25 листопада 2019 року справа № 320/3523/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2019 року № 0002171202.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням та вважає його протиправним. Зазначає про безпідставність висновку податкового органу, який викладений в Акті перевірки від 11 червня 2019 р. № 488/10-36-12-02/30367782 з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника банку за березень 2019 року, яка виникла за рахунок поточного від'ємного значення з ПДВ.
Позивач зазначає, що правомірно задекларував суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2019 року. Стверджує, що пальне, за рахунок якого було сформовано податковий кредит, що взяло участь у визначенні від'ємного значення з ПДВ, заявленого до відшкодування, використане у господарській діяльності позивачем. Списання палива на підприємстві здійснюється за фактом його використання на підставі подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів. Вважає, що викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на вимогах закону, а відповідно податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи органу контролю при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.
Зазначає, що списане понад норму пальне, в охоплений перевіркою період, використане позивачем в операціях, що не можна віднести до його господарської діяльності, у зв'язку з чим податковим органом обґрунтовано не визнано права позивача на бюджетне відшкодування.
З урахуванням викладеного відповідач вважає, що позивачем безпідставно завищено показники у Декларації з ПДВ за березень 2019 року, таким чином протиправно сформовано податковий кредит, що мав вплив на формування показника від'ємного значення ПДВ.
Від уповноважених представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, зважаючи на волевиявлення сторін, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач зареєстрований як юридична особа з 19 березня 1999 р. № 2309 за адресою: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петрушки, вул. Лісна, будинок 1 (код ЄДРПОУ - 30367782). Взятий на податковий облік з 25 березня 1999 року за № 885.
Видами діяльності позивача є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); вантажний автомобільний транспорт (основний) (код КВЕД 49.41); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29); діяльність у сфері проводового електрозв'язку (код КВЕД 61.10); діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку (код КВЕД 61.20).
19 квітня 2019 р. позивачем подано до ГУ ДФС у Київській області (Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції) податкову декларацію з ПДВ за березень 2019 року.
Згідно з даними податкової декларації податкові зобов'язання складають - 156 673 грн. (рядок 9), податковий кредит - 258 198 грн. (рядок 17), від'ємне значення - 110 525 грн. (рядок 19).
Розрахунком визначено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 110 525 грн. та подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
У період з 22 травня 2019 р. по 04 червня 2019 р. ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2019 року, яка виникла за рахунок поточного від'ємного значення.
Результати перевірки оформлено Актом перевірки від 11 червня 2019 року № 488/10-36-12-02/30367782.
В Акті перевірки зазначається про порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 826 грн.
Посилаючись на норми наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. № 43, за результатами опрацювання наказу позивача від 2 травня 2018 р. № 02-05/2018 "Для планування витрат палива з метою його раціонального використання на автомобільному транспорті по підприємству", подорожних листів, розрахункових до виконаних рейсів, оборотно-сальдової відомості та картки рахунку: 23 "види витрат: дизпаливо", відповідач встановив перевищення фактичних витрат палива над встановленою нормою на 201,07 л.
Отже, за результатами опрацювання правомірності списання палива позивачем згідно з обліковими документами, відповідач дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі вартості пального, використаного понад норму на цілі, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Відповідачем проведено розрахунок суми ПДВ по перевищенню фактичних витрат палива над встановленою нормою витрат та перевищенням суми списання по картці рахунка 23 над фактичними витратами, що складає: 201,07 л.* 20,55 грн. * 20 % = 4 131,99 грн. (ПДВ - 826,40 грн.)
На підставі висновків, зазначених у Акті перевірки від 11 червня 2019 року № 488/10-36-12-02/30367782, відповідно до підпункту 54.3. статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК України ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2019 р. № 0002171202, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 826 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 413,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду за захистом свої прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України.
Згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як убачається з підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 вказаного Закону на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.
Відповідно до вимог пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно з вимогами пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Разом з тим, суд зазначає, що бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку підлягає різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, за умови, що такий показник має від'ємне значення.
Наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від'ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надає послуги з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Судом встановлено, що від'ємне значення ПДВ, заявлене позивачем до відшкодування на рахунок у банку, утворилось унаслідок зменшення податкового зобов'язання на суму податкового кредиту за березень 2019 року.
Зменшуючи розмір від'ємного значення, орган контролю виходив виключно з того, що позивачем було використане пальне понад встановлену норму в операціях, що не пов'язані з виготовленням товарів та наданням послуг товариства.
1. Згідно подорожнього листа від 06.03.19 № 133 та розрахунку до виконаного рейсу №139 від 21.03.19 (авансовий звіт водії - 139). Транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 показники спідометра при виїзді 200336 при заїзді 203434, загальний пробіг 3098 Км. Дизпаливо при виїзді - 198 л., при заїзді 116 л. Заправка дизельного палива на базі 410 л., заправка дизельного палива по картці 562 л., заправка дизельного палива за готівку 115 л. Розрахунок згідно норми 1162,21 л. факт 1169,00 л. перевитрата 6,79 л.
2. Згідно подорожнього листа від 18.02.19 № 102 та розрахунку до виконаного рейсу № 136 від 19.03.19 (авансовий звіт водії - 136). Транспортний засіб НОМЕР_10 / НОМЕР_4 показники спідометра при виїзді 939080 при заїзді 943784, загальний пробіг 4704 км. Дизпаливо при виїзді - 200 л., при заїзді 170 л. Заправка дизельного палива на базі 1240 л., заправка дизельного палива по картці 100,00 л., заправка дизельного палива за готівку 500,00 л. Розрахунок згідно норми 1841,93 л. факт 1870,00 л. перевитрата 28,07 л.
3. Згідно подорожнього листа від 19.02.19 № 105 та розрахунку до виконаного рейсу № 119 від 13.03.19 (авансовий звіт водії - 119). Транспортний засіб НОМЕР_5 / НОМЕР_6 показники спідометра при виїзді 112002 при заїзді 117080, загальний пробіг 5078 км. Дизпаливо при виїзді - 40 л., при заїзді 80 л. Заправка дизельного палива на базі 560 л., заправка дизельного палива по картці 816,84 л„ заправка дизельного палива за готівку 720,17 л. Розрахунок згідно норми 2015,77 л. факт 2057,01 л. перевитрата 41,24 л.
4. Згідно подорожнього листа від 11.02.19 № 88 та розрахунку до виконаного рейсу № 118 від 07.03.19 (авансовий звіт водії - 118). Транспортний засіб НОМЕР_7 / НОМЕР_11 показники спідометра при виїзді 160783 при заїзді 163627, загальний пробіг 2844 км. Дизпаливо при виїзді - 370 л., при заїзді 370 л. Заправка дизельного палива на базі 250 л., заправка дизельного палива по картці 0 л., заправка дизельного палива за готівку 940 л. Розрахунок згідно норми 1 066,41 л. факт 1 190,00 л. перевитрата 123,59 л.
5. Згідно подорожнього листа від 01.03.19 № 12401 та розрахунку до виконаного рейсу № 01/03 від 01.03.19 (авансовий звіт водії - 01/03). Транспортний засіб НОМЕР_8 / НОМЕР_9 показники спідометра при виїзді 168780 при заїзді 169298, загальний пробіг 518 км. Дизпаливо при виїзді - 490 л., при заїзді 300 л. Заправка дизельного палива на базі 0 л., заправка дизельного палива по картці 0 л., заправка дизельного палива за готівку 0 л. Розрахунок згідно норми 188,62 л. факт 190 л. перевитрата 1,38 л.
Перевіркою встановлено перевищення фактичних витрат палива над встановленою плановою нормою на 201,07 л. У березні 2019 року проведено списання дизельного палива 79 296,390 л. на загальну суму 1 629 208,16 по ціні 20,55 грн. за літр без ПДВ. Сума ПДВ по перевищенню фактичних витрат палива над встановленою плановою нормою складає 201,07 л. * 20,55 грн.* 20% = 826,4 грн.
Суд зазначає, що сторонами не оспорюється достовірність подорожніх листів та розрахунків до виконаного рейсу.
Судом встановлено, що списання палива позивачем урегульовано внутрішніми наказами товариства "Для планування витрат палива з метою його раціонального використання на автомобільному транспорті по підприємству" від 2 травня 2018 р. №02-05/2018, та здійснюється по факту його використання з урахуванням планових лінійних норм, які є рекомендаційними та не носять імперативного характеру.
При цьому, суд зазначає, що податкове законодавство не містить застережень, які б виключали можливість віднесення до складу операційних витрат підприємства обсягів палива, використаного понад затверджені на підприємстві планові лінійні норми, або щодо необхідності приведення використання пального до певних норм.
Отже, витрати палива, пов'язані з наданням послуг підприємством, що відповідають основним видам діяльності підприємства, визначаються згідно з даними бухгалтерського обліку, які ґрунтуються на первинних документах, без обмежень.
Беручи до уваги, що у позивача є документи первинного бухгалтерського обліку, позивачем правомірно включено 201,07 л. дизельного палива до складу витрат та податкового кредиту.
Щодо посилання органу контролю на наказ Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. № 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, вказаний наказ не може бути обов'язковим для визначення бази при обчисленні об'єкта оподаткування. Разом з тим, його положення щодо встановлення норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива, а також для планування потреби підприємств паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів.
У постанові Верховного Суду України від 3 травня 2018 р. у справі №817/1429/16 судом зазначено про необґрунтованість висновків органу контролю щодо порушення платником податків вимог податкового законодавства внаслідок списання палива понад ліміти, визначені у Нормах, оскільки зазначені Норми не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, у зв'язку з чим не є нормативно-правовим актом у розумінні частини другої статті 117 Конституції України та не є джерелом права, яке застосовується судом згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, і має виключно рекомендаційний характер при плануванні витрат палива з метою його раціонального використання.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, доводи відповідача, що позивачем здійснюється списання палива без урахування наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. №43 понад встановлену лінійну норму, є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача податкового кредиту та/або зменшення від'ємного значення з ПДВ, сформованого під час придбання палива для цілей використання у господарській діяльності.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній обов'язок коригувати розмір податкового кредиту у випадку списання пального в обсязі, що перевищує затверджені на підприємстві планові лінійні норми.
Первинні бухгалтерські документи свідчать про очевидний зв'язок витрат пального з господарською діяльністю позивача, а підстави, відповідно до яких орган контролю дійшов висновку про завищення податкового кредиту, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0002171202 від 02 липня 2019 р., отже порушено права позивача та не дотримано вимоги, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Наведене свідчить, що винесене податкове-повідомлення рішення було неправомірним. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.07.2019 № 15093, а також здійснені витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, розмір яких складає 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.07.2019 № 15094, договором про надання правничої допомоги від 03.07.2019 № 133, актом виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги № 133 від 09.07.2019.
Понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, у загальному розмірі 6921,00 грн. підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 9, 12, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 194, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 02 липня 2019 року № 0002171202.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (ідентифікаційний код 30367782) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260) судові витрати у розмірі 6921 (шість тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.