489/7759/18 22.11.2019
нп 1-кп/490/965/2018
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 489/7759/18
18 листопада 2019 року м.Миколаїв
Колегія Центрального районного суду м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
під час розгляду у судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018150040003050 від 01.08.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_13 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
В судовому засіданні прокурором були подані клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю відносно обвинуваченої ОСОБА_7 .. В обґрунтування поданих клопотань прокурор зазначив, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, а обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинувачених щодо виконання ними своїх процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні та не дасть можливості запобігти ризикам. Зокрема, запобігання спробам з боку обвинувачених переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення (ризик відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ), незаконно впливати на інших обвинувачених, які ще не допитувались в ході судового розгляду та покази яких на досудовому розслідуванні різняться між собою, знищити, сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Потерпіла та її представник клопотання прокурора підтримали.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_12 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала та просила суд змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 залишив вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 проти задоволення клопотання прокурора заперечували та просили змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник - адвокат ОСОБА_13 проти задоволення клопотання прокурора заперечували та просили змінити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисте зобов'язання із покладенням на обвинувачену обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, про що захисником було надано суду письмове клопотання.
Прокурор, потерпіла та її представник проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_13 заперечували.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_12 залишили вирішення клопотання захисника ОСОБА_13 на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 клопотання захисника ОСОБА_13 підтримали.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, приходить до наступного.
Під час проведення досудового розслідування ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04.08.2018 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 23.09.2019 року до 21 листопада 2019 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставинами, що підтверджують наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, є те, що один із інкримінованих обвинуваченим злочинів вчинено за попередньою змовою групою осіб, у випадку доведеності винуватості одному із обвинувачених загрожує покарання у виді довічного позбавлення волі, а іншому до 15 років позбавлення волі, дані про їх осіб, зокрема їх віку та стану здоров'я, а головне - посягання на суспільні відносини, що охороняють життя та здоров'я особи, які відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.
Колегія суддів також вважає, що обраний відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_11 стосовно виключно позитивних обставин, які характеризують обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як осіб, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останніх колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , опинившись на волі, зможуть перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких обвинувачуються ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і щодо яких останнім органами досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує їм в разі визнання їх винуватими у інкримінованих злочинах, зможуть вплинути на інших обвинувачених, які ще не допитувались під час судового розгляду та покази яких на досудовому розслідуванні різняться між собою, ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), так як обвинувачений ОСОБА_6 має посвідчення моряка (АВ605894), яке не вилучалось, знищити або сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки частина майна, яка була викрадена у потерпілої ОСОБА_14 , а саме мобільний телефон та золота сережка, так і не були знайдені під час проведення досудового розслідування.
Крім того, по даному кримінальному провадженню обвинувачені своїх пояснень не надали, свідки сторони обвинувачення в повному обсязі не допитані, а тому доводи сторони захисту щодо наявності підстав для зміни запобіжних заходів є передчасними.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодружені, офіційно не працюють, не мають постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність у обвинувачених міцних соціальних зв'язків.
Відтак, колегія суддів, керуючись ст.ст.179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжні заходи у виді тримання під вартою, продовживши його строк, а в задоволенні клопотання захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про зміну обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.
Доводи захисників в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора колегія відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для продовження тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , колегія суддів, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та клопотання захисника ОСОБА_13 , приходить до наступного.
Під час проведення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04.08.2018 року відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Миколаєва від 28.09.2018 року змінений на цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 9 ч.5 ст.194 КПК України. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 23.09.2019 року строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю відносно ОСОБА_7 продовжено до 21.11.2019 року включно.
Згідно з вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Відповідно до ч.6 цієї ж статті строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно останньої колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження, а саме те, що остання може знищити або сховати будь-які з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки до теперішнього часу не встановлено місцезнаходження частини викраденого майна потерпілої.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_7 незаміжня, малолітніх дітей на утриманні не має, не працює, що вказує на відсутність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків. Наведене також свідчить про можливе переховування цієї особи від суду.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та її належну поведінку.
Відповідно, доводи захисника ОСОБА_13 , викладені у його клопотанні, про наявність обставин та підстав для зміни обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисте зобов'язання із покладенням на неї обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, є необґрунтованими та безпідставними і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 181, 183, 194, 197, 331 КПК України, колегія, -
Клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 16 січня 2020 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 16 січня 2020 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, а саме до 16 січня 2020 року включно, з забороною обвинуваченій цілодобово полишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та покладенням наступних обов'язків:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання;
- носити електронний засіб контролю.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисте зобов'язання - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3