25 листопада 2019 року м. Київ справа № 320/2516/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 0010284001 від 26 грудня 2018 р. на суму 17 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про те, що лікер «Самбука Молінарі Екстра», який зберігався та реалізовувався позивачем, не містив марок акцизного податку встановленого зразка та мав закінчений термін придатності до споживання є безпідставними. Так, вказана пляшка була належним чином маркованою (марками акцизного податку попереднього зразка), що підтверджує факт сплати акцизного податку. Водночас на осіб, які здійснюють зберігання та реалізацію алкогольних напоїв, жодним законодавчим актом не покладено обов'язку і права переклеювати марки акцизного податку в разі зміни їх форми, адже маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку відбувається виробниками під час виробництва напоїв та сплати акцизного податку. Жодних ознак зміни якості цієї продукції (помутніння, осаду тощо) не виявлено і в акті перевірки не зазначено.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
15 липня 2018 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволені просив відмовити. Стверджує, що податковим органом проведено перевірку, якою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою Лікеру «Самбука Молінарі Екстра» міцність 42% об. місткістю 0,75 л. (виробник: Молінарі Італія С.П. А., Італія) без наявності марки акцизного податку встановленого зразка. Таким чином, встановлено порушення позивачем ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2018 р. № 0010284001 на суму 17 000 грн. 00 коп. Спірне рішення прийнято відповідно до вимог законодавства та з урахуванням виявлених порушень.
19 липня 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що в акті перевірки не встановлено та не зафіксовано, що в алкогольному напої Лікер «Самбука Молінарі Екстра» наявне помутніння та осад, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно. Доводи позовної заяви у відзиві не спростовано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 серпня 2019 р.
14 серпня 2019 р. представником позивача подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. У цей же день від представника відповідача надійшла заява про залишення питання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на розсуд суду.
У зв'язку заявленим клопотанням представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 14 серпня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач 25 жовтня 1999 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 від 27 серпня 2018 р.
Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля напоями в спеціальних магазинах (код 47.25).
14 вересня 2018 р. відповідачем видано позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, місце здійснення торгівельної діяльності: АДРЕСА_2 , (Магазин-Кафе), строк дії ліцензії - з 2 жовтня 2018 р. по 1 жовтня 2019 р.
4 жовтня 2018 р. відповідачем винесено наказ № 14850 «Про проведення фактичної перевірки». Згідно з додатком № 22 до цього наказу фактичній перевірці підлягає суб'єкт господарювання - ФОП ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса об'єкта перевірки - АДРЕСА_2 , дата початку перевірки - 24 жовтня 2018 р.
На підставі цього наказу відповідачем винесено направлення на перевірку від 24 жовтня 2018 р. № 6788/26-15-40-01 та № 6787/26-15-40-01, згідно з якими тривалість фактичної перевірки позивача становить 10 робочих днів.
Наказ від 24 жовтня 2018 р. № 114850 та 24 жовтня 2018 р. № 6788/26-15-40-01 та № 6787/26-15-40-01 було вручено 24 жовтня 2018 р. о 16 год. 30 хв. ОСОБА_3 (продавець).
Перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольного напою Лікеру «Самбука Молінарі Екстра» міцністю 42% об. місткістю 0,75 л. (виробник: Молінарі Італія С.П. А., Італія) без наявності марки акцизного податку встановленого зразка.
Крім того, в ході перевірки встановлено реалізацію 1 пачки цигарок «Парламент Аква» за ціною 32 грн. 00 коп., на що видано фіскальний чек №0001 з РРО «Сигарети 32 грн. 00 коп.».
5 листопада 2018 р. відповідачем складено Акт фактичної перевірки № 5711/26-15-40-01/245250707 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами». За висновками Акту перевірки позивачем порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР, п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР.
Акт перевірки позивачу направлено засобами поштового зв'язку.
11 грудня 2012 р. позивачем подано відповідачу заперечення до акту фактичної перевірки від 5 листопада 32018 р.
12 грудня 2018 р. відповідачем направлено позивачу лист № 83195/Х/26-15-40-01-23 «Про розгляд заперечення до акту перевірки», в якому повідомлено про час, дату і місце розгляду заперечення (19 грудня 2018 р.).
20 грудня 2018 р. відповідачем направлено позивачу лист № 86229/Х/26-15-40-01-23 «Про розгляд заперечення», в якому повідомлено, що за результатами розгляду заперечення ФОП ОСОБА_1 вирішено висновки Акта залишити без змін, а заперечення залишити без задоволення.
26 грудня 2018 р. відповідачем на підставі акта перевірки №5711/26-15-40-01/ НОМЕР_1 від 5 листопада 2018 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010284001, яким встановлено порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів», а саме: зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка. У зв'язку з цим та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абзацу 15 частини 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів» застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
5 лютого 2019 р. позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення відповідача від 26 грудня 2018 р. № 0010284001.
1 березня 2019 р. відповідачем прийнято податкову вимогу № 92691-17 на суму 17 085 грн. 00 коп. Відповідно до цієї податкової вимоги її сума складається з таких складових: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 85 грн. 00 коп., штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюну на суму 17 000 грн. 00 коп.
26 березня 2019 р. Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги позивача, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26 грудня 2018 р. № 0010284001, а скаргу - без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з вимогами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок тверджень про факт зберігання позивачем пляшки алкогольного напою Лікеру «Самбука Молінарі Екстра» міцністю 42% об. місткістю 0,75 л. (виробник: Молінарі Італія С.П. А., Італія) з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановлено зразка.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями).
Згідно з вимогами абз. 3 ч. 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до вимог підпункту 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Отже, марками відповідного зразка є марки, які відповідають сумі акцизного податку на дату розливу продукції.
Приписами пункту 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Згідно з пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, вважаються такими, що немарковані:
- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;
- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
- алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Аналогічним чином це питання врегульовано і в пункті 226.9 статті 226 ПК України.
Відповідно до вимог пункту 226.11 статті 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.
У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання (абз. 4 ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР).
Законом України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» від 23 грудня 1997 р. № 771/97-ВР визначено поняття строку придатності як проміжку часу, визначеного виробником харчового продукту, протягом якого, у разі додержання відповідних умов зберігання, транспортування, харчовий продукт зберігає відповідність обов'язковим параметрам безпечності та мінімальним специфікаціям якості.
Виходячи з положень Закону «Про стандартизацію» від 5 червня 2014 р. № 1315-VII, стандарти є нормативними документами, що встановлюють правила, загальні принципи і характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів. Вони можуть містити вимоги до термінології, позначення, упаковки, маркування та/або етикетці, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.
Відповідно до вимог ДСТУ 4257:2003, 7210:2011 лікеро-горілчані вироби, в яких після закінчення зазначених термінів не з'явилися помутніння або видимий осад, придатні для подальшого зберігання і реалізації.
Суд звертає увагу, що основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування регламентовані Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854.
Ці правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриманий згідно з вимогами законодавства (абз. 1 пункт 3 Правил).
Відповідно до вимог абзаців 1, 2 пункту 15 названих Правил не дозволяється продаж алкогольних напоїв у пляшках (іншій тарі) без етикеток або чіткого маркування, з наявними ознаками бою (тріщини, сколювання шийки, пошкодження закорковування тощо), у негерметично закоркованих пляшках, з наявністю сторонніх і завислих частинок або каламуті, осаду (якщо це не передбачено нормативним документом, обов'язковим до виконання), строк придатності яких минув.
Вина шампанські, ігристі та тихі, вермути, коньяки України і бренді, в яких після закінчення гарантійних строків зберігання не з'явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що незважаючи на той факт, що у алкогольному напою Лікеру «Самбука Молінарі Екстра» закінчився гарантійний строк зберігання він однаково придатний для подальшого зберігання та реалізації, оскільки в матеріалах справі відсутні докази того, що у даному напої з'явилося помутніння чи видимий осад. Про відсутність таких ознак зазначає позивач, зокрема і в позовній заяві.
Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом факту помутніння та осаду у виявленому у позивача товару - Лікеру «Самбука Молінарі Екстра» - не зафіксовано.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року справа № 810/3359/16 (адміністративне провадження № К/9901/30903/18) та від 19 квітня 2019 року справа №810/5008/15 (адміністративне провадження №К/9901/36033/18).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що фінансові санкції, встановлені податковим повідомленням-рішенням від 26 грудня 2018 р. № 0010284001, застосовані до позивача на підставі абзацу 15 статті 17 Закону № 481/95-ВР, відповідно до якого до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Зміст вказаної норми свідчить, що законодавцем визначена відповідальність у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. При цьому, згідно із наведеними вище положеннями законодавства, немаркованими вважаються алкогольні напої, за які не було сплачено, або було сплачено не в належному розмірі (на момент розливу) акцизний податок.
Метою застосування вищевказаних штрафів є відповідальність за ухилення від сплати акцизного податку. Ототожнення контролюючим органом факту реалізації позивачем двох пляшок горілки, у якої сплив термін придатності до споживання, із реалізацією алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка не відповідає правильному змісту правового регулювання вищевказаних норм, зокрема і статті 17 Закону № 481/95-ВР.
Наявність же в частині 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР посилання на строк придатності має на меті встановлення загального правила щодо можливості реалізації алкогольної продукції у межах терміну придатності до споживання.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0010284001 від 26 грудня 2018 р., отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Наведене свідчить, що право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 6 000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об'єднанням «Щиглов і Партнери» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 16-05 про надання правничої допомоги від 16 травня 2019 р.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 16-05 про надання правничої допомоги від 16 травня 2019 р. розмір гонорару Адвокатського об'єднання «Щиглов і Партнери» за надання послуг, згідно цього договору є фіксованим та складає 6 000 грн. 00 коп.
На підтвердження факту надання та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано звіт про обсяг надання послуг згідно Договору № 16-05 про надання правової допомоги від 16 травня 2019 р. та Акт надання послуг згідно Договору № 16-05 про надання правової допомоги від 16 травня 2019 р. Відповідно до цих документів, Адвокатським об'єднанням «Щиглов і Партнери» надано позивачу наступну професійну допомогу:
- юридичний аналіз наказу ГУ ДФС у м. Києві, акту про результати фактичної перевірки, податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2018 р. та інших документів - виконавець - адвокат Щиглов Є.О.;
- написання адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення, юридичний аналіз актуальної судової практики щодо аналогічних спорів та формування правової позиції у судовому оскарженні, подання адміністративного позову до Київського окружного адміністративного суду, виконавець: адвокат Щиглов Є.О.;
- написання відповіді на відзив Головного управління ДФС у м. Києві, подання відповіді на відзив до суду, виконавець - адвокат Щиглов Є.О..
Отже, згідно із звітом про обсяг надання послуг по Договору № 16-05 про надання правової допомоги від 16 травня 2019 р. та Актом надання послуг згідно Договору № 16-05 про надання правової допомоги від 16 травня 2019 р. на надання правової допомоги витрачено 9 год. 30 хв., а загальна вартість надання послуг складає 6000 грн. 00 коп.
20 липня 2019 р. Адвокатським об'єднанням «Щиглов і Партнери» складено рахунок № 41, відповідно до якого позивач повинен був сплатити 6 000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги згідно з Договором № 16-05 про надання правової допомоги від 16 травня 2019 р. На підтвердження понесення виплат позивачем додано прибутковий касовий ордер № 24 від 23 липня 2019 р. про сплату грошової суми за надання правничої допомоги на суму 6 000 грн. 00 коп.
Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання позивача щодо повернення коштів за правничу допомогу підлягає задоволенню. Так, за надання правничої допомоги позивачу необхідно відшкодувати кошти в сумі 6 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у м. Києві.
Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення від 17 травня 2019 р. № 244 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26 грудня 2018 р. № 0010284001.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39439980) витрати на правову допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39439980) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві, адреса: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ - 39439980.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 25 листопада 2019 року