22 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/7390/19
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:
- визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- визнати протиправною відмову Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зарахування періодів проходження військової служби з 15.07.2000 по 07.08.2001 та з 01.08.2002 по 07.08.2003 до страхового стажу на пільгових умовах;
- зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести зарахування до страхового стажу для визначення пенсії на пільгових умовах періоди військової служби з 15.07.2000 пo 07.08.2001 та з 01.08.2002 по 07.08.2003 з розрахунку один місяць служби за три, збільшивши його на 4 роки 1 місяць 18 днів;
- зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 06.12.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має статус учасника бойових дій та після досягнення 55-річного віку, 06 грудня 2018 року, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення мені пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 01.02.2019 за № 1013/03.1-01 відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи (25 років). Позиція відповідача ґрунтувалась на тому, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 2 місяці 1 день. При цьому в якості підстави для відмови вказано, що період проходження військової служби на території Югославії з 15.05. 1998 по 17.11.1998 для призначення пенсії зараховується до страхового стажу один місяць служби за три місяці, а період з 15.07.2000 по 07.08.2001 та з 01.08.2002 по 07.08.2003 зараховується в одинарному розмірі, оскільки в цей період не було бойових дій на території колишньої Югославії. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію зі зниженням пенсійного віку мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях та вважає, що позивач не брав участі у бойових діях, а тому не має права на пенсію зі зниженням пенсійного віку.
Справа розглядається у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
У встановлений судом строк відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву відповідачем наведено ті ж обставини, що і листі-відмові про призначення пенсії.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" від 22 серпня 2018 року №628 вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком.
Згідно зі змістом додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №628 "Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання", Андрушівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Ємільчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України, Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Хорошівське об'єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.
Запис про проведення державної реєстрації припинення юридичних осіб внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відтак відповідач у справі вибув.
За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, у межах спірних правовідносин Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правонаступником вибувшого відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне допустити заміну відповідача- Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням кадрів МО України, яке є безтерміновим і діє на всій території України.
Згідно довідок військової частини НОМЕР_2 від 17.11.1998 №141 у період з 15.05.1998 по 17.11.1998 ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 ( 240 окремий спеціальний батальйон), яка входить до складу багатонаціональних сил СФОР по підтриманню миру) колишній Югославії (н п. Вралчічі. Боснія і Герцеговина).
З довідок військової частини НОМЕР_3 від 06.08.2001 №175 та від 07.08.2003 № 437 вбачається, що у період з 15.07.2000 по 07.08.2001 та у період з 01.08.2002 по 07.08.2003 ОСОБА_1 проходив службу в військовій частині НОМЕР_3 (національний контингент) в Косово, яка на підставі Резолюції від 10 червня 1999 року № 1244 прийнятої на 4011-му засіданні Ради Безпеки ООН, Указу Президента України від 14 липня 1999 року № 852/99 "Про направлення миротворчого контингенту для участі у миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія", Закону України від 16 липня 1999 року № 1006-14 "Про схвалення Указу Президента України “Про направлення миротворчого контингенту для участі у миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія"', Закону України від 14 червня 2000 року №.1634-3 "Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової частини для участі в міжнародних і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій" та Технічної Угоди між Міністерством оборони України і Міністерством Національної оборони Республіки Польща щодо операції па території Косово. Союзна Республіка Югославія у складі українсько-польського батальйону, входить до складу багатонаціональних сил KPOR і приймає участь в бойових діях.
В усіх зазначених довідках вказано, що відповідно до статті 8 Закону України від 23 квітня 1999 року № 613-14 "Про участь України у міжнародних миротворчих операціях" період служби зазначені у цих довідках підлягають зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах із розрахунку один місяць за три місяця.
06 грудня 2018 року, після досягнення 55-річного віку, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення мені пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 01.02.2019 за № 1013/03.1-01 відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи (25 років). Позиція відповідача ґрунтувалась на тому, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 2 місяці 1 день. При цьому в якості підстави для відмови вказано, що період проходження військової служби на території Югославії з 15.05. 1998 по 17.11.1998 для призначення пенсії зараховується до страхового стажу один місяць служби за три місяці, а період з 15.07.2000 по 07.08.2001 та з 01.08.2002 по 07.08.2003 зараховується в одинарному розмірі, оскільки в цей період не було бойових дій на території колишньої Югославії. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію зі зниженням пенсійного віку мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях та вважає, що позивач не брав участі у бойових діях, а тому не має права на пенсію зі зниженням пенсійного віку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), яка визначає право громадян України на державне пенсійне забезпечення, передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 16 Закону № 1788-XII військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Зазначена норма кореспондується з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), яким встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статусідсутність необхідного стажу роботи (25 років). Позиція відповідача ґрунтувалась на тому, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 2 місяці 1 день. При цьому в якості підстави для відмови вказано, що період проходження військової служби на території Югославії з 15.05. 1998 по 17.11.1998 для призначення пенсії зараховується до страхового стажу один місяць служби за три місяці, а період з 15.07.2000 по 07.08.2001 та з 01.08.2002 по 07.08.2003 зараховується в одинарному розмірі, оскільки в цей період не було бойових дій на території колишньої Югославії. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію зі зниженням пенсійного віку мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях та вважає, що позивач не брав участі у бойових діях, а тому не має права на пенсію зі зниженням пенсійного віку.
З аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовці, які брали участь у бойових діях мають право на призначення дострокової пенсії після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з статтею 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
При цьому, перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII, яка визначає коло осіб, які належать до учасників бойових дій, передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Крім того, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з п. 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Пункт 2.1 Порядку № 22-1 встановлює, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562;
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 № 413 (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Відповідно до п. 2.12 Порядку № 22-1 за документ, який засвідчує, що особі встановлено статус ветерана війни, особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, приймаються завірені в установленому порядку копії посвідчень: учасника війни; учасника бойових дій; інваліда війни; "Постраждалий учасник Революції Гідності" (в період до видачі посвідчення - копію відповідної довідки, виданої структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання); особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; документи, що підтверджують наявність заслуг, передбачених статтею 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, визначено, що документом, який визначає особливий статус особи, зокрема учасника бойових дій, є посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комісаріату про періоди та місце участі в бойових діях.
Суд зауважує, що повноваження, щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії, належать органам, які видають "Посвідчення учасника бойових дій".
Відповідно до п. 7 Положення № 302 такими органами є Мін'юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужби за місцем реєстрації ветерана.
Що стосується посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періоди бойових дій на їх території, з посиланням на яку відповідач вважає, що період з 15.07.2000 по 07.08.2001 та з 01.08.2002 по 07.08.2003 зараховуються ОСОБА_1 в одинарному розмірі, оскільки в цей період не було бойових дій на території колишньої Югославії, то суд не приймає до уваги таке посилання з огляду на наступне.
Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" прийнята з метою визначення осіб, які можуть вважатися учасниками бойових дій.
Суд зауважує, що повноваження, щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії, належать органам, які видають "Посвідчення учасника бойових дій".
Відповідно до п. 7 Положення № 302 такими органами є Мін'юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужби за місцем реєстрації ветерана.
Крім того, 21.01.1993 Кабінетом Міністрів України прийнято постанова №30 "Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН", згідно з якою з 15.07.1992 військовослужбовцям зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій один місяць служби за три місяці - час служби на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН.
Слід наголосити, що у постанові Кабінету Міністрів України №30 від 21.01.1993 взагалі не обумовлюється прив'язка для обрахунку вислуги років на пільгових умовах від безпосередньої участі у бойових діях, визначальною умовою для пільгового обрахунку періодів служби є несення її на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН.
Аналіз наведених нормативних актів дає суду підстави до висновку що умовою для призначення особі пенсії відповідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є посвідчення учасника бойових дій та довідка про період (періоди) несення служби на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН.
Сторонами не заперечується факт того, що ОСОБА_1 при зверненні із із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до територіального органу Пенсійного фонду України серед іншого, було зокрема, надано: оригінали довідок №141 від 17.11.1998р., № 115 від 06.08.2001р., № 437 від 07.08.2003р. виданих військовими частинами НОМЕР_2 та А 3977, №750 від 08.10.2018 р., виданою Житомирським ОМВК, копія посвідчення учасника бойових дій, копія картки ветерана війни НОМЕР_4 , оригінал та копія трудової книжки .
Оскільки належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій ніким не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, суд вважає, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії.
Крім того, суд наголошує, що право на зарахування ОСОБА_1 періодів несення служби на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН для призначення пенсій один місяць служби за три місяці підтверджується довідками виданим відповідними військовими частинами, які безпосередньо входили до складу Миротворчих Сил ООН.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно вимог ст.16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправною, а спірні періоди підлягають зарахуванню ОСОБА_1 у обрахунку один місяць служби за три місяці .
Вирішуючи питання щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку суд виходить з наступного.
Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" однозначно врегульовано повноваження відповідача розглянути питання призначення пенсії та прийняти рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії.
Таким чином, чинне законодавство України не встановлює повноважень відповідача на власний розсуд обирати вид одного з можливих рішень, він зобов'язаний прийняти однозначне рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії при наявності підстав, передбачених законом, не обираючи варіанти з видів таких рішень на власний розсуд.
Отже, в даних правовідносинах відсутня дискреція щодо повноважень органу Пенсійного фонду, його обов'язок однозначно визначений.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що під час судового розгляду встановлено факт протиправної поведінки відповідача, суд вважає, що зобов'язання його прийняти рішення конкретного змісту не є втручанням в його дискреційні повноваження, та саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним в розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для визначення пенсії на пільгових умовах періоди військової служби з 15.07.2000 пo 07.08.2001 та з 01.08.2002 по 07.08.2003 з розрахунку один місяць служби за три, збільшивши його на 4 роки 1 місяць 18 днів та призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 06.12.2018.
Така позиція суду ґрунтується зокрема на правовій позиції Сьомого апеляційного адміністративного суду викладеній у постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 806/3833/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області ( вул. О.Ольжича, 7 м.Житомир,10003 код ЄДРПОУ 13559341), як правонаступника Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, як правонаступника Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, як правонаступника Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів проходження військової служби з 15.07.2000 по 07.08.2001 та з 01.08.2002 по 07.08.2003 до страхового стажу на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, як правонаступника Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області провести зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , для визначення пенсії на пільгових умовах періоди військової служби з 15.07.2000 пo 07.08.2001 та з 01.08.2002 по 07.08.2003 з розрахунку один місяць служби за три, збільшивши його на 4 роки 1 місяць 18 днів.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, як правонаступника Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 06.12.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева