21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
13 червня 2006 р. Справа № 14/96-06
Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г., при секретарі судового засідання Гриневичі В.С., з участю представників сторін:
позивача - Дудін Л.В., Вдов О.О.
відповідача - Третяк А.Г.
Розглянувши в приміщенні суду справу за позовом Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції (вул. Леніна, 27, смт Тростянець, Вінницька область, 24300, код ЄДРПОУ 20087434) до Тростянецької центральної районної лікарні ( вул. Мічуріна, 66, смт Тростянець, Вінницька область, 24311, код ЄДРПОУ 01982666) про примусове стягнення активів платника податків в сумі 88282,14 грн.
Посилаючись на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III (далі -Закон №2181), позивач просить винести рішення про примусове стягнення активів Тростянецької районної міжгосподарської біолабораторії в рахунок погашення її податкового боргу в сумі 88282,14 грн.
Разом з тим, 11 квітня 2006 року від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що Тростянецька ОДПІ в резолютивній частині позовної заяви помилково вказала відповідачем Тростянецьку районну міжгосподарську біолабораторію, тоді як фактично відповідачем є Тростянецька центральна районна лікарня, у зв'язку з чим позивачем внесено відповідні корегування до п.1 резолютивної частини позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.04.06 провадження у справі зупинено до 11.05.06 з наданням сторонам строку для можливого примирення.
12 травня 2006р. до суду надійшло клопотання №1812 від 11.05.06 Тростянецької ОДПІ про поновлення провадження у справі у зв'язку з тим, що станом на 11.05.06 сторони не досягли примирення.
Ухвалою суду від 16 травня 2006 року провадження у справі поновлено.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, а у своєму відзиві №38 від 03.04.06 просив позовну заяву залишити без розгляду з підстав її невідповідності вимогам ст. 106 КАС України. Так, зокрема, відповідач вказує, що у позовній заяві не подано детального розрахунку заборгованості, не дотримано досудового порядку врегулювання спору та не проведено взаємозвірку між сторонами. Крім того, на думку відповідача, позивач неповно виклав обставини справи, не вказавши у позові того факту, що у зв'язку з наявністю заборгованості, яка виникла у 2001 році, щодо посадових осіб відповідача порушені кримінальні справи. Також позивачем не враховано те, що з 2001 року Центральна районна лікарня (далі - ЦРЛ) реорганізовувалась. Одночасно відповідач у своєму відзиві зазначає, що, оскільки ЦРЛ фінансується з районного бюджету, а коштів для погашення заборгованості ним не передбачено, то будь-яке відволікання коштів позбавить ЦРЛ можливості надавати жителям району медичну допомогу.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено, що станом на 01.02.06 відповідач має заборгованість перед бюджетом, зокрема зі сплати податку на додану вартість в сумі 69244,83 грн., в тому рахунку 60694,98 грн. основного платежу та 8549,85 грн. пені; податку на прибуток в сумі 17975,58 грн., в тому рахунку 14139,19 грн. основного платежу та 3836,39 грн. пені; комунального податку в сумі 6,13 грн.; земельного податку з юридичних осіб в сумі 14,60 грн.; податків не віднесених до інших категорій в сумі 802 грн.; заборгованість по іншим надходженням в сумі 239 грн., в тому рахунку 8 грн. пені.
Викладене підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за період з січня 2003 року по липень 2005 року, податковими повідомленнями-рішеннями; деклараціями по податку на прибуток за 2004-2005 р.р., податковими розрахунками земельного та комунального податків; рішеннями про застосування фінансових санкцій, а також податковими вимогами № 1/33 від 17.10.01р. та № 2/232 від 07.12.01р.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач до загальної суми позовних вимог включив вимоги про стягнення з відповідача податкової заборгованості в розмірі 16462 грн., щодо якої податковим органом порушений граничний строк стягнення податкового боргу, встановлений ст. 15 Закону №2181. Так, зокрема позивачем заявлено до стягнення податковий борг зі сплати податку на прибуток в розмірі 15421 грн. (11862 грн. основного боргу, 3559 грн. пені), який визначений податковим органом у податковому повідомленні-рішенні №94-23-01982666/1331 від 07.04.2000р.; зі сплати фінансових санкцій, застосованих до відповідача за порушенням норм регулювання обігу готівки в розмірі 802 грн.(визначений у податковому повідомленні-рішенні №221-23-0182666/3239 від 28.11.01.); зі сплати заборгованості по іншим надходженням в розмірі 239 грн., в тому рахунку 8 грн. пені.
Дані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались, а тому, в силу п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону №2181, вважаються узгодженими з моменту отримання платником податків. Відповідно до п.п. 15.2.1. п. 15.2 ст. 15 Закону №2181, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Таким чином, граничний строк стягнення вказаного податкового боргу сплинув відповідно 13.04.03, 03.12.01, 13.04.03, тоді як позовну заяву подано, згідно штампу вхідної кореспонденції господарського суду, 9 лютого 2006 року, тобто з пропущенням 1095-ти календарних днів.
Заперечення відповідача проти позову судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Посилання відповідача на відсутність заборгованості з 2001 року, у зв'язку з тим, що ЦРЛ реорганізовувалась, суд не вважає обґрунтованими, оскільки відповідно до довідки №35 від 02.03.06, виданої Тростянецькою районною радою, розпорядженням №78 від 23.12.03 голови районної ради, Тростянецьке районне територіальне медичне об'єднання перейменоване в Тростянецьку центральну районну лікарню і остання є правонаступником Тростянецького районного територіального медичного об'єднання.
Клопотання відповідача про витребування кримінальної справи №0020030 з Тростянецького районного суду, не підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи, зокрема постанови про об'єднання кримінальних справ, здійснення порушень податкового законодавства посадовими особами відповідача припадає на період 1998-1999 р.р., тоді як податковий борг за даним позовом виник з 2001 року, а, отже, виключається можливість причинно-наслідкового зв'язку між цими юридичними фактами.
Заперечення представника відповідача, висловлені у судовому засіданні, щодо недотримання позивачем вимог ст.11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» судом відхиляються, оскільки відповідно до приписів п.11.1. ст.11 вказаного Закону у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем не ставиться вимога про стягнення в рахунок погашення податкового боргу саме майна цілісного майнового комплексу чи майна, що належить відповідній територіальній громаді.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Примусове стягнення податкової заборгованості -передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.
Як зазначено у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Відповідно до пункту 5 стаття 48 Закону України «Про власність» положення щодо захисту прав власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання.
Статтею 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказів погашення податкового боргу або оскарження у встановленому порядку вимог, на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог частково в сумі 71820,14 грн.
Керуючись ст.ст.69, 70, 86-98,159-163, 167, прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, -
1. Позов задовольнити частково в сумі 71820,14. В задоволенні позову в частині стягнення 16462 грн. відмовити.
2. Стягнути з Тростянецької центральної районної лікарні ( вул. Мічуріна, 66, смт Тростянець, Вінницька область, 24311, код ЄДРПОУ 01982666) активи в рахунок погашення податкового боргу в сумі 71820,14 грн. (сімдесят одна тисяча вісімсот двадцять грн. чотирнадцять коп.) в доход державного бюджету України.
3. Постанову направити сторонам.
Судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку
Відповідно до ст.186. КАСУ Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі, яка подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі
відповідно до ч.3 ст.160 КАС України 15.06.06 р.
Суддя Залімський І.Г.