22 листопада 2019 року 320/5344/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 10.09.2019 №КВ1492/56/АВ/НД/СПГД/ФС-572.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що інспекційне відвідування було проведено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, відтак прийняте за наслідками такої перевірки постанова підлягає скасуванню.
Зокрема, позивач зауважила, що на момент проведення інспекційного відвідування, а саме 21.08.2019, була відсутня законодавча база для проведення такого відвідування, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнана нечинною постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка передбачала порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а наступна постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, була прийнята лише 21.08.2019 за №823 та набрала чинності 30.08.2019.
Також, позивач зазначила, на момент проведення інспекційного відвідування вона не була присутня під час здійснення такої перевірки, а тому вона могла виконати вимоги інспекторів про надання документів, які необхідні для проведення перевірки.
Крім того, позивач вказала на те, що відповідачем при складенні Акта інспекційного відвідування та винесенні оскаржуваної постанови не надано оцінку обставинам, відповідно до яких за місцем фактичного ведення господарської діяльності позивача в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " знаходиться ще один суб'єкт господарювання - ТОВ "Новік", який не був об'єктом інспектування, у зв'язку з чим вважає результати перевірки містять необґрунтовані висновки щодо допуску до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оскільки така особа працює в ТОВ "Новік" з 05.08.2019, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу, яке містить відмітку Тетіївської ДПІ Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області.
Також, позивач вважає, що відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки, зокрема, Акт інспекційного відвідування за результатами перевірки складений за відсутності позивача та повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу надісланий об'єкту відвідування з порушенням строків, визначених законом, що призвело до порушення права позивача на участь у процесі розгляду питання про накладення штрафу за оскаржуваною постановою.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю проведено на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, за результатами інспекційного відвідування встановлено, що господарська діяльність позивача здійснювалася за участі найманого працівника, з яким не укладено трудовий договір. Водночас, відповідач зауважив, що позивачем під час проведення інспекційного відвідування не було виконано вимоги інспекторів та не надано документів, які необхідні для проведення перевірки. У зв'язку з цим, відповідач переконаний, що відсутні правові підстави для скасування постанови про накладення штрафу, оформленої за наслідками перевірки.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, з якої вбачається, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Також позивач звертає увагу суду, що інспекційне відвідування відбулося з грубим порушенням прав об'єкта відвідування, а сама постанова не містить належних доказів, які б свідчили про допуск позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору. Серед іншого, позивач вказує, що не відповідають дійсності доводи відповідача про те, що ним своєчасно було повідомлено позивача про розгляд справи про накладення штрафу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2019 до Головного управління Держпраці у Київській області надійшла заява ОСОБА_3 , в якій остання просила перевірити підприємця ОСОБА_1 на предмет оформлення працівників на роботу.
16 серпня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області видано наказ №4118 "Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ", яким начальнику (інспектору праці) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Знов'юку І.О. доручено організувати проведення з 21 серпня по 22 серпня 2019 року інспекційне відвідування на предмет не оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 .
У період з 21 серпня по 22 серпня 2019 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області Іщенком Євгенієм Сергійовичем на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 16.08.2019 №1492, наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 16.08.2019 №4118, службового посвідчення №56, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності: Київська область, м. Тетіїв , кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", з питань виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 22.08.2019 №КВ1492/56/АВ/НД.
Зі змісту вказаного акту вбачається, що з метою проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності м. Тетіїв , кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на предмет дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю в частині неоформлених трудових відносин було здійснено виїзд за фактичною адресою та у ході опитування осіб, які знаходились в приміщенні кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", було отримано наступні пояснення:
- ОСОБА_4 пояснила, що з вересня 2010 року працює адміністратором у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке належить ФОП ОСОБА_1 . Режим роботи у неї встановлений змінний, а саме тиждень робить в режимі з 9:00 до 24:00, наступний тиждень вихідна. У ФОП ОСОБА_1 працює по трудовій книжці. Інформацію про заробітну плату повідомляти відмовилась.
- ОСОБА_5 пояснила, що з квітня 2018 року працює у ФОП ОСОБА_1 в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" помічником повара. Режим роботи встановлений 7 днів робить та 7 днів вихідна. У робочі дні режим роботи з 9:00 до 24:00. Заробітну плату отримує у розмірі мінімальної заробітної плати по державі, кошти отримує готівкою. У ФОП ОСОБА_1 працює по трудовому договору. ОСОБА_5 також повідомила, що разом з нею працюють барменом ОСОБА_4 та поваром працює ОСОБА_2
- ОСОБА_2 усно пояснила, що проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 21.08.2019. Своє перебування на кухні на приготуванні страв пояснила тим, що прийшла допомогти зварити страви. ОСОБА_2 під час перевірки знаходилася на кухні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" і готувала страви. При цьому була у фартуху, який був ідентичний фартуху, який знаходився на ОСОБА_5 .
Крім того, з даного акту вбачається, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 була повідомлена телефоном про проведення перевірки та їй було доведено питання, які перевіряються. У приміщенні кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " знаходився ОСОБА_6 , який повідомив, що на час відсутності його мати він керує у кафе.
Також, в акті зазначено, що у зв'язку з відсутністю ФОП ОСОБА_1 у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", направлення від 16.08.2019 №1492 на проведення перевірки було вручено її сину ОСОБА_6 , про що повідомлено по телефону ОСОБА_1 та підтверджується підписом останнього на такому направленні.
Відповідач в акті перевірки стверджує, що у присутності головного державного інспектора Бортняного Б.П. ОСОБА_6 було вручено вимогу з переліком документів, які ФОП ОСОБА_1 необхідно надати на 14:00 годину 22 серпня 2019 року, проте за отримання зазначеної вимоги ОСОБА_6 розписуватись відмовився.
Так, в акті перевірки зазначено, що документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 в установлений строк надано не було.
При цьому, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 була відсутня.
Судом встановлено, що Акт інспекційного відвідування був направлений на адресу позивача засобами поштового зв'язку 23.08.2019 за кодом поштового ідентифікатора - 0940109588272.
Так, Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 22.08.2019 №КВ1492/56/АВ/НД, згідно зазначеної позивачем в позові інформації, отримано останнім 31.08.2019. При цьому, дана обставина відповідачем не заперечується.
02.09.2019 позивач направила на адресу Головного управління Держпраці у Київській області заперечення на акт інспекційного відвідування від 22.08.2019 №КВ1492/56/АВ/НД та перший примірним акту, які були отримані відповідачем 04.09.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за кодом поштового ідентифікатора - 0980100594409.
За результатами розгляду заперечень на акт інспекційного відвідування Головне управління Держпраці у Київській області було направлено на адресу позивача лист від 05.09.2019 №43/2/19/14218 через засоби поштового зв'язку простою кореспонденцією 07.09.2019.
Головне управління Держпраці у Київській області направило на адресу позивача лист від 04.09.2019 №43/2/19/14067, в якому повідомлено, що 10.09.2019 об 11 год. 25 хв. буде проводить розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Вказаний лист був направлений 04.09.2019 за кодом поштового ідентифікатора - 0406004564940.
Як зазначає відповідач, зазначений лист позивачем отримано 07 вересня 2019 року, на підтвердження чого відповідач надав до суду копію роздруківки з сайту Укрпошти, за кодом поштового ідентифікатора - 0406004564940.
Водночас, позивач стверджує, що лист від 04.09.2019 №43/2/19/14067 був отриманий нею 13 вересня 2019 року, на підтвердження чого позивач надав до суду копію довідки Укрпошти НВПЗ Тетіїв-1 від 13.09.2019, з якою вбачається, що рекомендований лист №0406004564940 було вручено 13.09.2019.
10 вересня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1492/56/АВ/НД/СПГД/ФС-572, якою на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 417300,00 грн.
Проте, не погоджуючись із висновками перевірки та постановою про накладення штрафу, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі також - Закон).
За правилами статті 1 Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Закону, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов'язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин", виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного контролю, або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13-18, 20, 21 цього Закону.
Тобто, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому цих Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.
Конституційне поняття "закон", на відміну від поняття "законодавство", не підлягає розширеному тлумаченню. Це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень.
Положеннями статті 3 Закону визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення цього Закону, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.
Одночасно слід зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.
У свою чергу, Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом, застосування якого прямо суперечить вимогам Закону.
Крім того, на час проведення інспекційного відвідування та виникнення спірних правовідносин набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зазначеною постановою, зокрема, було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі також - Порядок).
Так, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов правового висновку про те, що Порядком, затвердженими оскаржуваною постановою безпідставно поширено норми міжнародних Конвенцій на відносини, які такими Конвенціями не регулюються. Не розмежовано коло суб'єктів господарювання, на яких розповсюджуватиметься зазначений порядок контролю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом №1985-IV від 08 вересня 2004 року та Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві №129, та коло суб'єктів господарювання, під час перевірки яких не застосовуватимуться такі особливості, а перевірки здійснюватимуться відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Отже, наведене свідчить, що на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідач повинен був проводити таку перевірку відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Як вбачається з наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 16.08.2019 №4118 "Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 " та було встановлено судом, підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стала заява ОСОБА_7 від 15.08.2019.
Положеннями частини 1 статті 6 Закону визначено перелік підстав для здійснення позапланових заходів, серед яких позаплановий захід за зверненням громадянина здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.
Вказана вимога Закону відповідачем не була дотримана, оскільки перевірка призначена за відсутності погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального орган.
Частиною 2 статті 6 Закону визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що в межах спірних правовідносин, відповідач здійснив захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог Закону.
Таким чином, відповідачем було незаконно здійснено захід державного нагляду (контролю), який не може породжувати для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків.
Відповідач вважає, що його посадова особа могла провести інспекційне відвідування, оскільки органи Держпраці під час призначення та здійснення інспекційних відвідувань керуються такими основними законодавчими актами, як зокрема, - Конституція України, Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці в промисловості й торгівлі", Конвенція Міжнародної організації праці №129 1969 року "Про інспекцію праці у сільському господарстві", Кодекс законів про працю України, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності". Тип перевірки - інспекційне відвідування передбачено вказаними вище Конвенціями Міжнародної організації праці.
Однак суд звертає увагу, що посадові особи відповідача зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та, як уже було встановлено судом вище, спірні правовідносини врегульовані виключно положеннями Закону України "Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності".
Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 підтвердив, що призначення та проведення інспекційних відвідувань відповідачем має здійснюватися у відповідності до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Вищевикладене дає підстави вважати протиправними дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , а висновки акта інспекційного відвідування не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, оскільки проведення такого заходу не ґрунтується на законі.
Щодо правомірності прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.09.2019 №КВ1492/56/АВ/НД/СПГД/ФС-572, суд зазначає наступне.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).
Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Згідно з п. 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Відповідно до п. 4 Порядку №509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Згідно з п. 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Дослідивши надані докази та перевіривши матеріали справи судом встановлено, що позивач був поінформований про розгляд справи на 10.09.2019 лише 13.09.2019, що підтверджується копією довідки Укрпошти НВПЗ Тетіїв-1 від 13.09.2019, з якою вбачається, що рекомендований лист №0406004564940 було вручено 13.09.2019.
При цьому суд вважає недоведеним відповідачем факт отримання позивачем рекомендованого листа №0406004564940 саме 07.09.2019.
Так, на підтвердження відправки позивачу листа від 04.09.2019 №43/2/19/14067, відповідачем надано суду копію фіскального чеку про відправку списку рекомендованих поштових відправлень, копію списку рекомендованих поштових відправлень від 04.09.2019 із зазначенням у списку під номером 29 адресата ФОП ОСОБА_1 та номера штрихкодового ідентифікатора поштового відправлення 0406004564940, та роздруківку з сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
Разом з тим, відповідно до пункту 105 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище (п.106 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним (п.99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відтак, належним та допустимим доказом на підтвердження дати одержання рекомендованого поштового відправлення є відповідне поштове повідомлення про вручення реєстрованого поштового відправлення фізичній особі, проте поштового повідомлення відповідачем не надано, як і не повідомлено про відсутність або наявність у відповідача поштового повідомлення про вручення позивачу поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення №0406004564940.
Надану суду роздруківку з сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень суд не може прийняти в якості належного та допустимого доказу вручення поштового відправлення, адже даний сервіс є лише не офіційною послугою оператора поштового зв'язку і не є офіційним доказом у справі.
Отже, наведене свідчить, що позивач був поінформований про розгляд справи на 10.09.2019 лише 13.09.2019, що призвело до порушення права позивача на участь у процесі розгляду питання про накладення штрафу за оскаржуваною постановою
Відповідно до п. 7 Порядку №590 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
При цьому, враховуючи не своєчасність повідомлення позивача, суд вважає, що відповідачем не були враховані дані обставини та у порушення вимог пункту 6 Порядку №509 справу розглянуто 10.09.2019 за відсутності належного повідомлення позивача про розгляд справи.
Верховним Судом 12 червня 2019 року у справі №813/3415/18 зроблено правовий висновок, відповідно до якого особа, до якої застосовуються санкції, має бути завчасно повідомлена про час та місце розгляду справи. Головні управління Держпраці зобов'язані не пізніше ніж за п'ять днів письмово повідомляти суб'єктів господарювання та роботодавців про дату розгляду справи щодо накладення штрафу.
Верховним Судом зауважено, що положення п. 6 Порядку №509 покладає цей обов'язок (завчасного інформування) на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже, робить це право недієвим. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду.
Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п'ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявленні під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознаки порушення законодавства про працю.
Судом встановлено, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований неналежним чином, строк розгляду справи перенесений не був, інспекційне відвідування проведено протиправно, відповідно акт інспекційного відвідування 22.08.2019 №КВ1492/56/АВ/НД не несе для позивача будь-яких наслідків, таким чином і не може бути підставою для накладення штрафу на позивача.
Отже, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.09.2019 №КВ1492/56/АВ/НД/СПГД/ФС-572 є протиправною, оскільки її прийнято без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без урахування прав позивача на участь у процесі прийняття рішення, а тому вона підлягає скасуванню.
При цьому, при вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 4173,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2019 №426. Доказів понесення інших витрат суду не надано.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.09.2019 №КВ1492/56/АВ/НД/СПГД/ФС-572.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214) судовий збір у розмірі 4173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.