015 року не передбачена вищезазначеними нормативно-правовими актами, а загальне законодавство щодо оплати праці не поширюється на військовослужбовців, а військовим (спеціальним) законодавством не передбачений порядок та механізм розрахунку відповідної компенсації. Крім того, Міністерство оборони України не перебувало з позивачем у трудових відносинах, у діях відповідача відсутня вина, а тому підстав для сплати позивачу моральної шкоди немає. При цьому, сума у розмірі 700 000 грн. жодним чином не підтверджена.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року адміністративний позов капітана 1 рангу ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, ВЧ НОМЕР_2 (Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України), ВЧ НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року включно.
Зобов'язано Міністерство оборони України на підставі роздавальної відомості № 904 за грудень 2017 року нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року включно, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Міністерства оборони України ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм законодавства України, з невірним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі капітана 1 рангу ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в частині, та про зміну в частині судового рішення, в зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги Міністерства оборони України зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив період виплати (з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року), так і особу відповідача - Міністерства оборони України, яка за його рішенням, має здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням строків виплати за його позовними вимогами.
Доводи апеляційної скарги капітана 1 рангу ОСОБА_2 :
- судом першої інстанції безпідставно не визначено суму компенсації, розмір якої був обрахований позивачем у відповідності до вимог п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року;
- суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між негативними наслідками і протиправною бездіяльністю відповідача, що, як наслідок призвело до заподіяння позивачу моральної шкоди, яка має бути відшкодована.
У відзиві капітана 1 рангу ОСОБА_2 на апеляційну скаргу вказується, що доводи Міністерства оборони України є неспроможними, суперечать вимогам нормативно-правових актів діючого законодавства України, не відповідають обставинам і матеріалам справи, не змінюють та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг капітана 1 рангу ОСОБА_2 та Міністерства оборони України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі №815/5639/16 адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 , третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправним та скасування рішення від 10 жовтня 2016 року, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, - задоволено частково.
Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року, встановлене ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з грошового забезпечення, яке підлягає виплаті ОСОБА_2 як військовослужбовцю у відповідності з діючим законодавством, в склад якого входить: посадовий оклад, оклад по військовому званню; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію); одноразові додаткові види грошового забезпечення та з урахуванням того, що на 29 жовтня 2002 року ОСОБА_2 займав посаду "заступника командира морського району-начальник відділу матеріально-технічного забезпечення управління Західного морського району ВМС ЗС України з посадовим окладом - 182 грн., мав допуск до державної таємниці по формі 2 і отримував надбавку за роботу з таємними документами (15%), мав класну кваліфікацію - спеціаліста 1 класу" і отримував надбавку за кваліфікацію.
Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити відповідно до чинного законодавства України індексацію грошових коштів на момент виплати позивачу коштів за час вимушеного прогулу з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року включно.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. (а.с. 45-61).
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року апеляційні скарги Міністерства оборони України та ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року - без змін.
Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду 12 квітня 2017 року по справі №815/5639/16 встановлено, що Наказом Міністра оборони України №150 (по особовому складу) від 05 березня 2015 року, який прийнято на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2014 року, скасовано, зокрема, Наказ Міністра оборони України №666 від 17 серпня 2009 року про звільнення з військової служби у запас за п."в" (за віком) ч.7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" капітана 1 рангу ОСОБА_2 , поновлено позивача на військовій службі з 08 жовтня 2009 року та призначено начальником відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Згідно Наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №88 (по стройовій частині) від 14 травня 2015 року позивача з 14 травня 2015 року зараховано до списків Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та поставлено на всі види забезпечення при ВЧ НОМЕР_3 та фінансове забезпечення ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно з Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 (по стройовій частині) від 21 травня 2015 року позивач вважався таким, що 20 травня 2015 року прийняв справи та посаду та приступив до виконання обов'язків.
Наказом Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13 травня 2016 року відповідно до ч.7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті капітана 1 рангу ОСОБА_2 , начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Збройних Сил України звільнено з військової служби у відставку за п."б" (за станом здоров'я) (п.3 Наказу).
14 листопада 2016 року Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №230 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, знято зі всіх видів грошового забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси. Також вказаним Наказом передбачено виплату позивачу грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року за п.12 постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі №2а-6803/09/1570 з урахуванням основних, додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, індексації за цей період на загальну суму 653 823,35 грн.
Згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі №2а-6803/09/1570 ОСОБА_2 поновлено на військовій службі з 08 жовтня 2009 року.
Однак, лише 05 березня 2015 року Міністром оборони України прийнято Наказ №150 (по особовому складу), яким на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2014 року, зокрема, поновлено позивача на військовій службі з 08 жовтня 2009 року.
При цьому, відповідно до Наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 (по стройовій частині) від 21 травня 2015 року позивач вважався таким, що 20 травня 2015 року прийняв справи та посаду, і приступив до виконання обов'язків.
Також, постановою Одеського окружного адміністративного суду 12 квітня 2017 року по справі №815/5639/16 встановлено, що Міністром оборони України у період з дати прийняття постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2014 року по 05 березня 2015 року не було вжито відповідних заходів щодо поновлення позивача на військовій службі на виконання рішення суду та не приймалось відповідного рішення до 05 березня 2015 року.
26 вересня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54784548 з виконання виконавчого листа №815/5639/16 від 28 липня 2017 року виданого Одеським окружним адміністративним судом (а.с. 187-189).
02 жовтня 2017 року постанова про відкриття ВП №54784548 від 26 вересня 2017 року направлено до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України для невідкладного опрацювання у встановленому порядку (а.с. 186).
На виконання доручення Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України проведено попередній розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року, який направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Юридичного Департаменту міністерства оборони України для погодження та запропоновано здійснити проведення виплати після прийняття відповідного рішення та виділення фінансового ресурсу (а.с. 190-193).
21 грудня 2017 року Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України винесено Наказ №467/АГЧ, яким наказано ВЧ НОМЕР_1 організувати виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року ОСОБА_2 в сумі 96 440,27 грн. (а.с. 194).
В грудні 2017 року ВЧ НОМЕР_2 складено роздавальну відомість №904 на виплату капітану 1 рангу ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 27 липня 2014 року по 19 травня 2015 року за рішенням суду по справі №815/5639/16, яка погоджена т.в.о. начальника фінансово-економічного управління Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України Борисовим А.В. (а.с. 86-87).
Після отримання роздавальної відомості №904 за грудень 2017 року позивачу ОСОБА_2 стало відомо про порушення його прав та законних інтересів та протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті компенсації втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням строку виплати, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством оборони України, як відповідачем по справі №815/5639/16 та боржником по виконавчому провадженню № 54784548, порушено строки виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 більш ніж на один календарний місяць, а тому Міністерство оборони України повинне здійснити виплату компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_2 у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року включно.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що обов'язок обчислення суми, нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів покладено саме на підприємства, установи і організації, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Міністерства оборони України на підставі роздавальної відомості №904 за грудень 2017 року нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року включно, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено жодних обґрунтованих обставин на підтвердження заподіяння відповідачем моральної шкоди та не доведено факту заподіяння йому моральних та фізичних страждань, а отже не підтверджено наявність причинного зв'язку між заявленою моральною шкодою з невиплатою Міністерством оборони України компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного грошового забезпечення.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст.ст. 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", п.п.1, 2, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянтів, виходячи з наступного.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Як доходи у цьому Законі розуміють грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище ст.ст. 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі Порядок №159) відтворюють положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У п.4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16, 2а-1102/09/2670.
З матеріалів справ вбачається, що на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року по справі №815/5639/16, яка набрала законної сили 12 липня 2017 року, виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року у розмірі 96 440,27 грн., розрахунок якої було здійснено роздавальною відомістю №904, Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України було здійснено лише 28 грудня 2017 року.
Таким чином, несвоєчасність виплати позивачу грошового забезпечення сталася з вини відповідача та з причин, що не залежали від позивача.
Враховуючи, що відповідач не виконав обов'язку з виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, судова колегія вважає, що така компенсація підлягає стягненню в судовому порядку.
Стосовно доводів апеляційної скарги Міністерства оборони України про те, що судом першої інстанції невірно визначено, що саме Міністерство оборони України має здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням строків виплати, судова колегія зазначає наступне.
Аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини свідчить про те, що обов'язок здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, покладається на власника або уповноваженого ним органу.
Як свідчать матеріали справи позивач після поновлення на посаді був зарахований до списків Командування ВМС ЗСУ та його призначено начальником відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування ВМС ЗСУ.
Оскільки ВЧ НОМЕР_1 є забезпечувальним органом по відношенню до Командування ВМС ЗСУ, позивач знаходився на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_1 .
Суд першої інстанції вірно зазначив, що саме на Міністерство оборони України, за рішенням суду, був покладений обов'язок нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 липня 2014 року по 19 травня 2015 року.
На підставі вказаного рішення було відкрито виконавче провадження, де стягувачем являвся ОСОБА_2 , а боржником було визначено Міністерство оборони України.
За дорученням Міністерства оборони України, Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України був розрахований розмір грошового забезпечення та наказано ВЧ НОМЕР_1 організувати виплату відповідної суми.
Проходження ОСОБА_2 служби у Збройних Силах України без визначення конкретної військової частини, дає підстави вважати, що саме Міністерство оборони України є належним відповідачем у справі.
Також судова колегія не приймає доводи Міністерства оборони України про невірне визначення судом першої інстанції періоду, за який компенсація підлягає виплаті, оскільки ці обставини були встановлені судовим рішенням у справі №815/5639/16, що відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.
Стосовно доводів апеляційної скарги капітана 1 рангу ОСОБА_2 , що судом першої інстанції безпідставно не визначено суму компенсації у розмірі 66 621, 25 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Вирішуючи питання щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 66 621, 25 грн., судова колегія зазначає, що питання щодо визначення суми виплат не належить до компетенції суду, а тому суд може лише констатувати право позивача на отримання суми компенсації за певний період.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.
Згідно з ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснено у п.п.4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Разом з тим, позивачем не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів у розмірі 66 621,25 грн. та заявленою моральною шкодою у розмірі 700 000 грн.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що завдання моральної шкоди капітан 1 рангу ОСОБА_2 більше пов'язує з триваючими протиправними діями відповідача щодо нього, починаючи з 2002 року.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі №2а-6803/09/1570 стягнуто на користь позивача моральну шкоду в сумі 125 000 грн., зважаючи на характер правовідносин, тривалість спору та тяжкості моральних страждань і переживань позивача, членів його сім'ї.
Мотивування інших доводів апеляційних скарг повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційні скарги капітана 1 рангу ОСОБА_2 , Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 листопада 2019 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Градовський Ю.М. Ступакова І.Г.